Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тема 4.2_Юридичні особи.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

2. Найменування юридичної особи. Місцезнаходження юридичної особи.

Юридична особа від власного імені самостійно розпоряджається своїм майном, набуває цивільних прав та обов'язків (зокрема укладає договори, вступає у зобов'язання) і здійснює їх. Така діяльність від власного імені у цивільному обігу слугує зовнішнім вира­женням самостійності правосуб'єктності юридичної особи.

Забезпеченню індивідуалізації юридичної особи, можливості її участі у цивільному обороті слугує найменування юридичної особи, яке дозволяє відразу визначити основні ознаки організації — є во­на підприємницькою, комерційною або непідприємницькою, на яких засадах ґрунтується її відповідальність перед контрагентами за договорами тощо.

Відповідно до правил, встановлених у ст. 90 ЦК України юридична осо­ба повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Наприклад “Товариство з обмеженою відповідальністю “Ейванс”, “Споживче товариство “Десна”, а установа – про інформацію та характер її діяльності, наприклад “Благодійна установа “Допомога”.

В деяких законодавчих актах використовується термін “назва” (ст. 12 Закону “Про благодійництво та благодійні організації”, ст. 12-1 Закону “Про об’єднання громадян”), але зазначені терміни є тотожними.

В законодавчих актах встановлюються спеціальні вимоги щодо найменування певних видів юридичної особи. Так, ст. 12-1 Закону “Про об’єднання громадян” встановлює, що назва об'єднання громадян повинна складатися з двох частин - загальної та індивідуальної. Загальна назва (партія, рух, конгрес, союз, спілка, об'єднання, фонд, фундація, асоціація, товариство тощо) може бути однаковою у різних об'єднань громадян. Індивідуальна назва об'єднання громадян є обов'язковою і повинна бути суттєво відмінною від індивідуальних назв зареєстрованих в установленому порядку об'єднань громадян з такою ж загальною назвою. Стаття 15 Закону “Про банки та банківську діяльність” передбачає, що банк має повне і скорочене офіційні найменування українською та іноземними мовами. Найменування банку має містити слово “банк”, а також вказівку на організаційно-правову форму банку.

Назва «торгово-промислова палата» та утворені на її основі словосполучення можуть використовуватися лише стосовно організацій, створених відповідно до Закону «Про торгово-промислові палати в Україні». Інші організації не мають права використовувати у своїх назвах словосполучення «торгово-промислова палата», «торгова палата» або «промислова палата» і не підлягають державній реєстрації під назвами, що містять ці словосполучення.

Вимога ЦК щодо індивідуальності найменування юридичної особи дає підставу для відмови у державній реєстрації юридичних осіб відповідно до Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”, в ст. 6 вказано, що державний реєстратор на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці: проводить державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; проводить резервування найменувань юридичних осіб, які мають зареєструватися. Стаття 22 цього Закону встановлює процедуру резервування найменування юридичної особи, відповідно до якої Засновник (засновники) юридичної особи має право зарезервувати найменування юридичної особи строком на два місяці, а для відкритих акціонерних товариств - строком на дев'ять місяців шляхом подачі заяви встановленого зразка із зазначенням повного найменування юридичної особи, під яким він (вони) мають намір її зареєструвати і документ, що підтверджує внесення плати за проведення резервування найменування юридичної особи. У разі відсутності в Єдиному державному реєстрі найменування юридичної особи тотожного тому, яке зазначено в заяві про резервування найменування юридичної особи, державний реєстратор протягом строку, встановленого в частині десятій цієї статті, вносить до Єдиного державного реєстру запис про резервування найменування юридичної особи і видає (надсилає рекомендованим листом) засновнику юридичної особи або уповноваженій ним особі довідку з Єдиного державного реєстру про резервування найменування юридичної особи, яка дійсна протягом строку резервування. За проведення резервування найменування юридичної особи справляється плата в розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Положення про порядок видачі довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про резервування найменування юридичної особи, затвердженого наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва 20.10.2005 № 97, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 жовтня 2005 р. за, для резервування найменування юридичної особи засновник (засновники) юридичної особи або уповноважена ним (ними) особа повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору такі документи: заяву про резервування найменування юридичної особи, зразок якої затверджено наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 9 червня 2004 року «Про затвердження зразків заяв та повідомлення, що надаються (надсилаються) державному реєстраторові», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29 червня 2004 р. за № 793/9392; копію квитанції, видану банком, або копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату коштів за резервування найменування юридичної особи. При резервуванні найменування юридичної особи видається довідка про резервування найменування юридичної особи. Довідка видається на бланку, опис та форма якого затверджуються Держпідприємництвом України. Бланк довідки має облікову серію і номер.

На виконання вимог частини сьомої статті 8 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» Держпідприємництвом України розроблено Вимоги щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу, затверджені наказом Держпідприємництва України від 09.06.2004 р. № 65.

Крім того, найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності, а юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування, яке може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом. Фір­мове найменування як засіб індивідуалізації його власника є об'єк­том виключного права і може бути використане лише за згодою його носія (детально питання буде розглядатися при вивченні права інтелектуальної власності (ст. 489-491 ЦК)).

Юридична особа може мати, крім повного, скорочене наймену­вання.

Найменування юридичної особи вказується в її установчих до­кументах і вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.

При зміні найменування юридична особа повинна здійснити певні дії: внести зміни в установчі документі: зареєструвати зміни до установчих документів, помістити оголошення про це в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що має містити такі відомості: попереднє та нове найменування юридичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи; місцезнаходження юридичної особи; місце та дату проведення державної реєстрації змін до установчих документів, зокрема щодо зміни найменування юридичної особи. При зміні найменування юридичної особи підлягає заміні свідоцтво про державну реєстрацію. Юридична особа повинна повідомити про це всіх осіб, з якими вона перебуває у договірних відносинах.

Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи. Стаття 27 Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” забороняє використовувати у найменуванні юридичної особи повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для реалізації правосуб'єктності юридичної особи важливе зна­чення має її місцезнаходження (зокрема при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням зобов'язань, у яких вона бере участь, виз­наченням підсудності спорів тощо).

У ЦК 1963 р. місцем знаходження юридичної особи визнавалось місцезнаходження її постійно діючого органу. А місцезнаходжен­ням останнього визнавалось те місце, де розташоване приміщення, в якому працює її виконавчий орган, — дирекція, правління на чо­лі-з директором, начальником, головою тощо.

У ЦК 2003 р. зазначається, що місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлене законом. Місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах (ст.93 ЦК).

Місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності (юри­дичної особи) на день державної реєстрації може бути місцезнахо­дження (місце проживання) одного із засновників або місцезнахо­дження за іншою адресою, що підтверджується договором оренди чи іншим відповідним договором.

У випадку зміни місцезнаходження суб'єкт підприємницької ді­яльності зобов'язаний у семиденний термін з моменту настання та­ких змін сповістити про це органи державної реєстрації, подавши необхідні документи. Невиконання зазначеної вимоги у встановле­ний термін є підставою для звернення органу державної реєстрації до суду (господарського суду) із заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.