Порядок здійснення кризового втручання Виявлення сімей, які опинились у складних життєвих обставинах

Інформацію про сім`ї, які опинилися у складних життєвих обставинах, може отримувати будь-який із суб`єктів соціальної роботи у вигляді особистої заяви громадянина або звернення по допомогу одного з членів сім`ї, або від організацій, установ, підприємств, міських та районних у містах державних адміністрацій, органів охорони здоров`я, освіти, внутрішніх справ, установ виконання покарань, яку передають до центрів соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді.

Не допускається розголошення відомостей про особисте життя членів сім`ї, яка опинилася у складних життєвих обставинах, та іншої інформації особистого характеру, які стали відомі під час здійснення втручання.

Першочерговий розгляд заяв про випадки насильства в сім`ї здійснюється в управліннях і відділах внутрішніх справ.

Методи оцінки кризової ситуації

Основними методами оцінки кризової ситуації є:

• Спостереження фахівця, який здійснює кризове втручання, під час візиту до родини / місця перебування дитини;

• Інтерв’ювання осіб, які страждають внаслідок кризової ситуації, та свідків;

• Аналіз документів (акт обстеження житлово-побутових умов; форм оцінки ситуації в родині; довідки про стан здоров’я; висновки фахівців щодо небезпечності ситуації, зокрема, висновки лікарів, психіатрів, працівників органів внутрішніх справ тощо).

Оцінка кризової ситуації та прийняття рішення про вилучення дитини (з небезпечного середовища)

Перед вилученням дитини з родини, працівник має оцінити всі можливості забезпечення захисту дитини від насильства та / або недогляду за дитиною.

Вилучення дитини відбувається тільки у випадку, коли на даний момент (найближчим часом) неможливо захистити її від жорстокого поводження, насилля або недбалого ставлення з боку батьків, опікунів, піклувальників, осіб, які їх замінюють.

Рішенню щодо вилучення дитини з родини передує оцінювання наступних аспектів:

• Негайність потреби отримання допомоги;

• Рівень загрози для життя та здоров’я дитини;

• Наявність / відсутність можливості захистити дитину без вилучення її з родини;

• Наявність / відсутність бажання батьків співпрацювати для захисту дитини без її вилучення;

• Виявлення інших родичів, піклувальників, та бажання батьків тимчасово залишити дитину з цими людьми;

• Наявність інших можливостей розміщення дитини, окрім її вилучення до державних закладів.

Процес вилучення дитини

Підставами для вилучення дитини з родини є:

• загроза життю та здоров’ю дитини (в разі в вчинення насильства та жорстокого поводження з дитиною;

• недогляду за дитиною, а також ухилення батьків від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини;

• експлуатації дитини, примушення її до жебракування та бродяжництва).

Процес вилучення дитини та повернення регулюється законодавчими актами України.

Принципи здійснення кризового втручання

• орієнтація на потреби клієнта – послуги мають бути надані відповідно до потреб клієнта, враховуючи особливості кожного індивіда;

• конфіденційність – збереження в таємниці приватної інформації про клієнта, окрім випадків, передбачених законом і пов’язаних з можливістю насильства, завдання шкоди дитині та/або членам родини;

• своєчасність надання послуг – вжиття екстрених заходів / негайне реагування працівників відповідних служб, установ, організацій на повідомлення про виникнення кризової ситуації;

• доступність послуг – послуги з кризового втручання мають бути доступними кожному, хто звертається по допомогу за захистом, підтримкою, консультацією або порадою, без будь-якої дискримінації щодо статі, віку, фізичних або розумових обмежень, соціальної чи расової приналежності, віросповідання, мови, політичних поглядів, сексуальної орієнтації;

• толерантність – вияв терпимості до різних емоційних проявів клієнтів, прийняття проблем й обставин клієнтів незалежно від їхнього способу життя, поведінки, соціального і національного походження, статі тощо;

• повага до особистості - ставлення до клієнтів, яке виключає можливість дискримінації за кольором шкіри, расою, релігією, статтю, віком чи станом здоров’я, але передбачає врахування цих особливостей задля якнайкращого задоволення потреб клієнтів;

• неупереджене ставлення - уникнення оцінки моральних якостей клієнта, що не суперечить вивченню його характеристик, особливостей;

• прийняття - терпиме розуміння та визнання почуттів, поведінки клієнта, співпереживання йому. Співпереживання пропонується тлумачити як здатність розуміти світ іншої людини, відображати це розуміння за допомогою активного слухання і демонстрації почуттів, попри її негативні установки чи девіантну поведінку;

• індивідуалізація - уникнення під час роботи небажаних стереотипів та ярликів, беззаперечне визнання унікальності кожного випадку, кожної особистості;

• довіра та взаємодія у вирішенні проблем клієнта;

• активізація та наснаження клієнта - допомога людям відновити свою здатність самостійно вирішувати проблеми.

Нормативи діяльності працівника, який здійснює кризове втручання

Соціальний працівник, який здійснює кризове втручання, у своїй роботі має дотримуватися таких норм навантаження:

• максимальна кількість клієнтів на одного працівника – 5 - 8 родин протягом місяця;

• максимальна кількість консультацій в день для одного соціального працівника – не більше 6;

• максимальна кількість консультацій для одного клієнта (один випадок) – не більше 12;

• термін надання допомоги – не більше 6 тижнів;

• тривалість консультації – 1,5 години;

• максимальний час на вилучення дитини з родини – залежно від ситуації. У випадку екстреного вилучення дитини з родини – протягом трьох годин; у випадку термінового втручання – від 1 доби до 6 тижнів;

• робочий тиждень одного працівника, який здійснює кризове втручання, становить 40 годин;

• чергування у вихідні та святкові дні;

• чергування вночі.

Умови/порядок припинення кризового втручання

Кризове втручання припиняється:

• якщо ситуація, оцінена фахівцем, виявилась такою, що не потребує екстреного або термінового втручання. У випадку, коли на думку фахівця, який здійснює оцінку ситуації, родині потрібні інші соціальні послуги, наприклад консультування чи супровід, він може перенаправляти сім’ю до відповідних організацій, установ та служб;

• коли були наданні екстрені та термінові послуги щодо подолання чи зменшення наслідків кризової ситуації, і сім’я була перенаправлена до соціальних служб, які здійснюють подальший соціальний супровід родини до моменту повної стабілізації ситуації;

• за власним бажанням родини, окрім випадків, коли йдеться про загрозу життю чи здоров’ю неповнолітніх та недієздатних членів родини;

• у випадку відмови родини від отримання послуг, якщо ситуація не становить загрози життю та здоров’ю дитини та / або членів родини;

• у випадку смерті тих осіб, яким надавалися послуги кризового втручання.