2. Пенсії за віком. Основні умови пенсійного забезпечення за віком

Пенсія за віком - пенсія, яка вста­новлюється з досягненням певного віку та за наявності необхід­ного стажу роботи. Пенсійний вік -вік, який дає право на пенсію за віком. Він, як і тривалість стажу, встановлюється зако­ном.

Право на пенсію за віком нерозривно пов'язане з трудовою діяльністю людини у суспільному виробництві. Досягнення пен­сійного віку слугує підставою для припинення трудових відносин працівників із роботодавцями на виробництві, через що у держави виникає необхідність забезпечення громадян.

Пенсія за віком відрізняється від інших видів пенсійного стра­хування, приміром, від пенсії з інвалідності та за вислугу років, її призначення не залежить від фактичного стану працездатності людини. Пенсію за віком не важко відрізнити і від пенсії за ви­слугу років, хоч обидві ці пенсії встановлюються незалежно від фактичного стану працездатності. Різниця полягає в тому, що для отримання пенсії за віком є необхідним певний вік, а право на пенсію за вислугу років не передбачає досягнення будь-якого віку.

Пенсії за віком — головний вид матеріального забезпечення непрацездатних громадян, що стосуються життєво важливих інтересів мільйонів вітчизняних пенсіонерів.

Пенсії за віком диференціюються за окремими видами (підвидами) залежно від умов праці, тривалості трудового ста­жу, спеціальних (додаткових) юридичних підстав і розміру цих пенсій. Всі ці обставини залежать від того, про забезпечення яких категорій громадян йшлося. З огляду на це законодавець поділяє призначення пенсій за віком на три види: на загальних підста­вах, пільгових і спеціальних юридичних підставах (умовах).

Загальними правовими підставами (умовами) пенсійного страхування за віком є пенсійний вік і трудовий стаж установле­ної тривалості. Саме цими двома умовами (віком і стажем) пе­редбачено право на забезпечення пенсією за віком.

Під пільговим пенсіонуванням слід розуміти можливість ви­йти на пенсію за віком або в молодшому віці за загальної не­змінної тривалості трудового стажу, або за одночасним знижен­ням вимог до віку і тривалості трудового стажу' .

Що ж до спеціальних юридичних підстав, то вони мають значен­ня для окремих категорій громадян: потерпілих від Чорнобильсь­кої катастрофи; інвалідів, учасників війни і сімей загиблих воїнів; багатодітних матерів і матерів інвалідів з дитинства; жінок, які пра­цювали в текстильному виробництві, механізаторами, а також на деяких видах робіт у сільському господарстві; сліпих і хворих гіпо-фізарним нанізмом (ліліпутів); за неповного стажу роботи.

Право на пенсію за віком мають:

чоловіки — після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років;

жінки — після досягнення 55 років і при стажі роботи не мен­ше 20 років.

Такі вікові межі встановлено для отримання пенсій тим, хто мав звичайні умови праці.

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, неза­лежно від місця останньої роботи:

1) Працівники, зайняті на роботах з особливо шкідливими й тяжкими умовами праці — за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки — після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки — після досягнення 45 років і при стажі роботи не мен­ше 1 5 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених ро­ботах.

Особам, які мають не менше половини визначеного стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються: зі зменшен­ням віку, передбаченого ст. 1 2 Закону «Про пенсійне забезпечен­ня» — на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам та 1 рік і 4 місяці — жінкам.

Наприклад:

• за призначенням пенсії за Списком № 1 звернувся гр-н Н., який має 4 роки 11 місяців стажу роботи. Право на пенсію за Списком № 1 заявник не має, оскільки його стаж роботи менший за половину визначеного ста­ жу (5 років);

• за призначенням пенсії за Списком № 1 по досягненні 53-річного віку звернувся гр-н С., якиймає 7 років стажу роботи. Пенсія на пільгових умо­вах і в пільгових розмірах йому буде призначена, оскільки за 7 років пільго­ вої роботи пенсійний вік знижується на 7 років.

2) Працівники, зайняті повний робочий день на інших робо­тах із шкідливими і важкими умовами праці, — за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджува­ним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

• чоловіки — після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазна­чених роботах;

жінки — після досягнення 50 років і при стажі роботи не мен­ ше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах..

Особам, які мають не менше половини визначеного стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільго­вих умовах призначаються зі зменшенням віку, передбаченого ст.12 Закону «Про пенсійне забезпечення» — на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам та за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Наприклад:

• чоловік., який має 8 років 7 місяців стажу роботи за Списком №2, набуде право на пенсію по досягненні 57років (2,6 + 2,6 + 2,6 – на З роки);

• жінка, яка має 5 років 10 місяців стажу за Списком № 2, набуде право на пенсію по досягненні 53років.

Проведення атестації робочих місць передбачає, зокрема, санітарно-гігієнічні дослідження виробничого середовища, важ­кості й напруженості трудового процесу, за якими підтверджуєть­ся право працівника на пільги та компенсації, пов'язані із зай­нятістю в несприятливих умовах.

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком та­кож трактористи — машиністи, безпосередньо зайняті у ви­робництві сільськогосподарської продукції; жінки, які пра­цюють доярками (операторами машинного доїння), свинар­ками-операторами на підприємствах сільського господарства, зайняті протягом повного сезону на вирощуванні, збиранні та післязбиральній обробці тютюну; робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах; жінки, які пра­цюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, — незалежно від віку і трудового ста­жу; водії міського пасажирського транспорту (автобусів, тро­лейбусів, трамваїв) за умови наявності відповідного трудо­вого стажу та досягнення віку, передбаченого чинним зако­нодавством.

Пенсії за віком призначали в розмірі 55% заробітку (ст. 64 За­кону України «Про пенсійне забезпечення»), але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи по­над 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшувалася на 1% заробітку, але не менш як на 1% мінімального розміру пенсії.

Для окремих пільгових категорій пенсіонерів згідно з чинним законодавством цей стаж може бути меншим.

Ще одним обмеженням встановлено, що пенсія за віком, ви­значена на загальних підставах, не може перевищувати 75% від заробітку з деякими винятками.

Працівникам, які мають право на пенсію на пільгових умо­вах у зв'язку з зайнятістю на підземних роботах, а також на підземних і відкритих гірничих роботах і в металургії, пенсія призначається у вищому розмірі, тобто 85% заробітку (залежно від тривалості стажу).

Однак встановлений у законі механізм нарахування пенсії за віком у певних відсотках до заробітку не завжди діє в повному обсязі. Розміри пенсій періодично корегуються окремими поста-новами Кабінету Міністрів України. Ними неодноразово зміню­вався мінімальний рівень пенсій, який уже впродовж останніх років є базовим для визначення максимуму пенсії.

Мінімальна пенсія за віком повинна встановлюватися згідно з величиною мінімального споживчого бюджету, який визначено у встановленому законодавством порядку. Однак держава не дотри­мується положень Закону «Про пенсійне забезпечення» та Кон­ституції України і встановлює мінімальний розмір пенсії в кілька разів нижчий, ніж мінімальний споживчий бюджет.

15 квітня 2003 р. Кабінет Міністрів України прийняв По­станову «Про підвищення розмірів трудових пенсій» №544, відповідно до якої з 1 липня 2003 р. мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій, збільшився в 1,05708 раза і становить 50 грн. (47,30 х 1,05708). Уразі, якщо місяч­ний розмір пенсії непрацездатних громадян (з урахуванням надбавок, підвищень та додаткової пенсії) не досягає 91 грн. 80 коп., таким громадянам установлюється цільова грошова допомога на прожиття в розмірі до 41 грн. 80 коп. на кожного одержувача пенсії, а для одержувачів соціальних пенсій за віком — 16,70 грн. Для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей, які одержують пенсію згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 9 квітня 2002р. № 2262-ХІІ така допомога досягає 64,90 грн.

Максимальний розмір пенсії за віком не може перевищувати трьох (для працівників, зайнятих на підземних роботах з особ­ливо шкідливими і особливо важкими умовами праці — чотирьох) мінімальних пенсій за віком.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про підви­щення розмірів трудових пенсій» від 15 квітня 2003р. № 544 з 1 липня 2003р. максимальний розмір трудової пенсії за віком дорівнює 150 грн., а для працівників, що зайняті на шкідливих та особливо важких роботах — 200 грн.

Для найманих осіб, які мають стаж підземної роботи, вста­новлено такі максимальні розміри пенсії:

• чоловікам, що мають стаж підземної роботи від 10 до 15 років, жінкам, що мають стаж підземної роботи від 7,5 до 12,5 років, — 222 грн.80 коп.;

• чоловікам, що мають стаж підземної роботи від 15 до 20 років, жінкам, що мають стаж підземної роботи від 12,5 до 17,5 років, — 242грн.80коп.;

• чоловікам, що мають стаж підземної роботи від 20 років і більше, жінкам, що мають стаж підземної роботи від 17,5 років і більше, — 275 грн.80 коп.

Особам, які не мають достатнього для призначення пенсії стажу роботи, призначаються пенсії за віком при неповному стажі в розмірі, пропорційному наявному стажу, але не менше соціальної пенсії.

При призначенні пенсій при неповному стажі не застосову­ються встановлені Законом України «Про пенсійне забезпечен­ня» пільгові умови за віком і стажем для призначення пенсій.

Згідно з Законом України «Про внесення змін до Закону Украї­ни «Про пенсійне забезпечення» від 22 травня 2003 p. № 854-IV з 1 липня 2003 р. змінено загальний порядок визначення середньомісячного заробітку для обчислення пенсій.

Середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береть­ся за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерви у роботі та за пе­ріод роботи, починаючи з 1 липня 2003 р. до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 р. врахо­вується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплату, доход), виданих у встановленому законодавством по­рядку, а за період роботи, починаючи з 1 липня 2003 р. — за да­ними персоніфікованого обліку відомостей у системі загально­обов'язкового державного пенсійного страхування.

У разі відсутності відомостей про заробітну плату (виплати, доход) у системі персоніфікованого обліку, подаються докумен­ти про нараховану заробітну плату (виплати, доход), видані в установленому законодавством порядку.

Наприклад, у разі призначення пенсії:

—у січні 2004р. враховували заробіток за будь-які бОмісяцівдо 1 липня 2003р. + 6 місяців, які пройшли з 1 липня 2003р., тобто разом — 5,5 років;

• у січні 2005р. враховуватимуть заробіток, за 60місяців +18місяців (з 1 липня 2003р.), тобто — 7,5років;

• у січні 2010р. —заробіток за 60 місяців + 78 місяців (з 1 липня 2003р.),

У Прикінцевих положеннях зазначеного закону вказано: за бажанням пенсіонерів у 2003 р. пенсії можуть обчислювати ви­ходячи із середньомісячного заробітку за 24 календарні місяці роботи, у 2004 р. — за 36, у 2005 р. — за 48 останніх календарних місяців роботи.

До заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону Ук­раїни «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхуван­ня, в межах максимальної величини фактичних витрат на опла­ту праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (при­бутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми за­робітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання за­значеного заробітку (виплат, доходу).

З 1 липня 2003 р. за кожний повний рік роботи після дося­гнення пенсійного віку (для жінок — 55 років, для чоловіків — 60) пенсія зростатиме на 10% основного розміру пенсії (але не більше 40% в цілому). Але щоб отримати таку надбавку, слід тимчасово відмовитися від пенсії на час післяпенсійної трудо­вої діяльності.

З 1 січня 2004 р. набуває чинності Закон України «Про за­гальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно з цим Законом мінімальну пенсію за віком будуть встановлювати на рівні 20% від середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України, за попередній рік. Право на мінімальну пенсію з'являтиметься, якщо у громадянина є стра­ховий стаж: у чоловіків — 25 років, а у жінок — 20 років (якщо ж менше — мінімальну пенсію встановлюватимуть у розмірі, про­порційному наявному страховому стажу).

Закон про пенсійне страхування скасовує максимальне об­меження розміру трудових пенсій за віком.

З 1 січня 2004 р. пенсії за віком обчислюють за допомогою формули:

П = Зп х Кс,

де

П — розмір пенсії;

Зп — заробітна плата, з якої обчислюють пенсію;

Кс - коефіцієнт страхового стажу.

Зп = Зс х (Ск: К),

де

Зс — середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звер­нення за призначенням пенсії;

Ск — сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кож­ний місяць (знаходять діленням суми зарплати (доходу) застра хованої особи на середню заробітну плату працівників, зайня­тих у галузях економіки України, за місяць, за який обчислюють коефіцієнт);

К — кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти зарплати (доходу).

Кс=(СмхВс):(100%х12),

Де:

См — сума місяців страхового стажу;

Вс — величина оцінки одного року страхового стажу (у відсот­ках). За період участі тільки в солідарній системі Вс дорівнюва­тиме 1 %, а за період участі в солідарній і накопичувальній систе­мах пенсійного страхування — 0,8%.

Цей коефіцієнт розраховують з округленням до 5 знаків після коми. Кс з урахуванням періодів роботи до 1 січня 2004 р. не може перевищувати 0,75%, а з урахуванням періодів підземної робо­ти, роботи в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці (Список №1) — 0,85 (п.2 ст.25 Закону України «Про пенсійне страхування»). Для особи, яка братиме участь у солідарній і на­копичувальній системах, визначатимуть один показник як суму двох коефіцієнтів: за участь тільки в солідарній системі та за пе­ріод участі в обох системах.

Тобто поки останньої ще немає:

Кс=См :(100%х12)

За цією формулою будуть перераховувати пенсії. Пункт 3 ст. 24 Закону України «Про пенсійне страхування» дозволяє зара­хувати до страхового стажу не повністю відпрацьовані місяці як повні. Але тільки за умови «якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування... за умови, що сума спла­чених за цей місяць страхових внесків не менша, ніж мінімальний страховий внесок». Якщо сума сплачених внесків буде мен­шою, цей місяць зараховуватимуть як повний за умови відповід­ної доплати. Якщо ж останньої не буде, то до страхового стажу зарахують період пропорційно до сплати внесків. Відбуватиметь­ся це за формулою:

ТП =Св: В,

де:

ТП — тривалість періоду, що зараховується до страхового ста­жу;

Св — сума фактично сплачених страхових внесків за відпові­дний місяць. Тут будуть брати суму внесків, сплачених підприє­мством, тобто нарахування;

В — мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.

Коефіцієнт заробітку (доходу) особи за кожний місць стажу, який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:

Кз = Зв : Зс,

де:

Кз — коефіцієнт заробітку (доходу) особи;

Зв — сума заробітку (доходу) особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про пенсійне за­безпечення» враховується для обчислення пенсії, за місяць, для якого визначається коефіцієнт заробітку;

Зс — середня заробітна плата працівників, зайнятих у видах економічної діяльності, за місяць, для якого визначається ко­ефіцієнт заробітку.

Законодавством встановлені надбавки до пенсій за віком:

а) непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, — на кожного непрацездатного в розмірі соціальної пенсії;

б) одиноким пенсіонерам, які за висновком медичної уста­нови потребують постійного стороннього догляду, — на догляд за ними в розмірі соціальної пенсії.

Названі надбавки можуть нараховуватися до пенсії одночас­но. Пенсії за віком призначаються довічно незалежно від стану здоров'я.

Пенсійне забезпечення наукових працівників відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»

Держава встановлює для наукових (науково-педагогічних працівників), які мають необхідний стаж наукової, науково-тех­нічної, науково-педагогічної, науково-організаційної роботи на державних підприємствах, в установах, організаціях пенсії на рівні, який забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

До стажу наукової роботи зараховується час роботи на поса­дах наукових (науково-педагогічних) працівників незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання на посадах, які до них прирівнюються, на підприємствах, в установах, органі­заціях, вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти III-IV рівнів акредитації, у тому числі з підготовки керів­них та управлінських кадрів. До стажу наукової роботи зарахо­вується час навчання в аспірантурі, ад'юнктурі, докторантурі.

Заробітна плата наукових працівників складається з посадо­вих ставок (окладів), премій, доплати за наукові ступені, вчені звання, надбавки за стаж наукової, науково-технічної, науково-організаційної та науково-педагогічної роботи.

Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств, установ, організацій, перебування на яких дає право на призначення пенсій та виплати грошової до­помоги у разі виходу на пенсію затверджується Кабінетом Міністрів України.

При розгляді питання пенсійного забезпечення наукових працівників слід використовувати таку нормативну базу:

• Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 р. № 1977-ХІІ;

• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку посад наукових (науково-педагогічних) праців­ ників державних підприємств, установ, організацій, пере­ бування на яких дає право на призначення пенсій та випла­ ти грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 22 листопада 2001 р. № 1571;

• Постанова Кабінету Міністрів України «Про реалізацію ча­стини другої статті 24 Закону України «Про наукову і нау­ ково-технічну діяльність» від 22 листопада 2001 р. № 1570;

• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівни­кам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств і організацій, відповідно до Закону Украї­ни «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, на яку мають право зазначені особи» від 13 грудня 2000р. №1826;

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для при­значення пенсій за відсутності трудової книжки або відпо­відних записів у ній» від 12 серпня 1993 р. № 637.