До другої групи внутрішніх нормативних актів, що забезпечують діяльність інших працівників і служб підрозділів підприємства-засновника, належать:

- договір підприємства з партнером про забезпечення ним заходів безпеки комерційної інформації;

- інструкція щодо виконавців робіт і документів, що містять комерційну таємницю;

- зобов'язання про нерозголошення комерційної таємниці;

- перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю підприємства і основні вимоги до працівників з її захисту;

- перелік відомостей, які не повинні розголошуватися стороннім особам з метою особистої безпеки працівників підприємства;

- перелік посадових осіб, уповноважених відносити інформацію до комерційної таємниці;

- правила віднесення інформації до комерційної таємниці і зняття з її носіїв грифу конфіденційності;

- правила ведення таємного діловодства;

- пам'ятка працівникові (службовцеві) про збереження комерційної таємниці підприємства;

- правила приймання відвідувачів на підприємстві;

- правила внутрішнього трудового розпорядку і т.ін.

Проте оптимальна оргструктура і повне правове забезпечення служби безпеки самі по собі не забезпечать ефективного функціонування, якщо вона не матиме відповідних ресурсів. Продовжуючи образні порівняння, можна стверджувати, що після того, як "кістка" (оргструктура) обросла "м'ясом" (внутрішні нормативні документи), слід поклопотатися про "їжу" (ресурси). Серед них першочергове значення мають фінансові ресурси. Без фінансового забезпечення діяльності служби безпеки безглуздо взагалі говорити про її функціонування.

Не менше значення для керівників служби безпеки має кадрове забезпечення її діяльності. Роботу цю умовно можна поділити на два етапи. На першому етапі відбирають кандидатів для роботи в службі безпеки, перевіряють їх, кандидати проходять спеціальну підготовку і стажування на посаді. При їх відборі особливу увагу приділяють освіті (крім юристів, доцільно запрошувати на роботу також економістів, фінансистів). Крім перевірки органами внутрішніх справ, не зашкодить з'ясувати біографічні та інші дані про кандидата. Зрозуміло, це треба робити не завжди (зайвою буде така перевірка, наприклад, кандидата, якого добре і давно знає керівник служби безпеки) і з письмової згоди кандидатів. Проте письмову згоду на таку перевірку після зарахування кандидата на роботу в службі безпеки слід отримати у будь-якому разі.

Якщо в процесі перевірки встановлена придатність кандидата для роботи в служби безпеки, то його направляють на навчання до недержавної освітньої установи (крім осіб, що мають стаж роботи в оперативних або слідчих підрозділах не менше трьох років). При цьому особливу увагу звертають на наявність ліцензії у цієї установи і якість програми навчання. Після проходження спеціальної підготовки і отримання ліцензії охоронці доцільно організувати стажування кандидата на відповідній посаді (від 1 до 6 міс.) і лише після цього вирішувати питання щодо його зарахування на постійну роботу в службі безпеки або звільнення. Зрозуміло, така можливість має бути передбачена в контракті, який підписується після відбору кандидата.

Повне і якісне забезпечення служби безпеки матеріально-технічними ресурсами - не тільки засіб, а й умова підвищення ефективності роботи її працівників.