- •Розділ ііі Менеджмент у ветеринарній медицині
- •3.1. Поняття про менеджмент
- •3.2. Організація та організаційний процес
- •Діяльності
- •Системи управління
- •Існують три типи повноваження, що передаються підлеглим:
- •- Штабні; - функціональні.
- •2.3. Функції менеджменту
- •Психологія і соціологія розглядають спонукання як поведінкове виявлення потреб, сконцентрованих на досягненні цілей.
- •3.4. Інформація та комунікації
- •3.5. Менеджер в системі управління ветеринарним закладом
- •Професійні і особисті якості менеджера. Численні дослідження стосовно професійних якостей (компетенцій), необхідних успішному менеджеру, дозволяють приблизно визначити основні з них:
- •3.6. Управління трудовими ресурсами та конфліктами
- •3.7. Бізнес-планування у ветеринарному підприємництві
3.5. Менеджер в системі управління ветеринарним закладом
Менеджмент часто розглядають і як вид професійної діяльності. З цього погляду для розуміння сутності менеджменту важливо знати, хто такі менеджери і чим їх діяльність відрізняється від діяльності інших категорій робітників.
Директор, керівник групи, начальник, завідувач тощо – всі ці слова позначають посади. Люди, які обіймають ці посади, можуть бути об’єднані загальним поняттям «менеджер», оскільки можна визначити наступні спільні для них ознаки діяльності:
менеджер має хоча б одного підлеглого;
менеджер управляє частиною або всією організацією, в якій він працює;
менеджер отримує певні повноваження та приймає в їх межах рішення, що матимуть наслідки для інших співробітників організації.
Тобто, менеджер – це людина, яка займає постійну керуючу посаду, наділена повноваженнями і приймає в їх межах рішення за певними видами діяльності організації.
Будь-яку організацію можна розглядати як систему взаємозв’язаних в єдине ціле окремих елементів. Одночасно організація є і частиною (елементом) системи більш високого порядку – зовнішнього середовища.
До основних компонентів внутрішнього середовища організації належать: виробництво, дослідження, технологія, сировина, матеріали, фінанси, робітники тощо.
Зовнішнє середовище прямого впливу включає постачальників, споживачів, конкурентів та інших економічних партнерів (наприклад банки).
Зовнішнє середовище опосередкованого впливу – економічна, соціальна, політико-правова, технологічна, екологічна, міжнародна складова тощо.
Все це і є тими компонентами, з якими доводиться мати справу менеджеру. У відповідності до цього розрізняють наступні сфери менеджменту – виробничий менеджмент; фінансовий менеджмент; управління персоналом; управління дослідженнями та розробками; облік; маркетинг; загальна адміністрація.
Менеджер може: керувати будь-якою з них (або її частиною), керувати кількома одразу, керувати всією організацією в цілому.
Менеджер – член організації, який здійснює управлінську діяльність і вирішує управлінські завдання. Менеджери є ключовими людьми в організації, яка в умовах ринкової економіки не може існувати без них. Для цього існує ряд причин:
менеджери забезпечують виконання організацією її основного призначення;
проектують і встановлюють взаємодію між окремими операціями і діями на підприємстві;
розробляють стратегії поведінки організації у мінливому оточенні;
менеджери забезпечують інтереси осіб і підприємств, котрі контролюють підприємство і тримають його основний капітал;
є основним інформаційним ланцюгом зв’язку організації з оточенням;
несуть відповідальність за результати діяльності підприємства;
офіційно представляють організацію у різних заходах.
Система управлінської праці в організації у собі інтегрує (рис. 59):
Рис. 59. Система
управлінської праці
Метою управлінської праці є створення умов для досягнення мети підприємства, координації і погодження спільної діяльності.
Предметом управлінської праці є люди, їх трудова діяльність та інформація.
Засобами управлінської праці є засоби організаційної і обчислювальної техніки, інформація як засіб зв’язку.
Характеристика управлінської праці поєднує розумову працю, яка поєднує творчі, логічні і технічні операції; продуктивну працю; роботу з людьми; багатогранність завдань; творчий характер.
Продукт управлінської праці включає управлінський вплив і рішення.
Отже, процес управлінської праці менеджера підприємства полягає у збиранні інформації про стан внутрішнього і зовнішнього середовища підприємства, його сильні і слабкі сторони для системного аналізу і розробки варіантів і прийняття рішень, щоб створити умови для ефективної роботи підприємства та скоординувати зусилля людей і ресурсів.
Будучи суб’єктом процесу управління, менеджери відіграють в організації ряд ролей, серед яких ключовими є наступні:
- по-перше: роль із прийняття рішень, яка полягає в тому, що менеджер визначає напрям руху організації, вирішує питання розподілення ресурсів. Право прийняття управлінських рішень має лише менеджер, але й він несе за це відповідальність;
- по-друге: інформаційна роль, яка полягає в тому, що менеджер збирає інформацію про внутрішнє і зовнішнє середовище, розповсюджує інформацію у вигляді фактів та нормативних вказівок, роз’яснює політику і основну мету організації. Від того, наскільки менеджер володіє інформацією, наскільки він може ясно і чітко довести інформацію до членів організації, залежить результат його роботи;
- по-третє: він виступає в ролі керівника, який формує відносини у середині і зовні підприємства, мотивує членів організації на досягнення мети, координує їх зусилля. Менеджер має бути особистістю, за якою люди готові йти. Підтримка колективом свого керівника у сучасних умовах є тією базою, без якої жоден менеджер, яким би він не був добрим спеціалістом, не зможе успішно управляти своїм колективом.
