2. Особливості роботи службовців підприємств, установ та організацій за сумісництвом

Сумісництвом називається робота, відмінна від основної, на умовах трудового договору у вільний від основного місця роботи час.

Для роботи за сумісництвом згоди адміністрації за місцем основної роботи не потрібно.

Обмеження на сумісництво можуть запроваджуватися керівниками державних підприємств, установ та організацій разом з профспілковими комітетами лише щодо працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаться на стані їхнього здоров'я та безпеці виробництва. Обмеження також поширюються на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок.

Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Оплата праці сумісників проводиться за фактично виконану роботу.

Відпустка на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

Крім працівників, яким законодавчими актами заборонено працювати за сумісництвом, не мають права працювати за сумісництвом також керівники державних підприємств, установ та організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів та їхні заступники (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

До робіт, які не є роботою за сумісництвом, належать:

• літературна робота;

• технічна, медична, бухгалтерська експертиза з разовою оплатою праці;

• педагогічна діяльність у розмірі, що не перевищує 240 годин на рік;

• медичні консультації — 12 годин на місяць із разовою оплатою; керівництво аспірантами з розрахунку 50 годин на рік на кожного аспіранта;

• завідування кафедрою з оплатою 100 годин на рік;

• робота за угодами з науково-дослідними організаціями;

• проведення екскурсій.

3. Особливості оплати праці державних службовців

Оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю.

Заробітна плата державних службовців складається з:

• посадових окладів;

• доплати за ранги, яка виплачується державним службовцям щомісяця у відсотках до посадового окладу;

• надбавки за вислугу років на державній службі у таких розмірах: понад 3 роки — 10 % посадового окладу, понад 5 років — 15%, понад 10 років — 20%, понад 15 років — 25%, понад 20 років — 30%, понад 25 років — 40 %;

• премій, які виплачуються відповідно до внеску державного службовця у загальні результати роботи в межах фонду преміювання, утвореного у розмірі тримісячного фонду оплати праці та економії фонду оплати праці;

• інших надбавок.

Державним службовцям можуть встановлюватися такі види доплат:

• надбавки за високі досягнення у праці та виконання особливо важливої роботи (доплата у розмірі 50% від посадового окладу з урахуванням надбавок за ранг та вислугу років);

• доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників (до 50 % окладу відсутнього працівника), доплата за виконання обов'язків жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку (у розмірі 30 % посадового окладу жінки);

• доплата за науковий ступінь кандидата наук (15 % від посадового окладу), за науковий ступінь доктора наук (20 % від посадового окладу);

• надбавка за знання та використання іноземної мови в роботі: європейської — 15 % від посадового окладу; угро-фінської або африканської, однієї східної — 15 %; якщо дві іноземні мови, то доплата встановлюється у розмірі 25 % від посадового окладу

• інші надбавки і доплати, а також надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визнача­ються Кабінетом Міністрів України.

Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими Указами Президента України та Постановами Кабінету Міністрів України.

Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших передбачених Законом гарантій, пільг і компенсацій.

Підставою для виплати грошової винагороди є рішення керів­ника відповідного органу державної влади.