3. Бюджетна система України, структура, принципи. Бюджетний період.
Відповідно до статті 2 БК бюджетна система України – це сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права. Отже, на зміст та склад бюджетної системи України впливає декілька складових:
а) економічні відносини;
б) державний устрій;
в) адміністративно-територіальний устрій.
Ці положення є відображенням конституційних норм, що містяться в статтях 132,133 Конституції України, які визначають засади територіального устрою України (стаття 132), систему адміністративно-територіального устрою (стаття 133). Фактично, відповідно до статті 133 Конституції України і побудовано склад бюджетної системи України, яка включає:
Державний бюджет України;
Місцеві бюджети:
а) бюджет Автономної Республіки Крим;
б) обласні бюджети;
в) районні бюджети;
г) бюджети місцевого самоврядування (територіальних громад):
бюджети територіальних громад сіл та їх об’єднань;
бюджети територіальних громад селищ;
бюджети територіальних громад міст;
бюджети територіальних громад районів у містах.
Підставами розмежування бюджетів на місцеві та бюджети місцевого самоврядування є повноваження певних органів влади щодо їх прийняття та виконання і особливості формування доходної частини. Доходи місцевих бюджетів містять переважно закріплені доходи, тобто ті, що надходять за рахунок розподілення загальнодержавних податків і зборів. Бюджети місцевого самоврядування містять як подібні доходи, так і значне коло надходжень власного характеру, доходів, що формуються за рахунок власних джерел відповідних територіальних громад: місцевих податків та зборів; плати за землю; фіксованого сільськогосподарського податку тощо. Бюджети місцевого самоврядування – базові бюджети.
Відповідно до статей 1 та 6, цього ЗУ «Про місцеве самоврядування» територіальну громаду складають жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. У містах з районним поділом територіальні громади районів у містах діють як суб’єкти права власності. Територіальні громади сусідніх сіл можуть об’єднуватися в одну територіальну громаду, створювати єдині органи місцевого самоврядування, обирати єдиного сільського голову та формувати спільний бюджет. Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР передбачено право на об’єднання територіальних громад тільки сіл, як наслідок, Кодексом передбачено право на формування єдиного бюджету об’єднаних територіальних громад таких сіл. Бюджети районів у містах, будучі бюджетами територіальних громад, як і бюджети сіл (їх об’єднань) селищ, міст, районів у містах необхідні для забезпечення власних інтересів громад. У той же час обласні та районні бюджети не є бюджетами територіальних громад, вони необхідні для забезпечення спільних інтересів територіальних громад.
Цікавим видається той факт, що у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР надано визначення таких понять як: «бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет)», «районний бюджет», «обласний бюджет», «поточний бюджет», «бюджет розвитку», «мінімальний бюджет місцевого самоврядування». Деякі з наведених понять (поточний бюджет, мінімальний бюджет місцевого самоврядування) не використовується бюджетним законодавством України. Інші поняття використовуються, але дещо у іншій, не бюджетній сфері.
Як приклад, у статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР використовується і дається визначення поняття «бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет)». Між бюджетом місцевого самоврядування та місцевим бюджетом поставлений знак рівноваги. Формально, таке положення не відповідає нормам Кодексу, але є допустимим для застосування у разі регулювання відносин не у бюджетній сфері.
Дещо незрозумілим є поняття «державний бюджет». Нажаль, ні в коментованій, ні у будь-якій іншій статті визначення не дано. Більш того, поняття «державний бюджет» у статтях Кодексу використовується лише: у 2, 5, 8 та 109 – якою передбачено обов’язок органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування надати за зверненням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету інформацію про державний бюджет та місцеві бюджети, необхідну йому для підготовки та попереднього розгляду бюджетних питань. У всіх інших випадках використовується поняття «Державний бюджет України». Логічно припустити, що державний бюджет і Державний бюджет України це тотожні категорії. Однак, неврегульованість цього питання може бути формальним приводом для невиконання обов’язку, передбаченого у статті 109 Кодексу.
У 2 та 5 статтях Кодексу надано визначення поняття «бюджети місцевого самоврядування», яке побудоване як система, що складається з бюджетів територіальних громад. Однак, використовується і поняття «бюджет місцевого самоврядування» (частина 3 статті 101, під яким розуміється конкретно визначений бюджет, що входить до системи бюджетів місцевого самоврядування).
Слід звернути увагу й на ст. 6 БК, яка закріплює поняття та зміст зведеного бюджету - сукупність бюджетних показників всіх бюджетів, що існують на відповідній території. Зведені бюджети використовуються для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави, територіальних громад. Зведені бюджети існують на рівні держави, Автономної Республіки Крим, області, району, міста з районним поділом.