Іннервація:

вентральними гілками грудних нервів;

вентральними і дорсальними гілками поперекових нервів.

Зокрема - останнім міжреберним нервом (вентральна гілка останнього грудного нерва), клубово-підчеревним, клубово-пахвинним і зовнішнім сімяним нервами (вентральними гілками поперекових нервів). Дорсальні гілки поперекових нерві інервують шкіру ділянки голодної ямки.

2. Провідникова анестезія нервів черевної стінки

Застосовують паравертебральне і паралюмбальне знеболення. Останнє простіше.

Паравертебральна анестезія:

- 13-й грудний н. знеболюють, вколюючи голку на відстані 5 см від середньої лінії хребта позаду каудального краю ребра паралельно остистому відростку до упору в горбик ребра. Потім її зміщюють назад і забглиблюють на 0,5 см.

- І і ІІ поперекові нн. Знеболюють, роблячи вкол позаду поперечно-реберних відростків І і ІІ поперекових хребців на відстані 5 см від середньої лінії хребта. Зміщують голку з кістки назад вглиб на 0,5 см і вводять по 10 мл 3% розчину новокаїну.

Паралюмбальна анестезія:

- 13-й міжреберний н. – голку вколюють до передньозовнішнього кута вільного кінця поперечнореберного відростка І поперекового хребця. Потім голку зміщують вглиб на 0,5-0,75 см і ін’єкують 10 мл 3% р-ну новокаїну, псля чого її відтягують підшкірно і вводять таку ж кількість новокаїну.

- клубово-підчеревний і клубово-пахвинний нн. Знеболюють, роблячи вкол посередині вільних кінців поперечно-реберних відростків ІІ і ІV поперекових хребців, аналогічно з попередньою блокадою.

3. Топографічна анатомія органів черевної порожнини та особливості їх іннервації.

Рубець (rumen) — великий, злегка сплющений з боків мішок з заокругленими дорсальною і вентральною поверхнями і виступаючими грудним і тазовим кінцями. Він майже цілком виповнює ліву половину черевної порожнини і стикається з діафрагмою на рівні 6-го міжребер'я. Як правило, рубець прилягає до реберної частини діафрагми і до останніх ребер. Лише на невеликій ділянці його відокремлює від діафрагми селезінка, яка прилягає до парієтальноі поверхні дорсального мішка рубця на рівні 10-12-го реберного кута.

Права (вісцеральна) поверхня рубця стикається вентрально з сичугом, а дещо дорсально — з книжкою, підшлунковою залозою та печінкою. Ближче до таза ця частина рубця прилягає дорсально до лівоі пирки та кишкових петель. Дорсальна поверхня рубця стикається з ніжками діафрагми та лівими поперековими м'язами.

Тазовий кінець рубця простирається до входу в таз двома сліпими мішками (saccus caecus caudalis et ventralis), утвореними горизонтальною перетяжкою — каудальною борозною рубця. У краніальній частині рубця майже горизонтально також проходить борозни, яка виділяє два початкових сліпих мішки, дорсальний з яких називається переддвер'ям рубця. Цей мішок виступає в бік грудей значно далі порівняно з вентральним. Через переддвер'я на рівні 8-го міжребер'я рубець сполучається із стравоходом, який утворює на його правій стінці стравохідний жолоб, а з порожниною сітки — великим отвором (ostium rumenoreticulare) 18 см заввишки та 13 см завширшки.

Обидві поперечні борозни рубця сполучаються між собою поздовжніми борознами рубця, що проходять на його бокових поверхнях Вони поділяють рубець на дорсальний та вентральний мішки. Проекція лівої борозни на грудну стінку відповідає лінії з'єднання ребер з реберними хрящами.

Усі глибокі борозни рубця заповнені жировою тканиною. Борознам відповідають потовщення м'язового шару рубця і утворення на внутрішній поверхні його стінок щільних складок слизової оболонки. У поздовжніх борознах рубця знаходяться права і ліва рубцеві артерії та вени. Від поздовжніх борозен рубця відходить великий сальник, що покриває вентральний мішок з боків та вентрально. Великий сальник прилягає до внутрішньої поверхні правої черевної стінки, відокремлюючи від неї тонкі та товсті кишки.

Сітка (reticulum) знаходиться майже медіально і прилягає безпосередньо до діафрагми та печінки, займаючи на діафрагмі ділянку від входу стравоходу і далі вентрально до мечоподібного хряща. Вентральна частина сітки прилягає до ділянки мечоподібного хряща па протязі 10 см. Від серцевої сумки сітка віддалена на 2-4 см, що створює загрозу проникнення з її порожнини гострих сторонніх тіл у перикард. Верхнім краєм сітка досягає половини висоти тулуба.

Сітка з'єднується з рубцем (ostium rumenorcticulaге) і книжкою (ostium reticuloomasicum), а через стравохідний жолоб — із стравоходом. Стравохідний жолоб тягнеться по правій стінці переддвер'я рубця та сітки у вентральному напрямі до отвору між сіткою і книжкою. З порожнини рубця легко проникнути по боковій частині сітки як у стравохідний жолоб, так і в отвір книжки, який знаходиться нижче від стравохідного жолоба. Слизова оболонка сітки за своєю будовою нагадує бджолиний стільник.

Книжка (omasum) має майже округлу форму і розміщена безпосередньо праворуч від серединної площини, дорсально від сітки і сичуга, між рубцем і печінкою. Вона прилягає до правої грудної стінки в межах 7-12-го ребер. Через так званий канал книжки вона сполучається з одного боку з сіткою, а з другого — з сичугом.

Сичуг (abomasum) знаходиться на дні черевної порожнини і займає серединне положення. Спереду до нього прилягає сітка, зверху — вентральний мішок рубця і книжка, з боків — частково реберні хрящі та м'яка черевна стінка. Дно сичуга розміщене поздовжньо і досягає сегментальної площини, яка проведена через 2-й поперековий хребець. Пілорична частина сичуга має поперечний до поздовжньої осі тіла напрямок, переходить на правий бік, досягаючи правої реберної стінки, а потім у прямовисному напрямі переходить у дванадцятипалу кишку. Сичуг має об'єм до 20 л. У період глибокої тільності сичуг відтісняється наперед і набуває на дні черевної порожнини поперечного положення.

Кровопостачання. Печінка, селезінка та шлунок жуйних постачаються кров'ю від гілок черевної артерії (а. соеlіаса).

Іннервація, Передшлунки та сичуг іннервуються вегетативною нервовою системою. Симпатичний відділ включає великий і малин нутряні нерви, парасимпатичний відділ — блукаючий нерв.

Великий нутряний нерв (n. splanchnicus major) утворюється прегангліонарними волокнами VI-IX грудних сегментів. Спочатку йде в каудальному напрямку поряд з пограничним симпатичним стовбуром, а потім проходить між ніжками діафрагми в черевну порожнину і вступає в півмісячний ганглій сонячного сплетення.

Малий нутряний нерв (n. splanchnicus minor) утворюється прегангліонарними волокнами з XI грудного до II поперекового сегментів. Спрямовується разом з великим черевним (нутряним) нервом між ніжками діафрагми в черевну порожнину і частково вливається в півмісячний ганглій. Друга його частина йде до ниркової артерії, утворюючи на ній ниркове сплетення.

Постгангліонарні волокна, що виходять з півмісячного ганглію, утворюють сонячне сплетення (plexus Solaris), яке розгалужується на гілках черевної та краніальної брижової артерій. Сонячне сплетення поділяється на ряд органних сплетень: рубцеве, сіткове, сичугове, печінкове, селезінкове та інші.

Правий та лівий блукаючі нерви (n. vagus) після віддачі гілок до серця утворюють на стравоході дорсальні та вентральні стравохідні стовбури, які разом зі стравоходом проникають у черевну порожнину. Вентральний стравохідний стовбур утворює краніовентральне сплетення для шлунка, печінки, підшлункової залози. Дорсальний стравохідний стовбур утворює каудодорсальне сплетення шлунка і віддає кишкову гілку до сонячного сплетення та нирок.

Лівий і правий блукаючі нерви поділяються на дві дорсальні гілки, утворюючи дорсальний стравохідний стовбур, і на дві вентральні гілки, утворюючи вентральний стравохідний стовбур. Разом із стравоходом вони проникають у черевну порожнину і віддають гілки до органів черева, у сонячне сплетення Від обох блукаючих нервів відходять дорсальні та вентральні стовбури. Вентральний стравохідний стовбур вагуса утворює краніовентральне, а дорсальний — каудодорсальне сплетення шлунка.