Відмінності правових норм від інших соціальних норм
Правові норми |
Інші соціальні норми |
1. Виникають разом із державою, встановлюються чи санкціонуються нею |
1. Існують у будь-якому суспільстві, встановлюються чи санкціонуються іншими суб'єктами |
2. Виражають волю провідної частини суспільства |
2. Виражають волю різних верств населення |
3. Утворюють внутрішньо узгоджену цілісність, єдність (систему права) |
3. Можуть існувати і безсистемно, не будучи внутрішньо узгодженими |
4. Існують у суспільстві як система норм |
4. Існують здебільшого у вигляді декількох відносно самостійних систем нормативного регулювання |
5. Формулюють правила поведінки у вигляді прав і обов'язків |
5. Виражаються не тільки через права та обов'язки, а й через загальні принципи, цілі, гасла тощо |
6 . Формально визначені (зовнішньо об'єктивовані) |
6. Зазвичай позбавлені формальної визначеності, можуть виражатись у будь-яких, не завжди фіксованих формах |
7. Мають точно визначені межі дії |
7. Не завжди мають точно визначені межі дії |
8. Забезпечуються державним примусом та іншими засобами |
8. Забезпечуються звичкою, внутрішнім переконанням, моральним, громадським впливом та іншими позадержавними засобами |
Отже, право - це особливий вид соціальних норм, який характеризується взаємозв'язком із державою і є особливим засобом соціального регулювання.
Співвідношення норм права і норм моралі
Право і мораль — це засоби соціального нормативного регулювання, що взаємно доповнюють один одного, вони мають спільні риси, а саме:
є різновидами соціальних норм;
мають спільну мету — упорядкування суспільних відносин, встановлення і підтримання порядку в суспільстві;
мають однакове функціональне призначення — формувати правила поведінки людей у суспільстві, впливати на їх поведінку, регулювати відносини між ними;
є правилами поведінки загального характеру;
обумовлені матеріальним і духовним розвитком суспільства, прихильністю людей до ідеалів свободи і справедливості;
певним чином встановлюються, закріплюються та гарантуються.
Водночас норми права і норми моралі мають відмінні ознаки:
Норми права і норми моралі здійснюючи соціальне регулювання перебувають у взаємодії.
Отже, мораль є опорою права, за допомогою її норм держава утверджує прогресивні норми моралі, які, в свою чергу, сприяють зміцненню морального авторитету права, і тим самим відбувається вдосконалення як норм моралі, так і норм права.
2. Система права і система законодавства. Систематизація законодавства.
Кожна держава має свою національну правову систему, яка є частиною її соціальної системи. Правова система тієї чи іншої країни має свою специфіку, структуру, мету, відносини, формується у визначений історичний період та характеризується притаманними лише їй національними особливостями.
Правова система — це комплекс взаємопов'язаних та узгоджених юридичних явищ (система права, система законодавства, правовідносини, правова культура, юридична практика тощо), що існують у певній державі або у групі однотипних держав.
Сукупність національних правових систем, що мають спільні ознаки та закономірності формування і розвитку, називають правовою сім’єю.
Розрізняють такі основні правові сім’ї:
• романо-германська (Франція, Бельгія, Італія, Нідерланди, ФРН, Австрія, Швейцарія), яка будується на римському праві (верховенство закону, поділ права на публічне та приватне, поділ нормативно-правових актів за юридичною силою, кодифікація);
• англо-американська (Англія, Ірландія, США, Канада, Австралія): правотворчість судів, прецедентне право, використання правових звичаїв;
• змішана (скандинавська, латиноамериканська): прецедентне та нормативне право, кодифікація законодавства, поділ права на публічне та приватне;
• релігійна (мусульманське право, іудейське право, індуїстське право): релігійно-правові та моральні норми, закон — джерело права;
• традиційна (китайське, японське, африканське право): традиції, моральні та релігійні норми, традиційне та звичаєве право, закон — джерело право;
• соціалістична (Куба, КНДР, В'єтнам).
Україна належить до романо-германської сім'ї.
У юридичній науці існують поняття "правова система" і "система права", які не є тотожними, і тому їх слід розрізняти. Поняття "правова система" ширше ніж поняття "система права". Система права є складовим елементом правової системи. Вона відображує не всю сукупність правових явищ, а тільки внутрішню будову права як сукупність правових норм.
Система права — це обумовлена об'єктивними факторами внутрішня будова права, що характеризується єдністю і узгодженістю всіх її норм, розподілом їх на галузі, підгалузі та інститути права.
Структурними елементами системи права є:
1) норма права;
2) інститут права;
3) підгалузь права;
4) галузь права.
Підставою поділу права на галузі та інститути є предмет і метод правового регулювання.
Предмет — це суспільні відносини, що впорядковуються за допомогою права. Наприклад, предметом трудового права є трудові правовідносини.
Метод — це сукупність прийомів, способів та засобів впливу права на певну сферу суспільних відносин.
Методи бувають:
імперативні, коли суб’єкти перебувають у підпорядкуванні і не є рівними за статусом (наприклад, в адміністративному праві);
диспозитивними, коли учасники відносин діють як рівні один одному суб’єкти.
Систему права поділяють на публічне та приватне право.
Публічне право — сукупність норм, які регулюють державні, міждержавні та суспільні відносини. До таких галузей належать конституційне, адміністративне, кримінальне, фінансове, кримінально-виконавче, кримінально-процесуальне, адміністративно-процесуальне, митне, міжнародне публічне, міжнародне гуманітарне право.
Приватне право — сукупність норм, що регулюють майнові та немайнові відносини. До таких галузей належать цивільне, трудове, сімейне, земельне, авторське, міжнародне приватне право.
Також систему права поділяють на матеріальне право та процесуальне право.
Матеріальне право — сукупність правових норм, які регулюють усі види суспільних відносин, встановлюють моделі поведінки суб'єктів, види юридичної відповідальності (конституційне, цивільне, кримінальне, трудове право).
Процесуальне право — сукупність правових норм, які встановлюють процедуру (правила) застосування норм матеріального права органами держави та посадовими особами (кримінально-процесуальне право, цивільно-процесуальне право, адміністративно-процесуальне право).
Найзначнішим елементом системи права є галузь права.
Галузь права — це сукупність правових норм, що регулюють однорідну сферу суспільних відносин у межах конкретного предмету і методу правового регулювання.
Залежно від предмету і методу правового регулювання розрізняють:
• Конституційне (державне) — закріплює засади державного і суспільного ладу, правове становище громадян, порядок формування та діяльності органів держави.
• Цивільне — регулює майнові та пов'язані з ними особисті немайнові відносини.
• Кримінальне — визначає, які суспільне небезпечні діяння є злочинами і покарання, що застосовуються до осіб, які їх вчинили.
• Адміністративне — регулює відносини, що складаються у сфері виконавчо-розпорядчої діяльності.
• Трудове — регулює відносини між працівником і власником (або уповноваженим ним органом) у трудових відносинах.
• Сімейне — регулює шлюбно-сімейні відносини та питання опіки і піклування.
• Земельне — регулює відносини між державою та суб'єктами різних форм власності на землю.
• Господарське — здійснює правове регулювання діяльності підприємств різних форм власності, підприємницької діяльності.
• Фінансове —- регулює відносини, що виникають у процесі надходження та розподілу коштів державного бюджету.
• Екологічне — здійснює правове регулювання охорони навколишнього природного середовища.
• Цивільно-процесуальне — регулює відносини, що виникають у процесі розгляду цивільних справ судами.
• Кримінально-процесуальне — регулює відносини, що виникають у процесі порушення, розслідування та судового розгляду кримінальних справ, а також винесення та оскарження вироків суду.
• Кримінально-виконавче — регулює відносини, що виникають в процесі реалізації кримінальних покарань.
• Міжнародне — регулює відносини між державами (публічне) або приватні відносини між особами (приватне).
За місцем, що посідають галузі права у правовій системі, вони поділяються на:
1. Основні, що утворюють головний масив у правовій системі держави.
Серед них виділяють:
• профілюючі (традиційні) — ті, що утворюють основу, обов'язкову частину системи права (державне, адміністративне, цивільне, кримінальне);
• процесуальні — ті, що закріплюють порядок застосування матеріального права (цивільно-процесуальне, кримінально-процесуальне);
• спеціальні — ті, що на базі профілюючих розвивають основні галузі права і забезпечують спеціальне правове регулювання певного виду суспільних відносин (трудове, земельне, екологічне тощо).
2. Комплексні — це надбудова над основними галузями, що уособлюються значно менше, ніж основні галузі (банківське, морське, податкове тощо).
Підгалузь права — це сукупність однорідних правових інститутів в межах однієї галузі права.
Підгалузі права існують не в кожній галузі. Підгалузями цивільного права є право власності, спадкове право, авторське право. Підгалузями фінансового права є податкове, банківське, бюджетне право.
Інститут права — це сукупність юридичних норм, які регулюють певний вид чи сторону суспільних відносин і становлять самостійний елемент системи права.
Інститути поділяються на галузеві (вміщують норми всередині однієї галузі) та міжгалузеві (об'єднують норми, що належать до різних галузей права).
Розрізняють групи правових інститутів:
• за галузями права (державні, кримінальні, цивільні, сімейні тощо),
• за роллю, яку вони виконують (предметні та функціональні),
• залежно від відносин, що ними регулюються (матеріальні та процесуальні),
• залежно від закріплення загальних понять, принципів, завдань, функцій (загальні та спеціальні) тощо.