- •Тема 3. Грошові надходження підприємства
- •Внутрішні надходження
- •Зовнішні надходження
- •Класифікація грошових надходжень за видами діяльності:
- •7. Залежно від суб'єкта встановлення.
- •2. За каналами товароруху.
- •3. За територією дії.
- •4. За ступенем монопольності.
- •5. За часом дії ціни поділяються на:
- •6. За документальністю встановлення.
- •5. Методика планування грошових потоків включає такі елементи:
Класифікація грошових надходжень за видами діяльності:
Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, крім інвестиційної та фінансової. Основна діяльність — операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.
Інвестиційні діяльність — це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, що не є еквівалентами грошових коштів.
Фінансова діяльність — це сукупність операцій, які призводять до зміни величини та (або) складу власного і позикового капіталу.
Операційна, інвестиційна та фінансова діяльність підприємства — це його звичайна діяльність.
Звичайна діяльність — це будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що забезпечують основну діяльність або виникають унаслідок її здійснення. Крім звичайної діяльності, виділяють надзвичайні події.
Надзвичайна подія — це подія або операція, яка не входить у звичайну діяльність підприємства та настання котрої не очікується періодично або в кожному наступному звітному періоді. Надзвичайними подіями вважають стихійне лихо (землетрус, зсув ґрунту, повінь тощо), експропріацію власності підприємства за кордоном.
4. Ціна товару - це оцінка його споживчої вартості з погляду того, хто виготовляє або обмінює товар.
Механізм ціноутворення являє собою формування ціни, технологію її зародження, функціонування, зміни.
Моделювання цінової політики здійснюється поетапно, у визначеній послідовності:
•визначення мети підприємства;
•установлення характеру ринку, що визначається кількістю і розміром підприємства-конкурентів;
•аналіз купівельного попиту. На його величину впливають різні фактори: потреба в товарі, відсутність конкурентів, платоспроможність потенційних покупців тощо.
•дослідження рівня ринкових цін. Фірма визначає сприйняття споживачем своїх товарів у порівнянні з товарами конкурентів.;
•аналіз витрат. Фірма визначає залежність загальних витрат від змін обсягу виробництва, визначає закономірності граничних витрат.
?Фінансовий аналіз можливих варіантів ціни; витрат на виробництво продукту, у якому підприємство може завоювати покупців більш повним задоволенням їхніх потреб.
?Аналіз конкуренції. Дається оцінка можливого відношення конкурентів до намічуваних змін цін на продукцію і ті конкретні міри, що вони можуть почати у відповідь.
?Сегментний аналіз ринку. У ході його визначається, як найбільше вигідно диференціювати ціни, щоб максимально врахувати розходження між сегментами ринку по чутливості покупців до рівня цін продукції і за рівнем витрат підприємства для найбільш адекватного задоволення вимог покупців різних сегментів.
?Оцінка державного регулювання цін на дану продукцію.
Далі визначаються методи ціноутворення. Основні з них:
•метод повних (середніх) витрат- підприємство на ринку запитує ціну товарів, здатну відшкодувати витрати і забезпечити максимально можливий прибуток на основі стандартної націнки в залежності від виду товару.
•граничних (маржинальных) витрат- при ціноутворенні враховуються фактичні перемінні витрати на одиницю продукції, що збільшуються на суму граничного доходу.
•на основі цінності товарів, що відчувається- основним фактором виступають не витрати підприємства, а сприйняття споживача.
•беззбитковості, цільового прибутку- фірма прагне установити ціну, що забезпечує їй бажаний обсяг прибутку.
Лише після цього відбувається встановлення остаточної ціни.
1. За ступенем регулювання.
-Вільні ціни встановлюються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
-Державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб’єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.
