Структура діяльності.
Всяка діяльність складається звичайно із ряду актів —дій чи вчинків; будучи актами суб’єкту, вони мають по внутрішньому своєму змістові визначену психологічну будову: вони йдуть від тих чи інших поштовхів чи мотивів и направляються на певну мету. Оскільки в різних умовах ця умова повинна і може бути достигнута різними способами («операциями») чи шляхами («методами»), дія перетворюється у вирішення задачі. Оскільки єдність дій визначається спільним результатом, що є метою субъекта, а способи дії диференціюються в залежності від відмінності умов, в яких ця мета здійснюється, одна й та ж дія може і повинна в різних умовах здійснюватися різними способами. В результаті із дій чи вскладі її виділяють, певні часткові операції, пов’язані із певними об’єктивними умовами.
Структура діяльності
спрямовані
на привласнення предмету чи
його
змісту
Рух
операція
М
отив
Рух операція
дія діяльність
мета
Рух і т.д. операція
Мета – те, до чого прагне людина (близька та віддалена)
— те, що реалізує людську потребу і виступає як образ кінцевого результату діяльності.
Мотив – внутрішні рушійні сили, що спонукають людину до діяльності (внутрішні та зовнішні, усвідомлені та неусвідомлені).
Систему рухів, спрямованих на присвоєння предмета чи його змісту,
називають діями.
Дія — відносно завершений елемент діяльності, направлений на досягнення певної проміжної усвідомлюваної мети.
Дії бувають:
Предметні – спрямовані на оволодіння предметами, на контакти з людьми, тваринами, рослинами.
Розумові – виявляються у сприйманні, мисленні, д-сті пам’яті.
Психомоторні - в результаті інтеріоризації (перенесення у внутрішній психічний простір людини) стають змістом розумової діяльності. А винесення внутрішніх, розумових дій назовні, називають екстериорізацією.
Діяльність – це сукупність усвідомлених, ціле направлених дій.
Психологічна будова діяльності.
Постановка мети;
Планування, вибір способу дії;
Виконання
Перевірка результатів, виправлення помилок
Співставлення, підведення підсумків роботи, її оцінка
Принцип єдності свідомості та діяльності.
Формуючись в діяльності, психіка, свідомість в діяльності, в поведінці і виявляється. Діяльність і свідомість — не два в різні боки обернених аспекту. Вони утворюють органічне ціле — не тожество, але єдність. Рухома яким-небудь потягом, людина діятиме інакше, коли вона усвідомлює його, тобто встановить об'єкт, на який воно направлене, чим діяла, поки вона його не усвідомила. Сам факт усвідомлення своєї діяльності змінює умови її протікання, а тим самим її течія і характер; діяльність перестає бути простій сукупністю у відповідь реакцій на зовнішні подразники середовища; вона інакше регулюється; закономірності, яким вона підкоряється, виходять за межі однієї лише фізіології; пояснення діяльності вимагає розкриття і обліку психологічних закономірностей. З іншого боку, аналіз людської діяльності показує, що сама усвідомленість або неусвідомленість тієї або іншої дії залежить від відносин, які складаються в ході самої діяльності. В ході діяльності дія усвідомлюється, коли частковий результат, який їм досягається, перетворюється на пряму мету суб'єкта, і перестає усвідомлюватися, коли мета переноситься далі і колишня дія перетворюється лише на спосіб здійснення іншої дії, що направляється на більш загальну мету: у міру того як дрібніші приватні завдання набувають відносної самостійності, дій, на них націлені, усвідомлюються; у міру того як вони вбираються в обширніші загальні завдання, дії, на них направлені, вимикаються зі свідомості, переходять в підсвідоме. Таким чином, свідомість включається і вимикається залежно від відносин — між завданнями і способами їх здійснення, — які складаються в самому процесі діяльності. Свідомість не є зовнішньою силою, яка ззовні управляє діяльністю людини. Будучи передумовою діяльності, свідомість разом з тим і її результат. Свідомість і діяльність людини утворюють справжню єдність.
Свідома дія — це не дія, яка супроводжується свідомістю, яка крім свого об'єктивного виявлення має ще суб'єктивний вираз. Свідома дія відрізняється від неусвідомленої в самому своєму об'єктивному виявленні: її структура інша і інше її відношення до ситуації, в якій вона здійснюється; вона інакше протікає. Визначення діяльності людини у відриві від її свідомості так само неможливе, як визначення її свідомості у відриві від тих реальних відносин, які встановлюються в діяльності. Поведінка людини не зводиться до простої сукупності реакцій, вона включає систему більш менш свідомих дій або вчинків. Свідома дія відрізняється від реакції іншим відношенням до об'єкту. Для реакції предмет є лише подразник, тобто зовнішня причина або поштовх, що її викликає. Дія — це свідомий акт діяльності, який прямує на об'єкт. Реакція перетвориться в свідому дію у міру того, як формується наочна свідомість.