IV. Зміст теми заняття:

Акушерство(від франц. accucher-наруджувати)-галузь клінічної медицини, що разглядає фізіологічні та потологічні процеси, пов’язані з пологами та післяпологовим періодом, а також методи діагностики, лікування та профілактики ускладнень вагітності та пологів.

МЕДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ СПІЛКУВАННЯ З

ВАГІТНИМИ.

При розмові з вагітною важливі такі моменти:

• Медична сестра повинна підтримувати контакт із вагітною очима, але не дивитися пильно а в очі;

• Вираз обличчя м\с повинен виявляти інтерес до того, що говорить пацієнтка, можна трохи нахилитися вперед і періодично похитувати головою на знак згоди;

• Віддаль між м\с і пацієнткою при розмові не повинна перевищувати 1м і не бути меншою як 45см. Чим інтимніших сторін життя торкається опитування, тим ближче потрібно схилитися до хворої і тихіше розмовляти, тоді створюється атмосфера інтимності і відвертості, але слід пам’ятати, що вторгнення в інтимну зону (до 45см) люди розцінюють по-різному. Лише особам, з якими встановлено тісний емоційний контакт, можна наближатися до людини в інтимну та над інтимну зону (до 15см).

• Вміння слухати пацієнтку. Необхідно подумки тримати зворотний зв’язок, оцінюючи інформацію, промовлену вголос, і слухати «між рядками», вловлюючи прихований зміст. Час від часу слід критично оцінювати попередню частину розмови;

• м\с повинна сконцентрувати всю свою увагу на іншій людині. Всі чинники, які відволікають її від проблем пацієнтки, необхідно на час розмови з хворою усунути. На її обличчі не може бути виразу стурбованості своїми власними негараздами, оскільки хвора може оцінити це як загрозу для себе;

• під час опитування пацієнтки неприпустимо займатися сторонніми справами, перекладати папери на столі, заповнювати документацію, що не стосується хворої тощо. Можна і і потрібно занотувати скарги пацієнтки та її проблеми, заповнювати її історію хвороби, лист контролю показників функції її організму. Це хворі сприймають як вияв уваги і важливості інформації, яку вони дають м\с;

• виявляйте до хворої щиру зацікавленість, повагу і турботу, співпереживайте, намагайтесь зрозуміти її проблеми;

• не поспішайте з висновками та інтерпртитаціями. Своїми сумнівами поділіться з лікарем, що лікує хвору, лише він може дати остаточну оцінку її стану та вказати напрямок сестринського догляду;

Для ефективного вербального спілкування м\с повинна

використовувати такі прийоми:

• усміхайтеся пацієнтам;

• звертайтеся на «Ви», на ім’я та по батькові залежно від віку;

• тон звертання повинен бути дружнім;

• розмовляйте доступною для пацієнтки мовою;

• не зловживайте медичними термінами;

• виберіть темп мови, доступний для пацієнтки;

• правильно виберіть час для спілкування;

• слідкуйте за інтонацією голосу, вона повинна відповідати тому, що ви хочете сказати;

• правильно виберіть тембр голосу та силу звуку залежно від теми розмови;

• інструкції для пацієнтки повинні бути чіткими та зрозумілими;

• не використовуйте натяки;

• не обіцяйте неможливого;

• якщо відчуваєте, що хвора вас незрозуміла, повторіть сказане та уточніть, чи є запитання;

• на закінчення розмови переконайтеся, що у хворої не залишилось невирішених проблем на даний момент.

ОСОБЛИВОСТІ ДЕОНТОЛОГІЇ ПРИ РОБОТІ В ЖІНОЧІЙ

КОНСУЛЬТАЦІЇ

М\с жіночої консультації працює з вагітною жінкою з ранніх термінів вагітності до пологів, а також у пізньому післяпологовому періоді. Якщо жінка хоче перервати вагітність, лікар разом з м\с повинні вжити усіх засобів, щоб переконати жінку зберегти вагітність, пояснити згубний вплив аборту на організм та репродуктивну функцію.

Якщо жінка вирішила виношувати вагітність, її слід поставити на облік та пояснити важливість регулярного відвідування консультації, вчасного обстеження.

Особливо відповідальним є проведення психопрофілактичної підготовки вагітних до пологів. Завдання такої підготовки –зняти

психічну напругу і страх перед пологами, сформувати у корі головного мозку позитивну домінанту пологів, переконати жінку у сприятливому закінченні пологів для матері і малюка. Такі заняття мають бути непросто інформацією про перебіг пологів та поведінку роділлі під час першого, другого та третього періодів, але й нести лікувальне психотерапевтичне навантаження, тому медичний працівник, котрий проводить їх, повинен не лише бездоганно володіти матеріалом, але й бути доброзичливою, чуйною людиною.

ОСОБЛИВОСТІ ДЕОНТОЛОГІЇ В АКУШЕРСЬКОМУ СТАЦІОНАРІ.

-привітне, уважне ставлення до роділлі;

-з першої хвилини перебування в акушерському стаціонарі жінка повинна відчувати, що вона знаходиться під постійним контролем, тому найменші відхилення від фізіологічного перебігу пологів будуть негайно виявлені і усунені.;

-під час пологів роділля повинна бути оточена постійною увагою лікаря таакушерки, медичної сестри та анестезистки;

-роділля не повинна втрачати контролю над собою, бо це ускладнює роботу персоналу і може спричинити ускладнення під час пологів, якщо жінка не виконує розпоряджень акушерки, неправильно тужиться тощо;

-у післяпологовому періоді м\с повинна забеспечити психологічний комфорт матері та немовлятам, допомогати породіллям у вигодовуванні малят та зціджуванні молока, пам’ятаючи, що процес лактогенезу регулюється корою головного мозку, і негативні емоції, сльози можуть загальмувати вироблення молока.;

-матерів, які втратили дітей у пологах, слід помістити в окрему палату, щоб не посилювати їхніх важких переживань спогляданням породіль, що годують немомовлят.

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ЖІНОЧОЇ КОНСУЛЬТАЦІЇ

-диспансеризація вагітних жінок з виділенням груп ризику;

-профілактика і раннє виявлення ускладнень вагітності, екстрагенітальних та післяпологових ускладнень;

-надання гінекологічної допомоги;

-здійснення заходів з плануванням сім’ї;

-виявлення передракових захворювань у жінок;

-організація профілактичних оглядів та диспансеризація гінекологічноих хворих;

-проведення санітарно-освітньої роботи.

Диспансеризація вагітних розпочинається із виявлення вагітності і взяття жінки наоблік. Вагітна повинна стати на облік не пізніше 12-ти тижнів вагітності.При цьому з’ясовують:

-загальний та акушерський анамнез;

-умови життя та роботи;

-наявність шкідливих факторів, що можуть негативно вплинути на розвиток та перебіг вагітності;

-об’єктивне обстеження систем та органів;

-детальне акушерське дослідження;

-термін вагітності та дату пологів.

Вдруге жінка відвідує лікаря через 7-8 днів для підведення підсумків аналізів і висновків консультантів, потім у першій половині вагітності-1раз на місяць, у другій-2 рази на місяць, а з 32 тижнів вагітності-3-4 рази на місяць.

Оптимальна кількість відвідувань-14-16 протягом всієї вагітності.

З 30 тижнів надається відпустка по вагітності та пологах на 126 днів.

Після пологів акушерка відвідує порділлю в перші 10 днів . Породілля відвідує лікаря двічі – через10 днів після виписки із пологового будинку і через 6-8 тижнів.

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ АКУШЕРСЬКОГО СТАЦІОНАРУ.

Структура акушерського стаціонару:

-приймально-пропускний блок;

-фізіологічне відділення;

-обсерваційне відділення;

-відділення новонароджених;

-відділення потології вагітних.

ПРИНЦИПИ АСЕПТИКИ ТА АНТИСЕПТИКИ В АКУШЕРСТВІ

стерилізація інструментарію, перев’язувального матеріалу, операційної белізни, приладів, що контактують із статевими органами жінки або операційною раною.

- дотримання санітарно-протиепідемічного режиму відділення новонароджених, здійснення заходів з дезінфекції приміщень відповідно до режиму стерильності;

- чітке виконання вимог щодо особистості гігієни персоналу відділень, вчасне проходження медичних оглядів, виявлення вогнищ хронічної інфекції в осіб, що працюють в операційних блоках, та їх лікування;

- ретельна обробка операційного поля рук акушерки та лікарів перед пологами та акушерськими оперативними втручаннями.

Санітарно-проитепідемічні заходи у родопомічних закладах

Проблема боротьби з внутрішньолікарняними інфекціями (ВЛІ) в Україні за умов імунодепресивного впливу на організм комплексу екологічних факторів довкілля набирає особливо важливого значення, визначаючи значною мірою успіх боротьби з дитячою захворюваністю та смертністю.

Складність вирішення цієї проблеми зумовлена відсутністю достовірних даних про розповсюдження ВЛІ, мінливістю збудника, труднощами мікробіологічної діагностики та ідентифікації етіологічного фактора. В умовах лікарні формуються госпітальні штами збудників, що стійкі до антибактерійних препаратів і дезінфектантів. ВЛІ Комітет експертів ВООЗ визначає як захворювання мікробного походження, що виникли внаслідок інфікування при обстеженні, лікуванні або перебуванні в лікарні та розвинулись як у стаціонарі, так і протягом 6 місяців після виписки з лікарняного закладу.

Особливе значення має проблема ВЛІ для родопомічних установ внаслідок перебування в них найбільш вразливого до інфекції контингенту: новонароджених та вагітних жінок.

Серед причин ВЛІ у породіль та новонароджених переважне значення мають: патологічні пологи, гіпоксія, передчасні пологи, інтенсивна терапія з інструментальним втручанням, відсутність материнського молока та догляду, застосування антибіотиків щ профілактичною метою, носійство медичним персоналом патогенної та умовно-патогенної мікрофлори, порушення проти епідеміологічного режиму в акушерських стаціонарах, тривале знаходження новонароджених та породіль у родопомічних установах (понад 5днів).

До основних збудників ВЛІ належать: стафілококи, сальмонели, шигели, кишкові палички, клебсієли, ентеробактери, протеї, синьо гнійні палички, стрептококи, ентерококи, гриби роду Кандіда, віруси.

Госпітальні штами формуються в стаціонарі протягом багатомісячної послідовної селекції мікроорганізмів, які набувають нових властивостей, що підсилюють їх патогенний потенціал (адгезивність, токсигеннність, гемолітична активність). Госпітальні штами набувають високої вірулентності, здатні до виживання та накопичення в розчинах, у вологих субстанціях (ганчірки, пелюшки, щітки),можуть зберігатися в дезінфікувальних розчинах при зниженій їх концентрації у разі порушення правил приготування та зберігання. Госпітальні штами грам позитивних бактерій набувають стійкості до висушування. Головним резервуаром госпітальних штамів мікроорганізмів є новонароджені діти, матері та медичний персонал.

Механізм поширення інфекції:

1. Контактний (руки медичного персоналу, медична апаратура, предмети догляду за немовлятами).

2. Фекально-оральний ( молоко, розчини для пиття, зонди, катетери).

3. Вітряно – крапельний (при наявності збудників інфекції в повітрі пологових зал, операційних).

4. Трансфузійний (переливання інфікованих розчинів).

У розвитку інфекції виділяють такі етапи:

1. Контамінація – контакт новонародженого з мікрофлорою під час пологів, первинної обробки, заходів реанімації в пологовій залі тощо. Контамінація характеризується невисоким рівнем висіву бактерій (100-1000 КУО\г), виділенням двох або трьох різних штамів бактерій, вона не спричиняє розквіту інфекції, але може призводити до колонізації.

2. Колонізація – процес заселення шкіри, носоглотки, дихальних шляхів, травного каналу бактеріями матері та навколишнього середовища. Колонізація, рівень якої перевищує 10 в 6 степені КУО та характеризується переважанням умовно-патогенних бактерій або грибків і дефіцитом біфідобактерій, є патологічною, значно підвищує ризик розвитку інфекційно – запальних захворювань, особливо у новонароджених з перинатальною патологією та недоношених дітей.

3. Клінічна маніфестація інфекції – поява ознак захворювання.

Найпоширеніші нозологічні форми ВЛІ:

1. Локальні: омфаліт, кон’юнктивіт, піодермія, абсцес, флегмона, отит, мастит, гострі кишкові інфекції, ендометрит, післяопераційна інфекція.

2. Генералізовані: сепсис (септицемія, септикопіємія).

3. Інші інфекції: краснуха, кір, вірусний гепатит тощо.

Методика обстеження вагітних

І. Анамнез

1. Паспортні дані.

Прізвище, ім’я, по батькові, вік, професія, місце роботи, адреса.

2. Причини, що змусили жінку звернутися за медичною допомогою (припинення менструації, кров’янисті виділення, збільшення частоти сечовипускання, нагрібання молочних залоз, болі в животі чи попереку, набряки та ін.)

3. Сімейний анамнез.

Спадковість: психічні захворювання, алкоголізм, наркоманія, вади розвитку та інші захворювання, які можуть спадкуватися або чинити несприятливий вплив на розвиток плода.

4. Перенесені раніше захворювання.

Рахіт як причина деформації кісток таза;; патологія носоглотки; інфекційні захворювання, які можуть впливати на статевий розвиток дівчинки, хвороби печінки, нирок, серця, легень.

5. Менструальна функція:

• Вік менархе;

• Термін встановлення регулярної менструальної функції;

• Тривалість циклу;

• Тривалість кровотечі;

• Тип менструації – болючість, циклічність, регулярність;

• Об’єм крововтрати;

• Чи змінився характер менструацій після початку статевого життя, пологів, абортів;

• Дата першого дня останньої менструації;

• Наявність між менструальних кровотеч.

6. Секреторна функція:

• Наявність виділень із статевих шляхів;

• Кількість, характер (кров’янисті виділення, гнійні, слизові, водянисті).

7. Статева функція:

• Вік початку статевого життя;

• Який шлюб і його тривалість;

• Здоров’я чоловіка (алкоголізм, туберкульоз, гонорея, сифіліс);

• Застосування контрацептивів, тривалість, ефективність.

8. Дітородна (генеративна, репродуктивна функція, або акушерський анамнез):

• Кількість вагітносте;

• Результат кожної вагітності: пологи, аборт, позаматкова вагітність, багатоплідна вагітність, пологів, післяпологового періоду;

• Кількість живих дітей, їх маса при народженні, особливості розвитку.

9. Гінекологічні захворювання, операції на органах таза.

10. Перебіг даної вагітності.

11. Рухи плода:

• Дата перших рухів плода;

• Інтенсивність і частота рухів.

ІІ. Об’єктивне обстеження

А. Загальне обстеження

І. Огляд:

• Чи відповідає загальний вигляд вагітної її віку;

• Зріст;

• Будова тіла;

• Шкіра (колір, пігментація, висипання, набряки);

• Стан підшкірної жирової клітковини;

• Форма живота (овоїдний, відвислий), стан черевного пресу;

• Стан молочних залоз ( розвиток, форма сосків – опуклі, плоскі, втягнуті, виділення із сосків, наявність рубців та ін..)

2. Дослідження внутрішніх органів і систем організму:

• Вимірювання зросту, маси, температури тіла;

• Визначення стану серцево-судинної, дихальної, травної, сечовивідної, нервової, ендокринної систем проводиться за допомогою пальпації, аускультації за загальноприйнятими методиками.

Б. Спеціальне акушерське дослідження

1. Огляд зовнішніх статевих органів.

2. Дослідження з допомогою дзеркал. Огляд шийки матки.

3. Піхвове дослідження.

4. Бімануальне (дворучне) дослідження.