- •Курсовий проект на тему: "Аналіз та оцінка соціо – економіко – екологічного розвитку міста Харків та розробка заходів в контексті стійкого розвитку."
- •Кліматичні умови
- •Характеристика грунтового покриву
- •Характеристика водних об’єктів регіону
- •1.5 Рекреаційні ресурси регіону
- •Розділ II Оцінювання соціального розвитку
- •Аналіз показників соціального стану регіону
- •Оцінка соціального розвитку регіону.
- •3.1 Характеристика виробничо – господарського комплексу регіону.
- •Розділ III Характеристика економічного розвитку
- •3.2 Аналіз показників економічного стану регіону.
- •3.3 Оцінка економічного розвитку регіону.
- •Розділ IV Дослідження екологічного розвитку
- •4.1 Характеристика природно – ресурсного потенціалу регіону
- •4.2 Оцінка антропогенного навантаження на стан природних ресурсів
- •4.3 Оцінка екологічного розвитку регіону
- •Розділ V Розробка стратегій стійкого розвитку регіону
- •5.2 Встановлення пріоритетних проблем регіону
- •5.3 Розробка стратегічного плану для досягнення стійкого розвитку регіону
Розділ IV Дослідження екологічного розвитку
4.1 Характеристика природно – ресурсного потенціалу регіону
Природно – ресурсний потенціал – це сукупність усіх природних засобів, запасів, джерел, які є і можуть бути мобілізовані чи використані для досягнення певної мети. Це поняття включає в себе природні ресурси(елементи природного середовища, які беруть безпосередню участь у матеріальному виробництві і невиробничій діяльності) та природні умови(елементи природного середовища, які не беруть безпосередньої участі в суспільному виробництві).
Як відомо, природні ресурси – це найважливіші компоненти НПС, які використовують для задоволення всіх потреб людини. М.Ф. Реймерс виокремлює шість основних груп потреб людини: біологічні, психологічні, етнічні, трудові, економічні, соціальні. З них чотири групи потреб задовольняються природними ресурсами: біологічні, психологічні, трудові, економічні.
Отже, природні умови та ресурси відіграють важливу роль у вирішенні проблеми стійкого розвитку регіону. Значне місце, при плануванні стійкого розвитку регіону, посідає мінерально – сировинний потенціал.
Згідно Стратегії сталого розвитку України, стратегічними завданнями стійкого розвитку у сфері раціонального використання природно – ресурсного потенціалу є:
Сприяння забезпеченню екологічно збалансованого стану НПС країни та окремих її регіонів;
Економічно та екологічно обґрунтоване використання не відновлювальних та ефективне відтворення відновлювальних природних ресурсів;
Мінімізація шкоди, яка завдається довкіллю під час видобутку корисних копалин; рекультивація земель, порушених у процесі розробки родовищ корисних копалин;
Формування екологічної мережі, збереження та відтворення природного біорізноманіття;
Розвиток екологічно чистих с/г технологій, збереження та відтворення родючості грунтів на землях с/г призначення;
Удосконалення ринкових механізмів регулювання у сфері природокористування;
Розробка та впровадження заходів щодо запобігання та припинення всіх видів незаконного використання природних ресурсів.
За загальним природно-ресурсним потенціалом Харківська область посідає 5-е місце в Україні, її мінерально-сировинна база складається на 37,6% з паливно-енергетичних корисних копалин (нафта, газ, конденсат, кам’яне та буре вугілля), на 50,7% із сировини для виробництва будівельних матеріалів, решту становить сировина кольорових металів, прісні мінеральні підземні води. На території області налічується 304 родовища корисних копалин, з них експлуатується 73.
Аналіз стану навколишнього природного середовища за звітний та попередні роки свідчить про подовження тенденції стабілізації, не зважаючи на постійний, стабільний приріст виробництва та пов’язаного з цим навантаження на навколишнє природне середовища.
Вигідне географічне розташування області є сприятливою передумовою для розвитку зовнішньої та внутрішньої торгівлі, транспортних послуг. Харківщина має потужний промисловий, аграрний і науковий потенціал. Тут розташовано понад 1200 промислових підприємств, будівельних, транспортних організацій, значна кількість підприємств аграрного комплексу, більш 200 наукових установ та 76 навчальних заклади I–IV рівнів акредитації.
