1. Доступність психологічних і соціально-педагогічних послуг для всіх учасників навчально-виховного процесу закладу освіти.

2. Принцип науковості означає, що вся діяльність психологічної служби ґрунтується на основі наукових підходів, науковій методології і засадах наукової психології.

3.Принцип розвитку передбачає не тільки розвиток об’єктів психологічного впливу (учнів, студентів, батьків і викладачів), але й удосконалення системи управління, методичного забезпечення, мережі закладів психологічної служби.

4.Комплексність і системність у наданні соціальної та психологічної допомоги означає, що в діяльності психологічної служби мають бути поєднані вузька спеціалізація (у сфері проблемного поля — дошкільники, профілактика девіантної поведінки у підлітків, профілізація навчання у старшокласників, робота з батьками учнів; у сфері методології — гештальт-терапія, позитивна терапія тощо) з певною універсальністю спеціалістів. Поєднання в єдиному технологічному процесі універсальності зі спеціалізацію фахівців забезпечить, на наш погляд, реалізацію завдань діяльності психологічної служби загалом.

5.Міждисциплінарність у наданні психологічної та соціально-педагогічної допомоги означає, що у технологіях організації соціального і психологічного супроводу учасників навчально-виховного процесу потрібно поєднати не тільки психологічні і соціально- педагогічні методи, а й методи інших, суміжних наук, — соціології, педагогіки, дефектології, дидактики, фізіології та ін.

6.Структурність і цілісність. Цей принцип передбачає функціонування в освітній галузі єдиної психологічної служби з чіткою структурою, підпорядкуванням і координацією взаємодії окремих її елементів.

7. Принцип забезпечення професійної підтримки і допомоги спеціалістам психологічної служби. Структурно і функціонально психологічна служба має бути вибудувана таким чином, щоб кожен окремий фахівець відчував методичну підтримку і психологічну допомогу чи то у вигляді супервізії або інтервізії, чи то у вигляді навчальних семінарів і тренінгів. Важливою формою професійної підтримки є методичні об’єднання спеціалістів служби за окремими напрямками роботи.

Структура психологічної служби системи освіти

Вітчизняна система освіти має глибокі традиції в організації діяльності освітніх установ та в управлінні їхньою роботою. Особливістю нашої системи освіти є чітка структура і підпорядкування як по адміністративній лінії, так і по методичній. Це зумовлено низкою історичних та соціально- економічних причин.

Адміністративна вертикаль передбачає призначення і звільнення керівників, визначення бюджету та фінансовий менеджмент, атестацію спеціалістів, звітність. В останні роки у цьому напрямку здійснено чимало реформ, які наблизили систему освіти до демократичних умов освітнього менеджменту. Зокрема, розширено функції та повноваження батьківського й учнівського самоврядування, призначення і звільнення керівників здійснює місцева влада, фінансування освіти відбувається за принципом солідарності — через поєднання коштів центрального і місцевих бюджетів.

Що ж до методичного керівництва, запровадження стандартів змісту освіти, планування навчально-виховного процесу у закладах освіти, критеріїв оцінки ефективності навчання, то місцеві органи управління освітою мають приблизно 20 % повноважень для зміни навчальних планів і програм. Очевидно, що такий стан освітнього менеджменту відповідає сучасному розвитку нашого суспільства як в економічних, так і в духовних аспектах.

Вибудовуючи принципи та структуру організації соціально-психологічного забезпечення освітнього процесу, ми виходили з того, що:

• психологічна служба має ґрунтуватися на принципах, наведених вище;

• структура методичного супроводу і підпорядкування має бути чіткою та єдиною для всієї країни, але передбачати при цьому врахування місцевої специфіки і творчого пошуку управлінців і психологів у вдосконаленні організаційних форм і методів;

• адміністративно психологічна служба має бути однозначно прив’язаною до структури управління освітою як на центральному, так і на місцевому рівнях;

• практичного психолога і соціального педагога закладу освіти потрібно прирівняти до основних працівників — у заробітній платі, відпустках, питанні педагогічного стажу тощо;

• основною структурною одиницею психологічної служби мають бути районні (міські) методичні центри, які забезпечуватимуть повною мірою всі завдання і напрямки діяльності психологічної служби в системі освіти.

Психологічна служба системи освіти — це сукупність закладів, установ, підрозділів і посад, що входять до єдиної субординативної системи (як частини загальної системи), основу якої складають фахівці у галузі практичної (прикладної) психології та соціальної педагогіки.

Основною метою функціонування психологічної служби системи освіти є підвищення ефективності навчально-виховного процесу шляхом його індивідуалізації та, одночасно, захист соціального і психічного здоров’я всіх його учасників через застосування методів і технологій практичної психології та соціальної педагогіки.

Психологічна служба системи освіти є складовою державної системи охорони фізичного і психічного здоров’я молодих громадян України і діє з метою виявлення та створення оптимальних соціально-психологічних умов розвитку й саморозвитку особистості.

Служба забезпечує своєчасне і систематичне вивчення психофізичного розвитку дитини, мотивів її поведінки і діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних, фізичних, статевих та інших індивідуальних особливостей, створення психологічних умов для саморозвитку та самовиховання, сприяє виконанню навчальними закладами освітніх і виховних завдань.

Психологічна служба керується Конституцією України, Декларацією прав людини, Конвенцією про права дитини, Законами України про освіту, чинним законодавством України, «Положенням про психологічну службу системи освіти України», Етичним кодексом психологів України.

Діяльність служби в системі освіти України забезпечують практичні психологи, соціальні педагоги, консультанти психолого-медико-педагогічних консультацій, методисти, які мають вищу спеціальну освіту. За своїм статусом працівники служби належать до педагогічних працівників і, відповідно до чинного законодавства, мають усі права і гарантії, передбачені для них.

Основні завдання психологічної служби системи освіти України полягають у:

• підвищенні ефективності навчально-виховного процесу на основі практичного застосування новітніх досягнень психологічної науки і соціальної педагогіки;

• захисті психічного здоров’я та суверенітету особистості всіх учасників навчально-виховного процесу, підвищенні їхньої психологічної культури;

• сприянні повноцінному особистісному, соціальному та інтелектуальному розвитку молоді на кожному віковому етапі в усіх типах навчальних закладів;

• створенні психологічних і соціально-педагогічних умов для формування у вихованців мотивації до самовиховання і саморозвитку;

• забезпеченні індивідуального підходу до кожної людини на основі її психолого-педагогічного вивчення, соціально-педагогічної та психологічної підтримки формування зрілої, соціально компетентної особистості;

• профілактиці і корекції відхилень в інтелектуальному, соціальному й особистісному розвитку всіх учасників навчально-виховного процесу.

Основними видами діяльності психологічної служби системи освіти є:

• діагностика — психологічне обстеження учнів і студентів, їхніх груп та колективів, моніторинг змісту й умов індивідуального розвитку учнівської та студентської молоді, визначення причин та особистісних проблем, що ускладнюють їхній розвиток і навчання;

• корекція — проведення психолого-медико-педагогічних заходів на усунення відхилень у психофізичному та індивідуальному розвитку і поведінці, схильності до залежностей та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки, формування соціально корисної життєвої перспективи;

• реабілітація — надання психолого-педагогічної допомоги дітям, підліткам, молоді, які опинилися у кризовій або складній життєвій ситуації задля адаптації та повернення до звичайних умов навчання і життєдіяльності;

• профілактика — своєчасне запобігання відхиленням у психофізичному розвитку та становленні особистості, стосунках із людьми, конфліктним ситуаціям у навчально-виховному процесі тощо;

• прогностика — розробка, апробація і застосування моделей поведінки групи та особистості у різних умовах та життєвих ситуаціях, визначення тенденцій розвитку груп, міжгрупових взаємин та освітньої ситуації у регіоні;

• проектування — визначення змісту, напрямків та психолого-педагогічних методів стимулювання індивідуального розвитку учнів і студентів, їхніх груп і колективів, складання на цій основі життєвих планів, проектів розвитку колективу та групи.

Діяльність психологічної служби системи освіти реалізується у трьох основних напрямах:

• науковому — вивчають закономірності психічного розвитку і формування особистості молодої людини для розробки методів і методик професійного застосування психологічних знань в умовах сучасної школи;

• прикладному (методичному) — соціально- психологічне забезпечення процесу навчання і виховання через розробку методик і технологій роботи практичних психологів і соціальних педагогів, зокрема — укладання навчальних програм, підручників, професійну підготовку і підвищення кваліфікації фахівців;

• практичному — власне робота психологів, соціальних педагогів у навчальних закладах за переліченими вище напрямами.

Управління психологічною службою системи освіти здійснюють за двома лініями: адміністративною і методичною.Отже, кожен працівник і підрозділ служби мають подвійне підпорядкування: адміністративно — керівнику закладу або установи освіти відповідного рівня (директору школи, ректору вищого навчального закладу, завідувачу районного відділу освіти, начальнику обласного управління освітою) та методично — керівнику психологічної служби району (міста), області.

Психологічна служба системи освіти України має чотири рівні:

• Український НМЦ ППіСР як головна організація, що забезпечує методичне керівництво і розробляє стратегію розвитку служби;

• Навчально-методичний кабінет (центр) в Автономній Республіці Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські навчально-методичні кабінети (центри) психологічної служби системи освіти;

• районні (міські) навчально-методичні кабінети (центри) психологічної служби системи освіти або методисти районних (міських) методичних кабінетів управлінь (відділів) освіти з психологічної служби;

• практичні психологи і соціальні педагоги навчальних закладів усіх типів та підрозділи психологічної служби у вищих навчальних закладах III—IV рівнів акредитації.

Науково-методичне керівництво психологічною службою системи освіти здійснює УНМЦ ППіСР, підпорядкований Міністерству освіти і науки України та Академії педагогічних наук України.