Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
курсова як приклад.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
104 Кб
Скачать
☆

1.2.2. Американський pr-досвід в освітніх закладах

Вперше зв’язки з громадськістю почали підтримувати заклади вищої освіти в США. Першопрохідником у цій сфері став Мічиганський університет, що заснував відділ PR ще в 1897 році [Катлип С., Сентер А., Брум Г. Паблик рилейшнз. Теория и практика. – М.: Вільямс, 2000]. У 1974 році відбулося злиття Асоціації PR американських коледжів і американської ради випускників, у результаті чого була створена Рада з розвитку і підтримки освіти. Глобальні цілі цієї організації полягали в досягненні розуміння суспільством цілей і завдань вищої освіти, у підвищенні рівня підтримки випускників, у поліпшенні взаємин між освітою і урядом та у збільшенні приватної фінансової підтримки освіти.

У своїй книзі «Паблік Рилейшнз в організаціях» І. Яковлєв [СПб.: Петрополис, 1995. – с.96] наводить положення про управління розвитком і зв’язками Клівлендського державного університету, складовою якого є і відділ PR. Останній відповідає за представлення міській спільноті свого університету як високоякісного навчального закладу. Відділ вивчає, планує, організовує виконання й оцінює роботу з налагодження зв’язків з громадськістю. Комунікаційна діяльність ведеться випускниками. Бізнесменами, міськими керівниками, а також із друзями, викладачами, співробітниками та студентами.

Відділ щороку проводить аналіз громадської думки про університет, оцінює ситуацію з його іміджем, виявляє гострі проблеми і шляхи їхнього рішення, допомагає в рекламній діяльності [Яковлєв]. У відділі є три сектори: комунальних відносин, зв’язків із пресою та університетськими публікаціями. Також ще є відділ роботи з випускниками і кілька офісів, що займаються одержанням різних фондів і грантів.

Схожі PR-відділи, розмір яких залежить від величини навчального закладу, є в кожному американському університеті та коледжі. Відповідно, PR в американських закладах освіти перебуває на належному рівні, коли зв’язок ВНЗ з громадськістю не припиняється упродовж всього року. Це дає можливість навчальному закладу постійно перебувати на слуху, підтримувати свій позитивний імідж і інформувати потенційних абітурієнтів про свої конкурентні переваги.

З огляду на вище сказане, американські дослідники вважають головними завданнями діяльності ПР-служб в освітніх установах наступне:

1. Сприяння поінформованості населення у питаннях освіти та боротьба з дезінформацією і чутками.

2. Досягнення необхідного рівня фінансування шляхом формування підтримки суспільства.

3. Боротьба за суспільне визнання, підтримку і співпрацю у проведенні освітянських реформ.

4. Створення дружніх конструктивних взаємовідносин з керівництвом служб новин та репортерами» [Катлип, М. С. Паблик рилейшнз. Теория и практика [Текст]: Учеб. пособие. [пер. с англ.] / Скотт М. Катлип, Аллен Х. Сентер, Глен М. Брум. – 8-е изд. – М.: Вильямс, 2003. – 624 с.]

1.2.3. Українські реалії pr у вищій освіті

Як вже було сказано вище, у період ринкової економіки освітня галузь України, як і всіх пострадянських країн, опинилася в докорінно нових умовах існування. Відповідно, з’явилося багато проблем, вирішення яких потребує залучення PR-технологій. Окреслимо основні з них.

1. Існування в умовах конкуренції. За роки незалежності в Україні різко виросла кількість ВНЗ. До того ж багато інститутів різко поміняли свої статуси на університети та академії, а технікумів – на колежді. Хоча, за висловом Ю. Гвоздєва, «в сутності… нічого не змінилося: не підвищився науковий рівень ВНЗ, не з’явилися нові наукові школи й нові наукові напрями, не піднялися на новий щабель матеріальна й науково-технічна бази» [Гвоздєв Ю. Дрейф вищої школи // Дзеркало тижня. – 2003. - № 21.].

У такій ситуації необхідним стає піар-забезпечення діяльності ВНЗ. Дуже важливим тут є етап позиціонування та створення іміджу, аби достойно представляти себе серед конкурентів. На думку спеціалістів з даної галузі, часто на практиці «вибір закладу освіти набагато більше залежить від пов’язаного з ним іміджу, ніж від фактичних освітніх послуг» [Афанасьєв В., Черкасьов В. Маркетинг образовательных услуг // Маркетинг. – 1999. - № 5,6. – с. 72].

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]