- •Чернігівський державний педагогічний університет імені т.Г.Шевченка
- •Біомеханіка фізичного виховання та спорту
- •Визначення положення загального центра маси (зцм) тіла людини графічним методом
- •Теоретичні відомості
- •Хід роботи
- •Визначення положення зцм тіла людини аналітичним методом
- •Теоретичні відомості
- •Хід роботи
- •Теоретичні відомості
- •Визначення ступеня стійкості тіла спортсмена, який знаходиться в положенні рівноваги
- •Хід роботи
- •Побудова біокінематичної схеми фізичної вправи за кінограмою
- •Теоретичні відомості
- •Хід роботи
- •Побудова траєкторій біоланок за біокінематичною схемою фізичної вправи
- •Теоретичні відомості
- •Хід роботи
- •Побудова хронограм за матеріалами кінозйомки фізичної вправи
- •Теоретичні відомості
- •Хід роботи
- •Визначення часових характеристик фаз рухів
- •Визначення лінійних швидкостей руху біоланок за біокінематичною схемою
- •Теоретичні відомості
- •Хід роботи
- •Визначення лінійних прискорень точок біоланок за біокінематичною схемою фізичної вправи
- •Теоретичні відомості
- •Хід роботи
- •Біомеханічний аналіз фази взаємодії при ударах у спорті
- •Теоретичні відомості
- •Індексом 1 позначений ударник, тобто рука, нога, ракетка тощо, індексом 2 – тіло, що вдаряють, яким може бути м’яч, шайба, волан тощо.
- •Коефіцієнти відновлення матеріалів
- •Хід роботи
- •Література
- •Лабораторний практикум. Біомеханіка фізичного виховання та спорту
Хід роботи
1. Спортсмена сфотографувати в досліджуваному положенні в двох площинах одночасно (сагітальній та фронтальній). У кадрі встановити масштабну лінійку.
2. Встановити масштаб для визначення істинних лінійних розмірів об’єктів за фотограмою. Масштаб розраховується за формулою: М = L / L1, де М – масштаб; L – розмір орієнтиру за фотограмою; L1 – істинний лінійний розмір орієнтиру. Наприклад, якщо масштаб обраний 1:10, а істинний розмір орієнтира L1 = 200 см, то розмір на фотограмі L= L1 х М = 200 х 1/10 = 20 см.
3. На фотограму нанести систему плоских декартових координат.
Р
ис.
1. Визначення ЗЦМ тіла людини аналітичним
методом
4. За анатомічними та антропометричними орієнтирами на фотограму нанести точки центрів суглобів та точки центрів тяжіння (ЦТ) голови та кистей.
Таблиця 2
Визначення моментів тяжіння відносно осей х та у
№ |
Біоланки |
Р |
х |
у |
Рх |
Ру |
1. |
Голова |
7 |
|
|
|
|
2. |
Тулуб |
43 |
|
|
|
|
3. |
Плече |
3 |
|
|
|
|
4. |
Передпліччя |
2 |
|
|
|
|
5. |
Кисть |
1 |
|
|
|
|
6. |
Стегно |
12 |
|
|
|
|
7. |
Гомілка |
5 |
|
|
|
|
8. |
Стопа |
2 |
|
|
|
|
5. Визначити центр тяжіння кожної біоланки досліджуваного (довжину біоланки помножити на відносну відстань до її центра тяжіння від проксимального кінця (графа 7 таблиці 1) та нанести на фотограму точки ЦТ біоланок.
6. Виміряти відстань від центрів тяжіння всіх біоланок тіла досліджуваного до проведених раніше осей х та у. Результати занести в таблицю 2. Потім вирахувати значення Рх та Ру. (Рх = Р ∙ х, де Р – вага біоланки; х – координати за х).
7. Вирахувати моменти сил тяжіння кожної біоланки відносно осі х та у.
;
8. Нанести на графік координати ЗЦМ тіла.
9. Дати біомеханічну оцінку досліджуваного положення тіла спортсмена з урахуванням опису умов його рівноваги й місця розташування ЗЦМ.
10. Описати переваги та недоліки цього методу дослідження.
Контрольні питання
1. У чому сутність аналітичного методу?
2. Що таке момент сили тяжіння тіла?
3. Який зміст теореми Варіньона?
4. Яке відсоткове співвідношення мають вагові показники найбільших біоланок тіла людини?
5. Яка відносна відстань центра ваги кожної біоланки від проксимального її кінця?
6. Яка послідовність робіт при визначенні ЗЦМ тіла людини аналітичним методом?
Література
1. Біомеханіка спорту /Під заг. ред. А.М.Лапутіна. – К.: Олімпійська література, 2005. – С. 182-186.
2. Донской Д.Д. Биомеханика с основами спортивной техники. – М.: Физкультура и спорт, 1971. – С. 159-161.
3. Донской Д.Д. Биомеханика физических упражнений. – М.: Физкультура и спорт, 1958. – С. 163-166.
4. Жуков Е.К., Котельникова Е.Г., Семенов Д.А. Биомеханика физических упражнений. – М.: Физкультура и спорт, 1963. – С. 101-107.
5. Лапутин А.Н. Практическая биомеханика. – К.: Науковий світ, 2000. – С.175-178.
Лабораторна робота № 3
