1.3.3. Предмет соціології громадської думки.

Визначившись із об’єктомсоціології громадської думки, ми, аби бути послідовним, маємо далі поставити питання про її предмет. Один із параграфів навчального посібника В.А.Полторака має саме таку назву – „Предмет соціології громадської думки” (3; с. 50). Є параграф із приблизно такою ж назвою („Предмет теорії громадської думки”) і у посібнику Ю.П.Сурміна (4; с.18).

Вважаю, що цілком логічним буде стверджувати, що у як предметсоціології громадської думки як науки має поставати власне громадська думка. Але сказати так – це означає висловити лише самий загальний погляд на проблему. Це означає лише початок розмови про предмет соціології громадської думки.

Справа в тім, що громадська думка не є простим феноменом і з боку її структури, і за своїми соціальними функціями, і динамікою розгортання і т. ін. Отже і підхід до неї як до предмету відповідної соціологічної теорії повинний бути адекватним.

То що ж , у такому разі, входить у предметне поле соціології громадської думки? Наприклад, з точки зору Ю.П.Сурміна (4), соціологія громадської думки має вивчати: структуру громадської думки (4; с.8); функції громадської думки (4; с.9); зміст висловлювань громадської думки (4; с.23); різні соціальні спільності та їх громадську думку (4; с.25); соціальну базу громадської думки, її суб’єктів (4; с.32); громадську думку як соціальний інститут (4; с.33), а точніше:

1) проблему генезису, розвитку і становлення громадської думки як соціального інституту;

2 )інституціональну специфіку громадської думки;

3) зв’язок громадської думки з іншими соціальними інститутами;

4 )роль громадської думки, як соціального інституту, у суспільстві.

З точки зору В.А.Полторака (3;с.50-51), „соціологія громадської думки досліджує: сутність громадської думки як соціального інституту; природу громадської думки, теоретичні і методологічні підходи до її вивчення; структуру громадської думки; функції громадської думки; проблеми формування, функціонування, виявлення та врахування громадської думки; проблеми ідентифікації громадської думки; закономірності формування і функціонування громадської думки; методику і організацію дослідження громадської думки; проблеми використання, врахування громадської думки у соціальному управлінні, політичній, економічній, ідеологічній діяльності”.

Вважаю, що даний перелік є досить змістовним і достатньо повним. Але, мабуть, вельми правий В.Л.Оссовський, коли у своєму навчальному посібнику „Соціологія громадської думки” (2005) присвячує спеціальні окремі розділи висвітленню таких питань, як ідентифікація громадської думки та суб’єкти громадської думки.

Отже, предмет соціології громадської думки є складним і має включати в себе, на мій погляд, висвітлення таких питань:

1. Визначення громадської думки.

2. Суб’єкти і об’єкти громадської думки.

3. Процес поставання і динаміка змін громадської думки.

4. Структура і соціальні функції громадської думки.

5. Особливості інституціоналізації та проблеми емпіричної фіксації громадської думки.

6. Управлінське врахування та політичне використання громадської думки.