10. Закони Ману Давньої Індії

Закони ману були створені жерцями однієї із шкіл брахманізму,написані вони у формі дворішів,що має полегшити їх запам"ятовування.Усього в законах 2650 статтей,розбитих на 12 розділів. зміст входить за межі чисто правових норм-тут і політика.мораль,релігійні настанови і тому подібне. Право власності на землю нби розчленоване,земля одночасно належить державі і приватнику.Правомірними способами набуття нерухомої власност є спадщина,купівля,подарунок та набувальна власність.Закони ману регулюють інститут договору.У сімейному праві ,що жінка знаходиться під опікою чоловіка.спадщина ділиться порівну між синами.Карна частина законів ману вржає жорстокістю покарань.злочинцям відрізали нос,вуха,язик,статеві органи.ст 379 передбачає,що брахмана замість смертної кари може застосовуватись бриття голови.

11. Суспільний та державний лад міста держави Афіни

За суспільним ладом поліси були станово-класовим громадянським суспільством, союзом голів і власників окремих господарств, заснованих на рабовласництві. Античні соціуми вирізнялися чітким розшаруванням на панівну верхівку - судновласники, купці, лихварі, землевласники та власники крамниць і майстерень; на вільних громадян - ремісники, землероби, торговці; та невільників - рабів, склад яких поповнювався полоненими, дітьми рабів, проданими у рабство. Своєрідне місце у суспільстві займали іноземці (метики) та гетери (жінки легкої поведінки), які не належали до жодної з груп.До II ст. до н. е. у полісах взяли гору демократичні Засади, згідно з якими вирішальна роль належала демосу (народу - громадянам міста), а всі інститути держави, включно з вищим владним органом - народними зборами - переважно обстоювали Інтереси повноправних громадян. Однак уже з I ст. до н. е. основні посади й фактичне управління полісами потрапили до рук невеликої групи аристократичних сімей, і демократичну форму правління замінила аристократична. Проте на початку Ольвія, Тіра, Херсонес та ряд інших полісів розвивалися як рабовласницькі демократичні республіки, законодавча влада в яких належала народу - демосу, що обирав архонтів, стратегів та інших урядових осіб. Раби, жінки та іноземці не мали права громадянства. Всі ж громадяни присягалися п,і вірність місту та його законам. Камінь з текстом такої присяги знайдено в Херсонесі.Постійнодіючим органом виконавчої влади була рада міста (буле), яку обирали народні збори на рік, на чолі з головою та його секретарем.Отже, населення міст-держав складалося з трьох основних класів: громадян, мекетів і рабів, які не були рівноправними з політичного іі правового поглядів.

12. Реформи Солона у давніх Афінах

Солон (бл. 640 — 559 pp. до н. є.) — політик, реформатор і поет давніх Афін, один із «семи мудреців». На початку VI ст. до н. є. Афіни роздирало протистояння аристократії, що зосередила у своїх руках владу, і більшості населення, обтяженого боргами (через що багато хто потрапив у залежність від кредиторів і навіть позбавився волі). У 594 р. до н. є. афіняни обрали Солона архонтом і доручили йому проведення політичних і економічних реформ в інтересах демосу. Солон ввів закон про свободу заповіту, відмінив борги, добився звільнення тих, хто вже потрапив в рабство за борги, і заборонив надалі робити позики під заставу особистої свободи. Інші економічні реформи заохочували розведення в Аттіці маслин, а також стимулювали ремесла і торгівлю в Афінах (для чого іноземним ремісникам надавалося афінське громадянство). Розпочалося карбування монети, яка успішно конкурувала з монетою інших грецьких держав. Що стосується управління, то Солон встановив в Афінах нову систему, пов'язавши права громадян на участь у виборах і заняття політичною діяльністю з їхнім прибутком. Пентакосіомедимни (п'ятисотлірники, 1-й клас) і вершники (2-й клас) могли засідати в Раді та займати найвищі посади. Зевгіти (3-й клас) могли займати нижчі посади і входити в Раду (буле), у той час як найбідніші громадяни, або фети (4-й клас), могли брати участь тільки в народних зборах. Рада (відома під назвою Ради чотирьохсот) також являла собою одне з нововведень Солона; члени Ради щорічно обиралися 4 афінськими філами, по 100 чоловік від кожної філи. Третім напрямом реформ було нове законодавство. Солон створив й апеляційний суд — геліею, яка була фактично народними зборами, на яких розглядалися оскарження вироків.