17. Активізація маркетингової політики як метод збільшення виручки від реалізації.

Заходи із збільшення вхідних грошових потоків на підприємстві зводяться до 2-ох основних груп:

1. збільшення виторгу від реалізації;

2. реструктуризація активів;

Розмір виторгу залежить від обсягу реалізованої продукції і від ціни. Обидва питання вирішуються у рамках розроблення антикризової маркетингової стратегії на підприємстві. Активізація маркетингової політики для підприємства в кризовому стані може полягати як у розширенні маркетингових заходів для активізації попиту (збільшення обсягу реклами тощо), так і згортання маркетингових заходів з метою зменшення цієї статті витрат.

Цінова політика може змінюватись в обох напрямках: підприємство може піти шляхом збільшення ціни на продаж, а може запропонувати систему знижок і отримати ефект від збільшення обсягів продажу.

Вибору конкретних заходів передує аналіз ринкової ситуації, який включає:

1. оцінку конкурентного середовища;

2. визначення ринкової ніші даного підприємства;

3. аналіз конкурентоспроможності продукції;

4. вивчення реакції підприємства на коливання ринкової кон’юнктури;

5. прогноз розвитку ситуації на ринку.

На цій основі визначають оптимальну цінову політику, методи стимулювання попиту, систему після продажного обслуговування, схему розповсюдження продукції, її асортиментний ряд, інші компоненти маркетингової політики.

18. Реструктуризація активів неплатоспроможного підприємства.

Реструктуризація активів – це заходи пов’язані із зміною структури і складу активу баланс з метою приведення їх в більш ліквідну форму.

Серед заходів реструктуризації активів основними є:

1. Реалізація частини основних фондів, які не задіяні у виробничому процесі;

2. Реалізація надлишкових запасів товарно-матеріальних цінностей;

3. Застосування лізингу основних фондів, зворотного лізингу (ліз-бек);

4. Здача в оренду основних фондів, які не повною мірою задіяні у виробничому процесі;

5. Реалізація коротко- і довгострокових фінансових вкладень;

6. Реалізація корпоративних прав інших підприємств;

7. Рефінансування дебіторської заборгованості (факторинг, форфейтинг, облік векселів, звернення з позовом до господарських судів).

19.Санації балансу

Санація балансу полягає в покритті відображених у балансі збитків та створенні необхідних резервних фондів за рахунок одержання санаційного прибутку. Основна мета — приведення у відповідність статутного капіталу підприємства із чистими активами, які йому відповідають. Санацію балансу називають також «чистою санацією» чи «формальною санацією». Балансовий курс корпоративних прав при цьому досягає або перевищує позначку 100 відсотків. Це уможливлює залучення фінансових ресурсів шляхом додаткової емісії корпоративних прав.

Санація балансу за рахунок санаційного прибутку доцільна лише тоді, коли вичерпано решту можливостей покриття балансових збитків (після спрямування на це всіх відкритих та прихованих резервів). Зазначений (балансовий) прибуток утворюється в результаті зменшення статутного фонду підприємства, добровільних доплат власників його корпоративних прав або у разі списання кредиторами підприємства-боржника своїх вимог.

Санаційний прибуток — це прибуток, який виникає внаслідок викупу підприємством власних корпоративних прав (акцій, часток) за курсом, нижчим від номінальної вартості цих прав (дизажіо), у результаті їх безкоштовної передачі до анулювання, зниження номінальної вартості або у разі одержання безповоротної фінансової допомоги від власників корпоративних прав, кредиторів та інших зацікавлених у санації підприємства осіб.

Якщо санація балансу здійснюється за рахунок емісійного доходу, то в результаті такої операції змінюється лише структура власного капіталу, а загальна його сума лишається незмінною. Якщо ж підприємство отримало санаційний прибуток у вигляді безповоротної фінансової допомоги, то власний капітал збільшується на суму отриманої допомоги за відрахуванням податкових платежів.