2. Розробка інноваційної стратегії: етапи, цілі і пріоритети інноваційної діяльності.

Період розробки інноваційної стратегії включає наступні етапи:

– планування (складання плану реалізації мети і стратегії);

– визначення умов і організація (виявлення потреби в ресурсах для реалізації стадій інноваційного менеджменту, постановка завдань перед працівниками, організація роботи);

– виконання (проведення досліджень, здійснення розробок, реалізація планів);

– керівництво (контроль і аналіз, корегування дій, нагромадження досвіду, оцінка ефективності використання інновацій

– проектів, управлінських рішень тощо).

Цілі та пріоритети інноваційної діяльності визначаються виходячи із загальної стратегії підприємства, вони можуть відображати потреби розв’язання таких проблем:

– кардинального підвищення якості виготовленої продукції забезпечення її конкурентоспроможності на вітчизняному і світовому ринку;

– розробки й широкого впровадження ресурсозберігаючих технологій (передовсім енергозберігаючих);

– скорочення до максимально можливого рівня затрат ручної праці, поліпшення умов і безпеки праці;

– здійснення всебічної екологізації виробництва з метою забезпечення належної охорони навколишнього середовища.

Типовий зміст програми інноваційної діяльності підприємства включає:

– науково–дослідні і проектно–конструкторські роботи;

– створення, освоєння нових і підвищення якості тих, що виготовляються, видів продукції;

– запровадження прогресивної технології, модернізація та автоматизація виробничих процесів;

– зведені результати здійснення заходів технічного розвитку.

Такий підхід у певній мірі забезпечує здійснення правильного вибору стратегічної програми і процесу впровадження інноваційної стратегії, що в кінцевому рахунку сприяє підвищенню ефективності всієї господарської діяльності.

3. Принципи планування інновацій

Управління інноваціями є складовою частиною інноваційної діяльності і вирішує питання планування і реалізації інноваційних проектів, розрахованих на значний якісний стрибок у виробництві, підприємництві, соціальній сфері. У широкому розумінні стратегічне управління пов'язано з процесом передбачення глобальних змін в економічній ситуації, пошуком і реалізацією великомасштабних рішень, що забезпечують його виживання і стійкий розвиток за рахунок виявлення майбутніх чинників успіху.

В управлінні інноваціями оперують складними цілями, що покликані вирішувати завдання:

• зіставлення існуючого стану з бажаним - функція ініціативи;

• вироблення керівних вимог до дії - інструмент управління;

• визначення критеріїв оцінки інформації і вибору альтернативи прийняття рішень;

• забезпечення безконфліктного співіснування осіб, що приймають рішення - інструмент координування;

• створення передумов.

Плануванню інновацій властиві принципи, що встановлюють загальні правила розроблення й ефективного функціонування цілей підсистеми в інноваційному менеджменті: єдність науково-технічних, соціальних і економічних завдань розвитку; наукової обґрунтованості й оптимальності рішень; домінування стратегічних аспектів; бюджетної збалансованості; комплексності, гнучкості й еластичності.

Принцип наукової обґрунтованості планування реалізується в умовах, коли воно базується на врахуванні законів і тенденцій науково-технічного й економічного розвитку, враховує об'єктивні умови і специфічні риси конкретного інноваційного підприємства. Рішень наукової обґрунтованості планування й оптимальності прийняття рішень підвищується в міру розвитку теорії інноваційного менеджменту й удосконалення методів планування інновацій.

Принцип домінування стратегічних об'єктів у плануванні випливає

з довгострокового характеру результатів, тривалого циклу здійснення інновацій і їхньої життєвої значущості для забезпечення конкурентоспроможності інноваційного підприємства.

Комплексність планування інновацій означає системну пов’язаність усіх розроблюваних на інноваційному підприємстві планів. Система планування інновацій має складну структуру і охоплює підготовку різноманітних за цільовою спрямованістю і рівнем розроблення планів.

Принцип гнучкості й еластичності планування інновацій вимагає в забезпеченні динамічної реакції планів па відхилення в

процесі робіт або зміни внутрішніх і зовнішніх чинників. При цьому гнучкість планів характеризує їхню спроможність реагувати та прояв випадкових чинників в інноваційних процесах, ураховувати слабкі і сильні сторони інноваційного підприємства, а також спроможність відбивати ризики і шанси, властиві умовам ринкової економіки.

Безперервність планування інновацій має два аспекти: наступність і взаємозв'язок планів різноманітної тривалості; вимоїн постійного здійснення планових розрахунків відповідно до умов, що змінюються, і відхилень, що виникають. Планування інновацій обов'язково передбачає розроблення планів різноманітного прогнозування в часі: довго-, середньо- і короткострокових. Наявність планів різноманітної тривалості встановлює визначену періодичність їх формування, що перетворює планування в безупинний процес розроблення, деталізації, внесення змін і продовження планів.

Перелічені принципи складають методичну основу формування системи планування інновацій і відбиваються в складі, змісті, порядку і методах розроблення планів на інноваційному підприємстві.