1.3. Засоби визначення відстані на місцевості, найпростіші способи вимірювання кутів.
У бойових обставинах часто виникає необхідність швидко та точно визначити відстань до орієнтирів (цілей). У сучасному швидкоплинному та маневреному бою той, хто якнайшвидше і найточніше визначить відстань до противника, встановить правильно прицільний пристрій на своїй зброї, той і вийде переможцем. Вимірювання, виконані несвоєчасно або з грубими помилками, значно знижують ефективність використання зброї, приводять до поразки в бою. Тому, кожен військовослужбовець повинен вміти визначати відстані на місцевості різними способами.
Точні способи вимірювання відстаней за допомогою кутомірних приладів і далекомірів використовуються під час топогеодезичної прив’язки, але ці способи вимірювань потребують багато часу.
У бою відстані на місцевості залежно від обставин і характеру бойового завдання вимірюють:
окомірно;
кроками;
за спідометром;
за кутовими розмірами предметів;
за лінійними розмірами предметів;
за часом та швидкістю руху;
за співвідношенням швидкості світла і звуку;
на слух;
побудовою геометричних фігур на місцевості.
Вимірювання відстані кроками. Рахунок ведеться парами кроків. Після кожної сотні рахунок починається спочатку, а кількість сотень відмічається на папері або іншими способами.
Щоб результати були достатньо точними (2-4% вимірюваної відстані), необхідно тренуватися у ходінні рівними кроками у будь-яких умовах та визначити довжину свого кроку. Для цього потрібно пройти відрізок у 100 м в одну сторону і навпаки, рахуючи пари кроків, потім 100 м розділити на отриманий середній результат.
Наприклад, при вимірюванні відстані отримаємо 60 та 62 пари кроків. Середнє число пар кроків 61. Довжина пари кроків 100 м : 61 = 1,6 м.
Для приблизного вимірювання довжини кроків можна користуватися формулою:
Д = Р:4 +37см
де Д – довжина кроку, см;
Р – зріст людини, см
Окомірно – найпростіший та найшвидший спосіб, точність якого залежить від досвіду спостерігача, умов спостереження та величини відстані, що визначається. У досвідченого спостерігача відстань до 1 км може бути визначена з помилкою 10-15%, у недосвідченого – 30-50%. При збільшенні відстані помилка збільшується. Точність визначення відстані підвищується в результаті систематичних тренувань. При цьому необхідно пам’ятати, що великі та чіткі предмети здаються завжди ближчими; при спостереженні вгору здається, що предмети ближче, а вниз – далі; якщо між спостерігачем і предметом немає інших об’єктів, здається, що він ближче, якщо є – далі; при спостереженні через водні простори, долини та лощини відстані здаються меншими; при спостереженні в сутінках, у тумані, при похмурій погоді відстані здаються більшими.
З достатньою точністю відстані можна вимірювати, користуючись таблицею.
Ознаки видимості |
Відстань |
Видно будинки сільського типу |
5000 м |
Розрізняються вікна в будинках |
4000 м |
Видно окремі будинки, димарі на покрівлі будинків |
3000 м |
Видно окремих людей |
2000 м |
Танк можна відрізнити від автомобіля, видно стовпи ліній зв’язку |
1500 м |
Видно стволи гармат, розрізняються стовбури дерев у лісі |
1000 м |
Помітні рухи рук та ніг людини |
700 м |
Видно командирську башту танка, помітно рух гусениць |
500 м |
Видно ручний кулемет, гвинтівку, колір та частини одягу, овал обличчя |
250-300 м |
Видно черепицю на покрівлях будинків, листя дерев, дріт на кілках |
200 м |
Видно подробиці зброї солдат |
150-170 м |
Видно риси обличчя, руки, деталі стрілецької зброї |
100 м |
Видно очі у виді крапок |
70 м |
Видно білки очей |
50 м |
Визначення відстані за спідометром. Відстань, пройдена машиною, визначається як різниця покажчика спідометра на початку і в кінці дороги. Під час руху дорогами з твердим покриттям воно буде на 3-5%, а по в’язкому ґрунті – на 8-12% більше дійсної відстані. Такі помилки виникають від пробуксовування коліс, зміни тиску у шинах та їх зносу. Для більш точного визначення відстані необхідно в покажчики спідометра ввести поправку. Для цього проїжджають ділянку дороги в прямому та зворотному напрямку, знімаючи покази спідометра на початку та в кінці ділянки. З отриманої середньої відстані ділянки відраховують величину цієї ж ділянки, виміряної далекоміром або мірною стрічкою.
Коефіцієнт коректури шляху виражається у відсотках та обчислюється за формулою:
К
=
,
де S сер – середнє арифметичне від підрахунків за спідометром при прямому та зворотному проїзді ділянки;
S – виміряна довжина ділянки.
Наприклад, якщо середнє значення контрольної ділянки дорівнює 4,2 км, а виміряне далекоміром – 3,8 км, то коефіцієнт коректури шляху:
К
=
Таким чином, якщо довжина маршруту, виміряного за картою, складає 50 км, то за спідометром буде підрахунок 55 км, тобто на 10% більше. Різниця в 5 км і є величиною поправки.
Визначення відстані за кутовими розмірами предметів. Спосіб використовується коли відомі лінійні розміри віддаленого предмета, до якого вимірюють відстань. При спостереженні місцевих предметів (цілей), віддалених на різні відстані, спостерігач знаходиться як би у центрі концентричних кіл, радіуси яких дорівнюють відстаням до цих предметів (цілей). Якщо коло розділити на 6000 поділок, то довжина однієї поділки буде заокруглено дорівнювати одній тисячній частині радіуса кола:
де R – радіус кола.
Центральний кут кола, стягнутий дугою, що дорівнює 1/6 000 довжини кола, прийнятий за одиницю вимірювання кутів, називається поділкою кутоміра або «тисячною».
Одиницею виміру кутів є лінійний відрізок, який дорівнює тисячній частці відстані до об’єкта, що забезпечує швидкий перехід від кутових вимірів до лінійних і навпаки.
Під час виміру кутів у «тисячних» прийнято називати і записувати спочатку число сотень, а потім, число десятків і одиниць тисячних. Якщо сотень і десятків немає, то замість них називають і записують нулі.
При переході від поділок кутоміра до градусної міри використовують співвідношення:
=
;
1 – 00 =
3,6
100 = 360 = 6°
;
1°~ 0 – 17.
Виходячи із залежності між кутовими та лінійними величинами, відстань (дистанцію) до предметів у метрах визначають за формулою :
Д
=
,
де В – висота (ширина) предмета, м;
К – кутова величина предмета в «тисячних».
Кутові розміри предметів у «тисячних» вимірюють за допомогою бінокля, приладів спостереження і прицілювання.
Наприклад, кутовий розмір об’єкта (танка, Рис.4.), що спостерігається в бінокль, довжина якого 6м, дорівнює трьом малим поділкам сітки бінокля (0-15). Отже, відстань до танка:
Д=
= 400
м
Рис.4. Визначення кутових розмірів предметів.
Відображення виміряних кутових величин.
-
Кут у «тисячних»
Записується
Читається
1380
13 – 80
Тринадцять, вісімдесят
343
3 – 43
Три, сорок три
52
0 - 52
Нуль, п’ятдесят дві
2
0 - 02
Нуль, нуль дві
Визначення відстаней за лінійними розмірами предметів. Лінійкою, розташованою на відстані 50 см від очей, вимірюють у міліметрах висоту предмета, що спостерігається, потім, висоту предмета в сантиметрах ділять на виміряну лінійкою в міліметрах, результат множать на постійне число 5; отримують висоту предмета в метрах.
Рис.5. Визначення відстаней за лінійними розмірами предметів.
а) відстані; б) висоти.
Наприклад, телеграфний стовп висотою 6 м затуляє на лінійці відрізок 10 мм. Отже, відстань до нього:
Д
=
Точність визначення відстаней за кутовими та лінійними величинами складає 10-15 % довжини виміряної відстані.
Визначення відстаней допоміжними предметами. Цей спосіб застосовується за умов відсутності бінокля та приладів прицілювання. Для визначення відстаней необхідно знати розміри допоміжних предметів у міліметрах, отже, і в «тисячних», згідно з таблицею.
Необхідно пам’ятати, що допоміжні предмети також потрібно тримати на відстані 50 см від очей.
Приклад: Піхота противника під прикриттям танків веде наступ. Визначити відстань до противника, якщо танк по ширині закривається мушкою автомату:
Д=
Предмет |
Розміри |
|
в мм |
в тисячних |
|
Куля автомату |
7,62 |
0-15 |
Олівець |
7,5 |
0=15 |
Сірникова коробка: довжина ширина висота |
50 |
1-00 |
35 |
0-70 |
|
15 |
0-30 |
|
Сірник |
2 |
0-04 |
Мушка автомату |
1 |
0-02 |
Пальці: мізинець середній великий |
15 |
0-30 |
18 |
0-35 |
|
20 |
0-40 |
|
Відстань між малими поділками сітки бінокля |
|
0-05 |
Відстань між великими поділками сітки бінокля |
|
0-10 |
Висота малої поділки сітки бінокля |
|
0-025 |
Висота великої поділки сітки бінокля |
|
0-05 |
Лінійні розміри деяких предметів наведені в таблиці.
Об’єкт |
Розміри, м |
Відстань між стовпами лінії зв’язку |
60 |
Дерев’яний стовп лінії зв’язку |
6 |
Будинок сільського типу |
6 |
Один поверх житлового будинку |
3 |
Автомобіль вантажний (по висоті) |
2,5 |
Танк: висота ширина довжина |
2,5 |
3 |
|
6 |
|
Зріст людини |
1,7 |
Визначення відстані за часом і швидкістю руху. Цей спосіб застосовується для наближеного визначення довжини пройденого шляху, для чого середню швидкість множать на час руху. Середня швидкість руху пішохода становить близько 5-6 км/г, а під час руху на лижах – 8-10 км/г.
Наприклад, взвод здійснив марш за 6 годин. Відстань до місця закінчення маршу (Д) вираховується за формулою:
Д = V х t = 5 х 6 = 30 км
Розвідувальний дозор на лижах здійснив марш за 5 годин. Відстань до місця закінчення маршу(Д) вираховується за формулою :
Д = V х t = 9 х 5 = 45 км.
Визначення відстані за співвідношенням швидкості звуку і світла. Звук розповсюджується у просторі зі швидкістю 330 м/с, 1 км за 3 с, а світло – практично миттєво.
Таким чином, відстань у кілометрах до місця, де пролунав постріл, дорівнює числу секунд, які пройшли від моменту спалаху до моменту, коли був почутий звук пострілу, поділеному на 3.
Наприклад, спостерігач почув звук пострілу через 12 с після спалаху. Відстань до місця спалаху (Д) вираховується за формулою :
Д = 12 : 3 = 4 км.
Визначення відстані на слух. Спосіб застосовується при обмеженій видимості, переважно вночі. Точність цього способу невисока. Вона залежить від досвідченості спостерігача, гостроти і тренованості його слуху, вміння враховувати напрямок і силу вітру, температуру і вологість повітря. В безвітряну ніч при нормальному слухові різні джерела шуму можуть бути почуті на відстані, вказаній у таблиці.
Джерело шуму |
Відстань до джерела шуму |
Кроки людини |
40 м |
Тріск зламаної гілки |
80 м |
Неголосна розмова, кашель, заряджання зброї |
100 м |
Стук сокири при рубці лісу |
300 м |
Падіння зрубаних дерев |
600 м |
Рух автомобіля по шосе |
800 м |
Рух танку по ґрунтовій дорозі |
2 км |
Поодинокі постріли з автомату |
2–3 км |
Стрільба чергами, рев моторів танків |
3-4 км |
Гарматна стрільба |
10-15 км |
Визначення відстані геометричною побудовою на місцевості(Рис.6.) Цей спосіб може застосовуватися при визначенні ширини важко прохідних або непрохідних ділянок місцевості та перешкод (річок, озер, затоплених зон). На рисунку а показано визначення ширини річки побудовою на місцевості рівнобедреного трикутника. Оскільки в такому трикутнику катети рівні, то ширина річки АВ дорівнює довжині катета АС. Точку А вибирають на місцевості так, щоб з неї було видно місцевий предмет (точка В) на протилежному березі, а також, щоб була можливість вздовж берега виміряти відстань, що дорівнює ширині річки. Положення точки С визначають методом наближення, вимірюючи кут АСВ компасом чи за допомогою годинника до тих пір, доки його значення не досягне 45о.
Інший варіант цього способу показаний на рисунку б. Точку С обирають так, щоб кут АСВ дорівнював 60о. Відомо, що тангенс кута 30о дорівнює ½, отже, ширина річки дорівнює подвоєному значенню відстані АС. Як і в першому, так і в другому випадку, кут при точці А повинен дорівнювати 90о.
Рис.6. Визначення відстані геометричною побудовою на місцевості.