2. Патогенез

С имптоми. Ознаки хвороби на озимій пшениці в умовах природного ураження з'являються через 2-3 тижні після появи сходів, а то і біль­ше, що залежить від абіотичних факторів (температури тощо). При штучному ураженні ознаки з'являються на 4-7-й день.

Вздовж жилок листка помітні хлоротичні смуги, світло-зелені штри­хи, які дедалі стають виразнішими. Штрихи зливаються в смуги, які ширшають. Це добре показано на мал.4. При цьому хлоротичність охоплює всю пластинку листка, яка часто стає майже білою і має вигляд пергаментного паперу, потім набуває світло-коричневого кольору і засихає. Останнє спостерігається, як правило, під кінець вегетації рослин. При незначному ураженні, до того ж в більш пізні фази розвитку пшениці, на верхніх листках з'являється лише світло-жовта мозаїч­ність,

Мал.4 Листя пшениці з симптомами вірусу

смугастої мозаїки: справа здоровий листок

часом рельєфна, колос не буває деформованим. Оптимальною температурою, при якій з'являються симптоми хвороби, є температура не нижче 8°С. Ось тому восени, коли температура стає нижчою 8°С, симптоми хвороби маскуються, а весною знову відновлюються. Ще во­сени можна помітити, що уражені рослини озимої пшениці відстають в рості, проте посиленого кущіння не спостерігається.

Хворі рослини в цей час добре помітні в посівах в результаті яскравої мозаїчності лист­ків, які у хворих рослин більш розлогі й інколи мають антоціанове за­барвлення з нижньої сторони. Таке явище (різноманітність фарб) подіб­не до явища «осіннього лісу», яке буває при порушенні азотного жив­лення в окремі роки тому в даному випадку обов'язкові додаткові дослідження.

При ураженні рослин ячменю на них з'являються такі ж ознаки хво­роби, як і на пшениці. Листки хворих рослин, як правило, світло-зелені, інколи хлоротичні і мають антоціанове забарвлення.

На мишії та волосоподібному просі хвороба проявляється у вигляді темно-зеленого вкраплення вздовж листкової пластинки, а у свинорию та пальчатки кров'яної пластинки листків зменшуються і світліють. Інко­ли на рослинах симптоми відсутні, як от при штучному ураженні куку­рудзи.

3. Передача вірусних інфекцій

В природних умовах ВСМП передається кліщем Aceria tritici Schev з родини еріофітів та п’явицею червоногрудою.

У штучних умовах вірус легко передається механічно – шляхом інокуляції інфекційними екстрактами (натирання листків здорових проростків пшениці, ячменю, вівса соком, який тримали з листків хворої рослини) з використанням тонкого порошку карборунду або целіту. Поширенню цього вірусу від однієї рослини до іншої може сприяти також вітер, який розносить гутаційні краплі хворих рослин, що містять вірус, проте передача таким шляхом не має великого практичного значення. З насінням. Рештками рослин і через грунт - не передається.

3. 1. Переносники збудників вірусу

Збудники вірусних і мікоплазмових хвороб зернових колосових передаються переважно комахами. Але крім них переносниками є кліщі. Передача вірусів, що викликають хвороби зернових колосових, може здійснювати­ся персистентно. Це означає, що патогени, потрапляючи в організм пе­реносника, проходять в ньому певний інкубаційний період, репродукую­чись там, або ж зберігаються в організмі переносника протягом трива­лого часу, а то і все життя.

П'ЯВИЦЯ ЧЕРВОНОГРУДА (Oulema melanopus — переносник збудників смугастої мозаїки пшениці, мозаїки стоколосу. В Україні поширена повсюдно, але більш чисельна в Степу, центральному і східно­му Лісостепу.

Жук зеленувато-синій, передня спинка і ноги жовтувато-червоні. Ву­сики, верхівки гомілок і лапки — чорні. Надкрила з різкими крапчасти­ми рядами, проміжки у самця вузькі, у самки — більш широкі й плоскі.

Довжина тіла 4-4,5 мм.

Зимують жуки в грунті на глибині 3-5 см, на полях зернових куль­тур, під рослинними рештками в лісосмугах і на узліссі, а також в інших місцях. Весною на полях з'являються в кінці квітня — на початку трав­ня. Живляться на вівсі, ячмені, твердій пшениці, кукурудзі, просі. Самки відкладають яйця на тих культурах, де відбувалось їх живлення. Яйця відкладають у вигляді ланцюжка по 3-7 штук на верхньому боці листків вздовж жилок. Період відкладання яєць продовжується більше місяця. Плодючість самок від 120 до 300 яєць. Ембріональний розвиток триває 13-15 днів. Розвивається п'явиця червоногруда в одному поколінні (Ва­сильєв В. П., 1987).

КЛІЩ — Асегіа tritics Schev. — переносник вірусу смугастої мозаїки пшениці, вірусу плямистості злаків. Поширений в Україні повсюдно. По­ширюють вірус смугастої мозаїки пшениці німфи кліща, які стають вірофорними після 10-хвилинного живлення на хворій рослині і протягом б днів зберігають здатність інфікувати. Це показано на мал.5.

Т іло кліща мутнувато-білого кольору, червоподібне, рівнокільчасте, довжиною 220-290 мкм. Щиток має трикутну форму з невеликим ко­зирком. Зимують самки на сходах пшениці і витримують зниження темпера­тури до -39°С. Весняна активність починається з підвищенням темпера­тури до 9-10°С. Спочатку кліщі живляться на сходах пшениці, а коли листки стають грубішими, то вони переходять на колос, або мігрують на зернові культури, кукурудзу, просо тощо. На інші рослини кліщі пе­реходять тоді, коли настає повна стиглість зерна пшениці, і вони

Мал. 5.рослини пшениці заселені кліщем

Aceria tulipae з характериними петлями з листя

повніс­тю залишають її.

На озимій пшениці масове розмноження кліщів спостерігається восени і весною у фазі кущіння — вихід в трубку, а на кукурудзі — в кінці літа і на початку осені. В цей період різко змінюється характер їх пове­дінки. Кліщі набувають позитивного фототаксису, тобто вони пересува­ються не тільки вночі, а і вдень. Головним фактором поширення кліщів є вітер. Вони мігрують на верхівку рослини, що добре обвівається, сплі­таються в ланцюжок і, спираючись на анальні присоски, набувають вер­тикального положення. Звідси їх підхоплюють повітряні течії і переносять на інші рослини. Оптимальними умовами для цього є температура 18°С і швидкість вітру 0,5 м/с. При відсутності їжі і температурі 24°С кліщі гинуть через 8, а при нижчій температурі (близько 3°С) через 30-40 годин.

Самка відкладає до 25 яєць, по одному в день. При 9°С ембріональ­ний розвиток триває 3-5 днів. Повний цикл розвитку закінчується за 8-10 днів. Протягом вегетаційного періоду розвивається декілька поко­лінь.

В наших умовах, кліщі можуть виживати на рослинах диких злаків (тонконогові), серед яких —Setaria glauca, Festuca sulcata, Lolium perenne, що є хазяями збудника смугастої мозаї­ки пшениці. Такі пожнивні бур'яни як Setaria viridis, S. glauca є хазяями кліща і живителями вірусу смугастої мозаїки, який вони передають, отже наявність цих бур'янів представляє велику загро­зу посівам озимої пшениці.

Кліщ, що передає ВСМП, здатний виживати на рослинах пшениці, відірваних від кореня і пригорнутих грунтом і потім уражувати нові посіви, що теж є значною загрозою.

Передачу ВСМП кліщами Abacarus Histrics Nal, що зустрічаються час­то, особливо, на пирії і інших бур'янах та дикорослих травах з родини тонконогових, не встановлено.

Рослини-живителі та місце резервації. ВСМП зимує в рослинах ози­мої пшениці і багаторічних травах з родини тонконогових, а також в організмі кліщів-переносників. У природі рослинами-хазяями є озима та яра пшениця, сорго, суданка, рис, могар та кукурудза, а серед одноріч­них та багаторічних трав з родини тонконогових — вівсюг, мишій, во­лосоподібне просо, стоколос покрівельний, безостий, пустельний, пирій безкориневищний, вузьколускастий, житняк вузьколистий, райграс пасо­вищний та однорічники — свинорий, костриця, келерія бульбиста та інші. Є попередні дані про резервування вірусу в зерні кукурудзи.

Основним живителем (хазяїном) ВСМП вважають озиму пшеницю, яка забезпечує його циркуляцію. Там, де не росте озима пшениця, сму­гасту мозаїку не виявлено.