5. Міжнародна економічна інтеграція

Суть, передумови та завдання регіональної економічної інтеграції

Сучасний розвиток світового господарства характеризується процесами інтеграції, тобто господарського і політичного зближення країн, об’єднання їхніх зусиль для розв‘язання економічних, соціальних, політичних та інших проблем.

Міжнародна економічна інтеграція виявляється на мікро – та макрорівні. Зокрема мікроінтеграція передбачає взаємодію окремих фірм певних країн на основі поглиблення міжнародного поділу праці та посилення коопераційних зв’язків між ними.

На макрорівні міжнародна економічна інтеграція виявляється у формуванні об’єднань держав та в узгодженні їхніх національних політик. Це явище в економічній літературі називається регіональна економічна інтеграція чи економічний регіоналізм.

Регіональна економічна інтеграція передбачає укладання інтеграційних угод між державами певного регіону з метою створення спільного економічного простору.

У своєму розвитку регіональна економічна інтеграція проходить кілька етапів. Найпоширенішою формою є зона вільної торгівлі, що передбачає усунення обмежень на взаємну торгівлю країн-учасниць інтеграційного процесу з одночасним збереженням власної системи квот і тарифів на торгівлю з іншими країнами.

Вищою формою регіональної економічної інтеграції є митний союз. Створивши митний союз, країни-члени інтеграційного угруповання не лише скасовують обмеження на власну торгівлю, але й проводять спільну зовнішньоторговельну політику щодо решти країн світу. Якщо вільного переміщення в межах певного економічного простору зазнають не лише товари, але й фактори виробництва – праця, капітал, підприємництво, то інтеграційне об’єднання функціює у формі спільного ринку.

І, нарешті, найвищою формою економічної інтеграції є економічний союз, що передбачає створення наднаціональних органів, відповідальних за координацію та гармонізацію економічної, зовнішньої економічної політики держав-членів союзу.

Провідні міжнародні економічні об’єднання

Характерною особливістю сучасного світового господарства є посилення процесів регіоналізації. Нині дедалі більше країн шукає шляхів розв’язання глобальних і регіональних проблем, які виходять за межі національних. Власне подібні прагнення привели до утворення, розширення та зміцнення інтеграційних об’єднань у міжнародній економіці.

Прикладом найвищої форми інтеграційних процесів у світі та найбільшим інтеграційним угрупованням в Європі є Європейський Союз (ЄС). Це інтеграційне угруповання пройшло тривалий і складний шлях розвитку від митного до економічного, а відтак і валютного союзу.

На початку XXI ст. на частку ЄС припадало 31 % світового ВНП та 21% світової торгівлі. У скарбницях ЄС було зосереджено 34% світових валютних резервів.

Особливістю ЄС є делегування країнами-членами повноважень у виборі та проведенні економічної політики до наднаціональних органів. З поглибленням економічної інтеграції відбувається і політичне зближення країн-членів ЄС.

Найбільшим інтеграційним угрупованням у Західній півкулі та одним з найпотужніших у світі є НАФТА – Північноамериканська угода про вільну торгівлю, підписана наприкінці 1992 р. між США, Канадою та Мексикою і ратифікована у січні 1994 р. На відміну від Європейського Союзу, НАФТА функціонує у формі зони вільної торгівлі, не маючи досконалої структури наднаціональних органів регулювання. До 2009 р. у межах цього інтеграційного угруповання заплановано створити найбільший ринок у світі.

Серед численних угруповань Латинської Америки найпотужнішим є Спільний ринок країн Південної Америки (МЕРКОСУР). Як і Північноамериканська угода про вільну торгівлю, МЕРКОСУР є прикладом успішної інтеграції держав, що різняться між собою рівнем економічного розвитку. Договір про створення цього інтеграційного угруповання 1991 р. підписали Бразилія, Аргентина, Парагвай та Уругвай. У межах цього об’єднання передбачено до 2004-2006 pp. скасувати митні тарифи у взаємній торгівлі, а в перспективі – скасувати обмеження на переміщення робочої сили, капіталу тощо.

Найбільшим в Азійсько-Тихоокеанському регіоні та надзвичайно потужним інтеграційним угрупованням у світі є Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС), створене 1989 р. До складу АТЕС входить нині 22 країни тихоокеанського регіону: Японія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Малайзія, Індонезія, Філіппіни, Таїланд, Сингапур, Бруней, Південна Корея; Гонконг, Тайвань і Китай (1991); Мексика та Папуа-Нова Гвінея (1993); Чилі (1994); Росія, Перу та В’єтнам (1997).

Спочатку АТЕС було суто консультативним утворенням, на конференціях якого обговорювали питання про економічне співробітництво країн-учасниць. Згодом АТЕС перетворилося на провідну структуру сприяння вільній торгівлі та інвестиціям.

У межах цього інтеграційного угруповання заплановано створити Економічний союз, до якого розвинені країни мають увійти до 2010 p., а країни, що розвиваються – до 2020 р.

Серед регіональних економічних об’єднань, що відіграють значну роль у світовій економіці, зокрема впливають на формування кон’юнктури ринків промислової сировини й палива, варто відзначити Організацію країн-експортерів нафти (ОПЕК). ОПЕК створена 1960 p., щоб координувати нафтову політику виробників нафти. ОПЕК об’єднує нині 13 держав: Ірак, Іран, Саудівську Аравію, Кувейт, Катар, ОАЕ, Лівію, Алжир, Індонезію, Нігерію, Габон, Венесуелу, Еквадор – на які припадає близько 77 % розвіданих світових запасів нафти та 40 % її світового виробництва. За оцінками Генерального секретаря ОПЕК, частка світового виробництва нафти збільшиться 2010 р. до 45 %, а 2020 р. – до 50 %. Отже, ОПЕК – це провідний міжнародний картель, що контролює світові ціни на нафту та володіє значними фінансовими і сировинними запасами світу.

Отже, можна констатувати, що нині у світі існує чимало інтеграційних угруповань, які різняться між собою формою інтеграційних процесів, характеризуються різною ефективністю та потенційними можливостями. Однак за масштабами діяльності та значенням у світовій економіці можна виокремити три найпотужніших. Це Європейський Союз (ЄС), Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА) та Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС).