Пунктограма: кома між повторюваними словами (6)

77. Прочитати. Вказати повторювані слова, обгрунтувати вживання ком між ними.

І. Падають, падають з неба білих троянд пелюстки. (В.Сосюра.) Сипле, сипле, сипле сніг. Килим важче налягає. (І.Франко.) Над льодами цвіт вишневий облітає, облітає. (П.Перебийніс.) Над гаєм хмара руку простягає і гається, і гається над гаєм. (М.Вінграновський.) Скрізь визирають із трави квітки, квітки й квітки. (Б.Грінченко.) Ллються, ллються синім шовком нерозгадані думки. (Д.Фальківський.)

ІІ. А музика грає, грає, жалю завдає! (Т.Шевченко.) А в душі моїй співають, срібло струн перебирають, грають, грають кобзарі. (Олександр Олесь.) Вкраїна мовчала, мовчала й мовчить. (В.Чумак.) І тільки пісня, пісня, пісня з грудей розверстих виліта! (Т.Севернюк.) А згори все дужче, дужче сонце світ свій розлива. (Б.Грінченко.)

78. Переписати речення, розставляючи пропущені розділові знаки. Позначити пунктограму “коми між повторюваними словами”.

І. Шумлять шумлять джерельні веретена. (Т.Севернюк.) Лише трава лише трава замислено шепоче. (П.Перебийніс.) Затремтіли струни у душі моїй... Ніжна ніжна пісня задзвеніла в ній... (Олександр Олесь.) Як синьо й порожньо навколо, і даль хвилює так мене. А вітер перекотиполе жене жене жене жене. (В.Сосюра.) Кінь трощить трощить копитищами зашерхлі калюжки. (М.Стельмах.) Ох, все сниться сниться мені сниться неповторна молодість моя. (В.Сосюра.)

ІІ. Йдуть і йдуть і йдуть дощі. Стали чорними кущі. (М.Познанська.) Тихше тихше! Не диши! Нас почують комиші. (Олександр Олесь.) А вже світає. Сумно сумно сумно благословляється на світ. (Л.Костенко.) Заросла травою заросла відспівала стежка відспівала. (І.Гущак.) І знову землю вітер і потоки я поверну назад назад назад! (А.Малишко.) Голова на солому хилиться хилиться хилиться... (Остап Вишня.) Я весну з тобою буду ждати ждати у холоднім царстві білої зими. (В.Сосюра.)

79. Порівняти подані в обох колонках речення. Пояснити розділові знаки між повторюваними словами.

Плавай, плавай, лебедонько, по синьому морю... (Т.Шевченко.) Тихо, тихо сходив білий лебідь кров’ю, то, здавивши рани, крила рознімав... (Олександр Олесь.)

Плив-плив, а біля берега втопився. (Нар.творч.) Спало все навколо, тільки білий лебідь тихо-тихо сходив кров’ю своїх ран. (О.Олесь.)

80. Прочитати. Обгрунтувати написання слів через дефіс.

І. Тепер тополинка висока-висока, її й тополинкою незручно називати, а всі звуть тополею. Верба була тоненька-тоненька, їй легко було потягтися до сонця і нахилитися до води. Мухи літали злючі-презлючі, ніби не наліталися за літо і не хотіли засинати.

З творів О.Іваненко.

ІІ. Спустився вечір низько-низько, крилом черкає дерева. (М.Тягун.) Заблимало край неба крізь зелені-зелені хмари. (Панас Мирний.) Чорна-чорна та глибока ніч. (Леся Українка.) Є слова, що білі-білі, як конвалії квітки. (Олександр Олесь.) Нездужає Катерина, ледве-ледве дише. (Т.Шевченко.) Розказував Оверко, як він темного-претемного осіннього вечора вів бичка маленького лісовою хрусткою дорогою. (А.Кондратюк.)