1. Значення інноваційних процесів для ефективної господарської діяльності.

Аналіз сучасної економічної практики свідчить, що високих результатів підприємства можуть досягти лише за умов систематичного і цілеспрямованого новаторства, націленого на пошук можливостей, які відкриває середовище господарювання щодо виготовлення і впровадження нових видів товарів, нових виробничих і транспортних засобів, освоєння нових ринків і форм організації виробництва. Це передбачає особливий, новаторський, антибюрократичний стиль господарювання, в основі якого - орієнтація на нововведення, систематична і цілеспрямована інноваційна діяльність.

6. Поняття парадигми та синергізм.Ранні теорії циклічного економічного іртпання опиралися на технологічну парадигму. Парадигми (взірець.) система поглядів на явище, яка грунтується на певному ключовому елементі.

Дослідження Й. Шумпетера і його прихильними сформували техніко- економічну парадигму економічного розвитку. Концепцій техніко-економічної парадигми виходить з того, що технологічні зміни випереджують зміни в системі державного устрою. Ключовий фактор парадигми це нові технології і засоби виробництва.Більшість центрів НТР знаходяться у мегаполісах, здатних генерувати синергію (грец. - той, що діє разом) підсилення результуючої окремих складових системи завдяки їх взаємодії на базі знань та інформації. Така парадигма взаємодії зумовила появу техно-соціо-екомомічної парадигми Тому, що кінцевий результат інноваційної діяльності залежить від особливостей взаємодії усіх чинників. Позитивне сприйняття цієї парадигми важливе і для України, економічна криза якої виявилася затяжною і вийти з якої можливо лише за інноваційної концепції розвитку. Врахування цієї парадигми у процесі реформування економічних відносин дасть змогу сформувати в Україні сприятливе для інноваційної діяльності середовище.

3.Поняття об'єктів і суб'єктів інноваційної діяльності.

Інноваційний менеджмент - підсистема менеджменту, метою якої є управління інноваційними процесами на підприємстві.Суб’єкт інноваційної діяльності - фізичні або юридичні особи, які провадять інноваційну діяльність і залучають майнові та інтелектуальні цінності, вкладають власні чи позичені кошти в реалізацію інноваційних проектів.Інноваційна діяльність підприємства спрямована на створення і залучення із зовнішнього середовища таких інновацій, які б сприяли підвищенню його конкурентоспроможності, зміцненню ринкових позицій, забезпечували б перспективу розвитку.Інноваційна діяльність підприємств це не лише розв’язання технічних завдань щодо створення нового продукту, нової технолої ії чи удосконалення наявних, а й відбір перспективних науково технічних досягнень, своєчасне патентування винаходів, просування наукомістких товарів на ринок. Провідна роль у реалізації цих завдань належить менеджерам. У світі на одного вченого припадає 10 менеджерів.Організація та управління інноваційною діяльністю здійснюється фахівцями різних функціональних служб і різних рівнів управління щодо впровадження новацій вирішуються менеджерами залежно від рівня управління. Так, менеджери вищої ланки, маючи добре рзвинуту інтуїцію, всебічні знання у галузях економіки, інноватики. володіючи сучасними інформаційними і комунікаційними технологіями, визначають перспективні напрями розвитку бізнесу, ставлять стратегічні цілі, окреслюють коло інновацій, що можуть бути використані для реалізації поставленої мети. Менеджери середньої управлінської ланки керують втіленням у життя інноваційних рішень керівництва, що передбачає вміння консолідувати персонал для досягнення цілей, здатність створити відповідний психологічний клімат у колективі, сформувати у ньому відповідні мотиваційні преференції (лат. РгаеГего - уважаю за краще), організувати і координувати роботу виконавців відповідно до визначених завдань.Важливою складовою інноваційної діяльності є праця висококваліфікованих технологів, конструкторів, маркетологів, економістів, фінансистів, які виконують специфічні функції з технологічного проектування та конструювання новацій, забезпечення фінансами науково-дослідних і проектно-пошукових робіт, калькулювання витрат ресурсів, цінового проектування, просування на ринок (у разі інновації-товару) тощо. Усі ці працівники є суб’єктами інноваційної діяльності у вузькому значенні (стосовно окремого підприємства). Однак лише частина з них бере на себе відповідальність за прийняття рішення щодо практичного застосування інновацій на підприємстві. Такі рішення, як правило, є ризикованими і приймаються здебільшого вищим керівництвом підприємства або його власником.Якщо вони часто ініціюють залучення інновацій, то їх називають інноваторами. Інноватор - особа, яка ініціює процес впровадження інновації і бере на себе відповідальність за його реалізацію.

Інновація вносить зміни у первинну структуру виробничого організму, переводить його у новий стан. Упровадження новацій відбувається цілеспрямовано, з метою поліпшення функціонування підприємства, тому можна стверджувати, що інновація є цільовою зміною підприємства як системи, завдяки якій створюється новий засіб, призначений для задоволення певної потреби людей.