«Снайпери»

Гравців ділять на 2-3 команди. Вони розміщуються за лінією. На відстані 9-12 м. від лінії паралельно їй кладуть на бік гімнастичну лаву.

За прикриттям, проти кожної команди, сідає один з гравців, тримаючи в руці фанерну дощечку – мішень. За сигналом вчителя всі одночасно піднімають дощечки над краєм прикриття і тримають їх нерухомо до 5 с. Гравці кожної команди по черзі кидають у мішені маленькі саморобні або тенісні м’ячі. За сигналом вчителя мішень піднімають або ховають.

Перемагає та команд, яка матиме найбільше влучень. 

 

«До своїх прапорців»

Діти групуються у кілька кіл, усередині кожного з яких стає гравець з кольоровим прапорцем у витягнутій руці. За першим сигналом керівника всі розбігаються по майданчику (крім гравців з прапорцями), за другим – зупиняються, присідають і закривають очі. Далі гравці з прапорцями переходять на нові місця. Відтак керівник подає команду: "До своїх прапорців!”, а кожна група повинна віднайти прапорець свого кольору й утворити коло. Перемагає команда, яка виконає це завдання першою. Після кожної спроби гравців з прапорцями змінюють.

 

«Зустрічна естафета»

Розподілити учнів на дві команди. Кожна з них, розрахувавшись на перший-другий, у свою чергу, ділиться на дві частини. Перші номери кожної команди шикуються в колони на одному боці майданчика за позначеною лінією. На відстані 15-20 м. від неї креслять другу лінію, за якою стають другі номери, проти колони своїх партнерів.

За сигналом (голосом або свистком) гравці, які стоять першими в колоні №1, біжать до другої половини своєї команди, передають колоні №2 естафетну палицю і стають у кінець її. Другі номери, діставши палицю, біжать до перших номерів, передають їм естафетну палицю і т.д.

Виграє команда, яка раніше виконала завдання, тобто перші номери команди стають на місця других номерів, і навпаки. Кожний гравець, який несе предмет, має перетнути лінію перед тим, як віддати його.

 

Фізкульт-ура.

Учні розташовуються на одному кінці майданчика, за лінією старту. На протилежному, за 15-20 м, позначають фі­ніш. Учні говорять, співають куплет з дитячої пісні.

Треба спортом займатися.

Спорт, діти, нам потрібний.

Ми зі спортом міцно дружимо.

Спорт- доровя!

Спорт- гра!

Фізкуль-ура!

Фізкульт-ура!

Після цих слів учні розбігаються і швидко біжать до фінішу. Перема­гають ті, хто в числі перших перетнув лінію фінішу. Гра повторюється.

Варіанти гри: з гри вибуває тільки учень, який фінішував останній, за другим разом — теж останній. Так визначають переможців гри.

Хлібчик (українська народна гра)

Спереду стає хтось один. А за ним — усі парами. Перша каже:

- Печу, печу хлібчик!

- А випечеш? — озивається остання пара.

- Випечу.

- А втечеш?

- Побачу.

І зразу ж біжить, а задня пара його ловить. Хто спіймає, з тим стане в парі спереду. А хто залишиться без пари, «пектиме хлібчик».

Хто де живе

Усі гравці діляться на дві команди і стають в колону по одному або в одну шеренгу. Кожну команду вчитель розрахо­вує по порядку (№1, №2 і т.д.). Між двома командами, на рів­ній відстані від команд, розміщені три кола (гімнастичні обру­чі), які символізують «Ліс», «Повітря» і «Воду». Вчитель нази­ває тварину, птаха або рибу і номер. Наприклад, вчитель голо­сно говорить: «Вовк, № 5!» З кожної команди гравці, які мають даний номер, біжать до свого кола, де вони «живуть» (в даному випадку до «Лісу»).

Той гравець, що швидше прибіжить, виграє або цій команді нарахо­вується одне очко.

Варіанти гри:

а) гравці біжать, перестрибуючи стрічку, пролізають в гімнастичний обруч, метають малим м'ячем у ціль і т.п.;

б) гравці стрибають на одній нозі.

Хто далі кине

Учнів ділять на дві рівні команди. У кожного з грав­ців — мішечок з піском. Креслять лінію метання, а від неї через кожен метр роблять 10-15 позначок. За сигналом вчителя на лінію метання виходять гравці однієї команди і виконують кидки. Підраховують, скільки мішечків упа­ло за дані позначки. Очки команди сумують. Перемагає команда, гравці якої набрали найбільшу суму очок.