3.2. Особливості надання відпочинку державним службовцям

Кожен, хто працює, має також право на відпочинок. Це право забезпечене наданням днів щотижневого відпочинку, а також встановленням норм тривалості робочого часу, скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

Час відпочинку – це частина календарного періоду, протягом якого працівник відповідно до законодавства повинен бути звільнений від виконання трудових обов’язків і який він може використовувати на власний розсуд для задоволення своїх інтересів і відновлення працездатності. Існують такі види відпочинку:

• перерва протягом робочого дня;

• щоденний відпочинок (перерва між робочими днями);

• вихідні дні (щотижневий відпочинок);

• святкові і неробочі дні;

• відпустки.

Перерва протягом робочого дня встановлюється для відпочинку і харчування, як правило, через чотири години після початку роботи, а її тривалість не може перевищувати 2 години. Такі години не зараховуються до робочого часу, протягом цього терміну працівник має право відлучатись з місця роботи (ст. 66 КЗпП).

Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш 42 годин (ст. 70 КЗпП).

При п’ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні – один вихідний день (ч. 1 ст. 67 КЗпП). Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством визначається графіком роботи підприємства (ч. 2 ст. 67 КЗпП – установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем).

Неробочі та святкові дні встановлюються трудовим законодавством (ст. 73 КЗпП) і їх перелік є чітко визначений. Святкові дні: 1 січня – Новий рік, 7 січня – Різдво Христове, 8 березня – Міжнародний жіночий день, 1 і 2 травня – День міжнародної солідарності трудящих, 9 травня – День Перемоги, 28 червня – День Конституції України, 24 серпня – День незалежності України.

Неробочими днями є релігійні свята: 7 січня – Різдво Христове, один день – Пасха (Великдень), один день – Трійця.

У святкові і неробочі дні допускається прведення робіт, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови, роботи и, викликані необхідністю обслуговування населення, а також невідкладні ремонтні і вантажно-розвантажувальні роботи.

Робота у зазначені дні компенсується або оплатою у подвійному розмірі, або наданням іншого дня відпочинку (ст. 107 КЗпП України).

Для виконання невідкладних і непередбачених завдань державні службовці можуть залучатися до служби за письмовим розпорядженням керівника державної служби в державному органі, органі влади Автономної Республіки Крим або їх апараті у вихідні, святкові, неробочі дні, а також у нічний час з компенсацією роботи відповідно до закону.

До різновидів часу відпочинку відноситься і відпустка. Відносини, що виникають з приводу правового регулювання та реалізації працівниками права на відпустку здійснюється на основі КЗпП (ст. 74-84), Законом України «Про відпустки», підзаконними актами.

Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати – ст. 74 КЗпП.

Державному службовцю надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати. [12; с.208]

За кожний рік державної служби по досягненню п'ятирічного стажу державної служби державному службовцю надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як 15 календарних днів.

Порядок надання державним службовцям додаткових оплачуваних відпусток визначається Кабінетом Міністрів України.

Державні службовці для виконання невідкладних і непередбачуваних завдань можуть бути відкликані із щорічної основної чи додаткової оплачуваних відпусток за рішенням суб'єкта призначення.

Частина невикористаної відпустки надається державному службовцю у будь-який час відповідного року чи приєднується до відпустки в наступному році з відповідним відшкодуванням непередбачуваних витрат державного службовця у зв'язку з його відкликанням з відпустки.

Порядок відшкодування непередбачуваних витрат державного службовця у зв'язку з його відкликанням із щорічної або додаткової відпустки визначається Кабінетом Міністрів України.

Державному службовцю надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати та інші види відпусток відповідно до закону.