Висновки

Отже, можна зробити висновок, що адміністративна юстиція – це порядок розгляду і вирішення в судовій процесуальній формі спорів, що виникають у сфері адміністративного управління між громадянами чи юридичними особами з одного боку і адміністративними органами - з іншого, здійснюється юрисдикційними органами, спеціально створеними для вирішення правових спорів.

В юридичній літературі виділяють кілька спільних рис, що характеризують інститут адміністративної юстиції в цілому: для всіх систем адміністративної юстиції характерно віднесення до її відання спорів, що виникають у сфері адміністративного управління між громадянами чи юридичними особами, з одного боку, і адміністративними органами - з іншого; у всіх системах адміністративної юстиції як юрисдикційний орган використовується орган, спеціально створений і пристосований до вирішення правових спорів; кожна система адміністративної юстиції припускає, що розгляд і вирішення адміністративних спорів відбувається з дотриманням судової процесуальної форми.

Завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб‘єктів, які здійснюють владні управлінські функції на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Принципами адміністративного процесуального права є: здійснення правосуддя виключно судами; незалежність і недоторканність суддів та підкорення їх тільки закону; законність; змагальність сторін та свобода в наданні суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; державна мова судочинства; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; ухвалення судами рішень іменем України та їх обов'язковість до виконання на всій території України; доступність і гарантованість судового захисту прав і свобод людини і громадянина.

До принципів адміністративного процесуального права, закріплених законодавством про судочинство, належать: об'єктивна процесуальна рівноправність сторін; раціональна процесуальна форма; неможливість процесуального сумісництва; усність; безпосередність; основний засіб судового захисту прав громадян. Зазначені принципи є основою законодавчого регулювання адміністративного судочинства.

Усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених ст. 24 КАС, розглядаються і вирішуються суддею одноособово. Колегіально (колегією у складі трьох суддів) розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії, а також особливо складні справи.

Система адміністративних судів в Україні включає: місцеві адміністративні суди; апеляційні адміністративні суди; Вищий адміністративний суд України; Верховний Суд України ( судова палата з адміністративних справ).

Адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено КАС. При цьому під розумним строком визнається найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право, як випливає із ст. 185 КАС, на апеляційне та касаційне оскарження. Зокрема, вони вправі оскаржити постанови суду попередньої інстанції повністю або частково.