9. Фізичне виховання.

Метою фізичного виховання у вузах є сприяння підготовці гармонійно розвинених, висококваліфікованих фахівців.

Роль фізичного виховання та інших форм спрямованого використання фізичної культури у ВНЗ багатогранна. Технічний прогрес, стрімкий розвиток науки і дедалі зростаючу кількість нової інформації, необхідної сучасного фахівця, роблять навчальний працю студента все більш інтенсивним, напруженим. Відповідно зростає значення фізичної культури як засобу оптимізації режиму життя, активного відпочинку, збереження і підвищення працездатності студентів протягом усього періоду навчання у вузі. Поряд з цим засобами фізичної культури забезпечується загальна і спеціальна фізична підготовка стосовно до умов майбутньої професії.

Вирішуючи специфічні завдання, фізичне виховання студентства грає в той же час суттєву роль в моральному, вольовому та естетичному розвитку, вносить значний внесок у підготовку шірокоосвідчених і всебічно розвинених фахівців.

Підвищення ролі спрямованого використання засобів фізичної культури в період навчання у вузі фахівців обумовлено, зокрема, тим, що робочий режим студента характеризується малорухомістю, одноманітністю робочої пози протягом 10-12 годин. Фізичні вправи в цих умовах - основний чинник протидії негативним наслідкам гіподинамії, а також розумової і нервово-емоційного навантаження. Витрати часу на заняття фізичними вправами при цьому компенсуються завдяки підвищенню загальної працездатності, в тому числі і розумової.

10. Трудове виховання.

Трудове виховання - цілеспрямований процес формування творчої, працелюбної особистості, цивілізованого господаря своєї Батьківщини і під впливом соціального середовища, і в процесі трудового навчання, спрямованого на вироблення відповідних навичок та вмінь професійної майстерності, готовності до життєдіяльності в умовах ринкових відносин, гордості за свою професію.

Завдання трудового виховання:

■ вироблення свідомого ставлення до праці як вищої цінності людини й суспільства;

■ розвиток потреби у творчій праці;

■ виховання діловитості, підприємливості;

■ формування готовності до праці в умовах ринкової економіки.

3. Форми виховної роботи

Форми виховної роботи.

Головна функція – сприяти реалізації мети, змісту виховного процесу та оволодінню студентами певними знаннями для використання в роботі зі школярами. Вивчення практики виховної роботи у ВНЗ дозволяє назвати мінімум форм, якими повинні оволодіти студенти:

- зустріч з учителями, вченими, акторами;

- тематичні тижні, дні факультети, кафедри;

- вечори (поезії, романсу);

- диспути з питань етики, естетики, політики тощо;

- усні журнали та заочні подорожі;

- читацькі конференції;

- відвідування спектаклів, кінофільмів, концертів, музеїв, виставок;

- прес-конференції та зустрічі „За круглим столом";

- конкурси політичних коментаторів, на кращого фізика, хіміка, біолога тощо; на кращий сценарій позакласного заходу, доповідь інсценованої казки; КВК (лінгвістичні, математичні, біологічні);

- проведення екскурсій (музей Г.С. Сковороди, А.С.Макаренка, музеї образотворчого мистецтва);

- бесіди про історію вузу, факультету, педагогічну професію, з питань етики, естетичного та фізичного виховання, про державну символіку тощо);

- робота гуртків, засідання гуртків.

Проводяться вказані заходи у ВНЗ, на факультетах, на професійних годинах за допомогою кафедр, кураторів, студентського активу.

Під час педагогічних практик студенти проводять апробацію виховних форм роботи, якими оволоділи в університеті.

Спираючись на основні принципи, зміст, напрями та форми Концепції виховної роботи, Мелітопольський державний педагогічний університет ставить такі завдання виховання студентської молоді:

- підготовка на основі нових наукових досліджень з теорії нового типу, який гармонійно поєднує компетентність, духовність, якості, державного, громадського та культурного діяча;

- формування вміння оволодівати надбаннями сучасної національної та світової культури, мистецтва, науки, виробляти власні оригінальні підходи, форми, методи і прийоми організації навчально-виховного процесу, відданості педагогічній справі та стійких якостей педагогічного подвижництва, любові до знань та наукової істини, вміння аргументовано спростовувати теорії, ідеї, позиції;

- розвиток самостійності, ініціативності, здатності компетентно вирішувати проблеми психологічного, пізнавального і практичного характеру в своїй майбутній професійній діяльності.