1.2. Характеристика внутрішнього та зовнішнього середовища організації ват «пгзк»

Вищим органом управління ВАТ «Полтавський ГЗК» є збори акціонерів. У компетенцію зборів входить: прийняття рішень про затвердження змін та доповнень до Статуту; прийняття рішень про реалізацію і ліквідацію товариства; обрання членів Ради директорів; обрання голови Ради директорів; обрання та затвердження членів ревізійної та лічильної комісій; затвердження аудитора; санкціонування збільшення розміру статутного капіталу шляхом додаткової емісії акцій та прийняття рішення про розподіл чистого доходу (прибутку), направляючи частину на інвестиції та частина на виплату дивідендів власникам акцій.

Контроль за фінансово-господарською та правовою діяльністю здійснюється ревізійною комісією.

Організаційна структура ВАТ «Полтавський ГЗК» має яскраво виражений лінійно-функціональний характер (рис. 1.1.). Характерною рисою таких організацій є угруповання персоналу за окремими напрямами діяльності, таким як, виробництво, збут, фінанси, правові питання і т.д. У відповідності з цими напрямами формується директорат та структурні підрозділи підприємства.

У минулому році середня заробітна плата працівників ВАТ «Полтавський ГЗК» склала 4450 гривень. З початку 2012 р. вона підвищилася до 5342 гривень.

Середньооблiкова чисельнiсть штатних працiвникiв облiкового складу станом на 2012 р. ‒ 8031 чол. Середньооблiкова чисельнiсть позаштатних працiвникiв та осiб, якi працюють за сумiсництвом ‒ 53 чол., в тому числі ‒ зовнiшнi сумiсники ‒ 1 чол., працiвники, якi працюють за цивiльно-правовими договорами (трудовими угодами) ‒ 23 чол., студенти ‒ 29 чол.. Працiвникiв, якi працюють на умовах неповного робочого часу немає [4].

Рис. 1.1. Організаційна структура ВАТ «Полтавський ГЗК»

Основою для роботи українських підприємств чорної металургії є власна сировинна база, в першу чергу родовища залізної руди. Українські залізорудні родовища є унікальними. Оскільки, наприклад, у країнах Європи більшість залізорудних родовищ або значно віддалені від центрів металургійного виробництва, або виснажені. У той же час українські залізорудні родовища, особливо Криворізького і Полтавського басейну, мають значні запаси сировини і розташовані відносно близько до кінцевого споживача.

У 2011 р. найбільшими експортерами руди в країні були «Полтавський ГЗК» ‒ 16,52 млн. тонн і «Північний ГЗК» ‒ 7,90 млн. тонн. З 2006 р. стали нарощувати експорт також Південний ГЗК і ГЗК «Суха Балка», які раніше орієнтувалися переважно на внутрішній ринок. Основний виробник концентрату в Україні «Інгулецький ГЗК» традиційно працює на українські підприємства.

Найбільшим виробником залізорудного концентрату виступає «Інгулецький ГЗК», який має найбільший обсяг потужностей. Лідером у галузі за обсягами виробництва товарної продукції є «Північний ГЗК», який крім концентрату, виробляє і окатиші, 11 % яких відправляються на експорт, переважно до Росії.

На протязі останніх п'яти років понад третину українського ринку залізорудна сировина (ЗРС) утримує «Полтавський ГЗК», який в 2007 р. поставив на вітчизняні підприємства більш 3,53 млн. тонн товарної продукції.

Найменшу частку в сукупному обсязі виробництва має ГЗК «Суха Балка» ‒ близько 4 %. Це насамперед пов'язано з обсягом виробничих потужностей.

Найкраща виробнича динаміка відзначена у «Полтавського ГЗК» і «Південного ГЗК»: у 2011 р. комбінати спрацювали на повну потужність по позиціях окатиші і агломерат відповідно. Причиною зростання виробництва і пов'язаної з цим стовідсоткової завантаженості потужностей виступає зростання попиту на продукцію і поліпшення партнерських відносин зі споживачами [5]. Далі у табл. 1.1 буде наведена коротка характеристика основних залізорудних підприємств України станом на 2011 р.

Таблиця 1.1 Характеристика основних залізорудних підприємств

України (2011 р.)

Компанії	Товарна продук-ція	Запаси руди, млрд. тонн	Доля в виробництві, %	Основні покупці	Доля експорту, %
«Ингулецький ГЗК»	Залізору-дний концент-рат	2,8	22,7 концетра-ту	«Запоріжсталь», «Алчевський металургійний комбінат», «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча »	6,15 концент-рату
«Північний ГЗК»	Залізору-дний концент-рат, окатиші	1,97	22 концентра-ту; 20 окатиші	«Макіївський металургійний комбінат», «Алчевський металургій-ний комбінат»,«Азовсталь», «Запоріжсталь»,«Міттал Стіл» Кривий Ріг», «Донецький металургійний комбінат»,«Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Дзержин-ського», «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», «Єнакіївський металургійний комбінат», «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»	59 концент-рату; 11 окатишів
«Полтавський ГЗК»	Залізору-дний концент-рат, окатиші	2,43	33 концентра-ту; 46 окатиші	«Міттал Стіл Кривий Ріг», «Алчевський металургійний комбінат», «Запоріжсталь»	82,6 товарної продукції
«Південний ГЗК»	Залізору-дний концент-рат, домен-ний агломе-рат	1,12	8,61 концентра-ту; 40 агломе-рату	«Дніпропетровський металургійний комбінат імені Петровського», «Макіївський металургій-ний завод», «Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського»,«Азов-сталь»,«Єнакіївський металургійний комбінат»	16,03

Продовження табл. 1.1

«Центральний ГЗК»	Залізору-дний концент-рат, окатиші	1,52	10 концентра-ту; 9 окатишів	«Міттал Стіл Кривий Ріг», «Азовсталь», «Дніпропетровський металургійний комбінат ім. Дзержинського», «Дніпропетровський ком-бінат ім. Петровського», «Єнакіївський металургійний завод »	11,96
ГЗК «Суха Балка»	Залізору-дний концент-рат	1,17	3,69 концетрат-у	«Маріупольський металургійний завод ім. Ілліча»,«Азовсталь»,«Єнакіївський металургійний завод», «Арселор Мітал Кривий Ріг»	36,78

Сьогодні основні залізорудні родовища України розробляють шість ГЗК, з яких п'ять знаходяться у Криворізькому басейні і тільки один ‒ Полтавський ГЗК ‒ експлуатує родовище Полтавського басейну. Всі інші гірничорудні підприємства мають порівняно невеликі потужності і істотно не впливають на український ринок ЗРС [6].

Продукція підприємства завойовує ринки Європи та Азії завдяки новітній техніці і передових технологіям, а також грамотному менеджменту.

У 2011 р. практично 95 % продукції було експортовано. Причому як на традиційні ринки в Австрію, Чехію, Словаччину, Сербію, так і на так звані зростаючі ринки: в Японію, Китай. Освоюються і перспективні ринки в Туреччині, Німеччині. ВАТ «Полтавський ГЗК» відправляє на експорт найбільші обсяги окатишів серед вітчизняних підприємств (понад 40 %). Більше 85 % своєї продукції «Полтавський ГЗК» експортує в Австрію, Румунію, Польщу, Болгарію, Чехію, Словаччину, Сербію і Чорногорію, Італію та інші країни [7].