Адресація в Інтернеті

Для того щоб комп’ютер мав змогу передавати та приймати дані з використанням протоколу IP, він повинен мати унікальну адресу, яку називають IP адресою. На даний час використовують дві версії ІР: IPv4 та IPv6.

IP версії 4 має наступний формат: ххх.ххх.ххх.ххх, де ххх — число від 0 до 255 (наприклад, 193.205.31.47). Такий формат називається точковим записом. Така адреса є 32-бітною і повинна бути унікальною в рамках однієї мережі. Таким чином, максимальна кількість комп'ютерів в рамках однієї ізольованої мережі може бути 2^32 = 4.294.967.296 комп'ютери.

IP версії 6 (IPv6) є новою версією протоколу, який є наступником IPv4. Новий інтернет-протокол був розроблений в 1990-х роках і, на відміну від попередньої версії, він використовує 128-розрядну систему адресації. Таким чином, адресний простір у новій версії протоколу міститиме 2128 або ж понад 3,4 Е+38 адрес, що забезпечує достатнє розширення Інтернету.

IP-адреса є зручною для комп’ютерів, але людям запам’ятати її важко. Тому серверам присвоюють так звані доменні імена — набори розділених крапками послідовностей символів, наприклад tneu.edu.ua

Останній, найзагальніший елемент доменного імені — в нашому прикладі ua — називають доменом першого рівня, edu — доменом другого рівня і т. д. Кількість доменів у адресі не регламентовано. У багатьох країнах домен першого рівня є кодом країни: ua — Україна, ru — Росія, fr — Франція і т. д.

Домени першого рівня можуть також позначати сферу діяльності: com — комерційні компанії, gov — урядові організації, edu — навчальні заклади, org — некомерційні організації, mil — військові організації.

Проте, для відкритя будьякого документа, що зберігається на комп’ютері, необхідно вказати ім’я файлу та повний шлях до нього. Так само і для доступу до інтернет ресурсу недостатньо знати лише IP адресу або доменне ім’я комп’ютера, на якому цей ресурс розміщено, — ви маєте вказати також папку та ім’я файлу. Крім того в Інтернеті застосовуються різні протоколи, а отже, слід вказати ще й протокол. Адресу, що містить усі зазначені елементи, називають URL (Uniform Resource Locator — єдиний вказівник на ресурс) або адресою ресурсу.

Типовий URL має такий вигляд: протокол://адреса, де протокол визначає метод доступу до ресурсу, наприклад http, ftp; адреса описує місце розташування ресурсу і включає назву сервера, шлях до документа і його ім’я.

Наведемо приклади URL-адрес:

• http://www.syhiv.com/pub/files/school.html — адреса файлу school.html, розміщеного в каталозі pub/files на сервері www.syhiv.com. Доступ до сервера здійснюється за протоколом HTTP;

• http://www.syhiv.com — адреса головної сторінки сервера www.syhiv.com;

• ftp://ftp.syhiv.com/pub/files/school.txt — адреса файлу school.txt, розміщеного в каталозі pub/files на сервері ftp.syhiv.com. Доступ до сервера здійснюється за протоколом FTP.

3.Класифікації веб-сайтів і гіпертекстових документів

Веб-сторінка та веб-сайт

Як зазначалося, найвідомішою та найпопулярнішою службою Інтернету є Всесвітня павутина (Веб). Саме після її розповсюдження став можливий масовий доступ користувачів до Всесвітньої мережі. Своєю появою Веб має завдячити Тіму Бернесу-Лі, який винайшов протокол HTTP, адреси URL та мову розмітки HTML — технології, на яких ґрунтується Веб.

Служба Веб підтримується сукупністю серверів, які здатні обмінюватися даними за протоколом HTTP. Цих серверів мільйони, й розповсюджені вони по всьому світу. На них містяться веб-сторінки — спеціальні документи, створені з використанням мови розмітки HTML. Кожна веб-сторінка має адресу URL, за допомогою якої вона може бути знайдена.

Перегляд веб-сторінок здійснюється у спеціальних програмах — браузерах, найпоширенішими з яких є Internet Explorer, Mozilla, Google Chrome, Opera та ін.

Основною особливістю та перевагою веб-сторінок є те, що інформація на них організована як гіпертекст. Це текст, в який вбудовано спеціальні коди (теги), що керують такими додатковими елементами, як форматування, ілюстрації, мультимедійні вставки та гіпертек-стові посилання.

Гіпертекстоее посилання (гіперпосилання, гіперзв'язок чи гі-перлінк) — це об'єкт веб-сторінки, що містить інформацію про адресу іншої веб-сторінки або про певне місце на поточній сторінці. Таким об'єктом може бути фрагмент тексту (зазвичай виділений кольором та підкресленням) або ілюстрація. У разі наведення на гіперпосилання вказівник миші набуває форми руки з витягнутим вказівним пальцем. Клацнувши лівою кнопкою миші, можна виконати перехід за гіперпосиланням. При цьому браузер завантажує веб-сторінку, яка міститься за адресою, зазначеною в посиланні. Ця веб-сторінка також може містити гіперпосилання, які вказують на інші веб-сторінки. Оскільки веб-сторінки можуть бути зв'язані між собою довільно, такий спосіб їх організації отримав назву Всесвітня павутина.

Процес переходу в інші місця поточної веб-сторінки або до інших веб-сторінок за допомогою гіперпосилань називають навігацією. Якщо після низки переходів за гіперпосиланнями необхідно повернутися на попередню сторінку, то користуються кнопкою «Назад» панелі інструментів браузера. Поруч із нею є стрілка для розкривання списку сторінок, що вже були переглянуті в цьому сеансі роботи; у списку можна вибрати потрібну сторінку і перейти до неї.

Сукупність веб-сторінок, що тематично пов'язані між собою й розроблені як єдине ціле, називають веб-сайтом або просто сайтом. Сторінки веб-сайту розміщуються на одному сервері та мають однакову адресу сайту, наприклад http://bhv.kiev.ua/.

Веб-сайт може надавати як пасивну інформацію, що читається лише відвідувачем, так і активну, яку відвідувач може додавати або редагувати. Для організації інтерактивної взаємодії відвідувачів використовують гостьові книги, форуми, чати та блоги, які описані в цьому розділі далі.