Розрахувати несучу здатність палі по грунту.

1. Переріз залізобетонної палі 0,35х0,35=0,1225м².

2. Довжина палі l=12,0 м.

3. Кількість паль в ростверку більше 21, коефіцієнт надійності по грунту при цьому γ_к=1,4 (приймається по таблиці 1)

4. Глибина води після можливого розмиву (загального розмиву плюс половина глибини місцевого розмиву), рахуючи від рівня межевих вод, рівна 5 м.

5. Глибина занурення палі в грунт нижча за рівень лінії можливого розмиву – 10м.

6. Потужність нашарування верхнього шару пилуватих пісків (після розмиву) складає 3,0 м., розрахунковий опір цього грунту по бічній поверхні палі рівний ƒ₁=2,5тс/м²(25 кН\м²).

7. Потужність нашарування нижнього шару дрібних пісків складає 7м., його розрахунковий опір по бічній поверхні палі рівний ƒ₂=4,4тс/м²(44 кПа).

8. Нижній кінець палі спирається на суглинок з показником текучості І_L=0,3. Розрахунковий опір цього грунту під нижнім кінцем палі (на глибині 13 м. від рівня межевих вод) складає R=370 тс/м²(3700 кПа).

Несучу граничну здатність забивної палі визначають по формулі:

де, А – площа поперечного перерізу палі, яка дорівнює 0,35х0,35 = 0,1225 м²;

U – периметр поперечного перерізу палі, м;

U=0,35+0,35+0,35+0,35=1,4 м;

γ_с, γ_CR, γ_сf -- коефіцієнти умов роботи, кожний з них рівний 1 для забивних паль, занурюваних підвісним, пароповітряними і дизель-молотами.

Дані розрахункові опори гранту визначені по таблицях ДБН «Пальові фундаменти». Треба тільки зважати на те, що значення ƒ_і і R визначаються для пісків залежно від крупності , а для глинистих грунтів – від показника текучості І_і , а також від глибини залягання шару грунту.

Розрахункова несуча здатність палі по грунту визначається за формулою:

де, - гранична несуча здатність палі, рівна в нашому випадку 79,3 тс;

γ_к – коефіцієнт надійності по грунту, який дорівнює при кількості паль в ростверку більше 21 шт. – 1,4.

Таблиця 1.

1. 

Список літератури

Основна

1. И. И. Иванчев, К. Х. Топуров, А. Н. Топилин, Н. И. Иваненко Железобетонные автодорожные мосты. Издательство Ассоциации строительных вузов, М:2008 г. 280 стр.

2. Гибшман М.Е., Попов В.И. Проектирование транспортных сооружений. Учебник для вузов. Изд. 2-е перераб. и доп. М.: Транспорт, 1988. -447с

3. Глотов Н.М., Соловьев Г.П., Файнштейн И.С. Основания и фундаменты мостов Справочник. Под ред. Силина К.С. М.: Транспорт, 1990. -240с.

4. Колоколов Н. М., Вейнблат Б. М. Строительство мостов: Учебник. — М: Транспорт, 1981. – 504с.

Додаткова

1. Саламахин П.М. Инженерные сооружения в транспортном строительстве. Книга 1М.: Издательский центр "Академия", 2007 г. ,352 стр. 

2. Дементьев В.А. и др. Усиление и реконструкция мостов на автомобильных дорогах Учебное пособие. В. А. Дементьев, В. П. Волокитин, Н. А. Анисимова. Воронежский Государственный Архитектурно-Строительный университет. - Воронеж, 2006г. - 116 с

3. Саламахин П.М. Инженерные сооружения в транспортном строительстве. Книга 2 М.: Издательский центр "Академия", 2007 г. ,272 стр.

4. Лившиц Я.Д., Онищенко М.М., Шкуратовский А.А. Примеры расчета железобетонных мостов . Учебное пособие."Автомобильные дороги", "Мосты и тоннели" К.: Высш. шк., 1986. -263с.