Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Vidpovidi_na_ispit_z_ukrayinskoyi_movi.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
130 Кб
Скачать
☆
  1. Характеристика основних положень Закону “Про мови в Українській рср”.

Про мови в Українській рср

Українська РСР визнає життєдайність та суспільну цінність усіх національних мов і беззастережно гарантує своїм громадянам національно-культурні та мовні права, виходячи з того, що тільки вільний розвиток і рівноправність національних мов, висока мовна культура є основою духовного взаєморозуміння, культурного взаємозбагачення та зміцнення дружби народів.

Українська мова є одним з вирішальних чинників національної самобутності українського народу.

Українська РСР забезпечує українській мові статус державної з метою сприяння всебічному розвиткові духовних творчих сил українського народу, гарантування його суверенної національно-державної майбутності.

Виховувати у громадян, незалежно від їхньої національної належності, розуміння соціального призначення української мови як державної в Українській РСР, а російської мови як мови міжнаціонального спілкування народів Союзу РСР - обов'язок державних, партійних, громадських органів та засобів масової інформації республіки. Вибір мови міжособового спілкування громадян Української РСР є невід'ємним правом самих громадян.

  1. Поняття державної мови, її функції.

Державна мова — закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов'язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, в сферах зв'язку та інформатики.

Державна мова у будь-якій країні виконує важливі суспільні й державні функції(інтег- рувальну — об’єднує людей в єдине суспільство, організаційну — • мо­білізує духовні і фізичні ресурси суспільства, інформаційну — слу­жить засобом передачі політичної, наукової, технічної, культурної інформації та ін.).

  1. Поняття літературної мови та типи мовних норм.

Літерат́урна мóва — це оброблена, унормована форма національної мови, як в писемному так і в усному різновидах, що обслуговує культурне життя народу та всі сфери його суспільної діяльності: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей. Вона характеризується унормованістю, уніфікованістю, стандартністю, високою граматичною організацією, стилістичною диференціацією.

типи норм літературної мови:

— орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень, акцентологічні норми);

— графічні (передача звуків на письмі);

— орфографічні (написання слів);

— пунктуаційні (вживання розділових знаків);

— лексичні (слововживання);

— морфологічні (вживання морфем);

— синтаксичні (керування, узгодження, поєднання й розміщення слів, речень);

— стилістичні (відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування).

6.Варіанти української національної мови, особливості їх функціонування.

Сучасна українська літературна мова на українській етнічній території виступає в

єдиному національному варіанті. Нею користується також переважна більшість українців,

що живуть за межами України. . Правда, частина українців, які проживають у США і

належать до «Лемко-Союзу», користуються лемківським варіантом української літературної

мови, а в Югославії українці послуговуються так званою русинською літературною мовою,

яка базується на матірних південно-західних українських говорах. Ці різновиди можна теж

сприймати як варіанти української національної мови.

У XIX і на початку XX ст. існували східноукраїнський і західноукраїнський різновиди

нової літературної мови, які можна кваліфікувати як варіанти національної мови. У XX ст. після Першої світової війни західноукраїнські землі опинилися в складі

Польщі, Румунії і Чехословаччини, а це сприяло збереженню відмінностей між

східноукраїнським і західноукраїнським варіантами літературної мови. Між двома мовними

відмінами весь час відбувалася інтенсивна взаємодія. У 30-х роках різниця між ними вже

малопомітна. Зводилася вона переважно до правописних питань і деяких лексичних

елементів. Обидва варіанти остаточно злилися в єдину українську літературну мову після

об’єднання майже всіх українських етнічних земель в Українській Державі.

7.Загальна характеристика функціональних стилів української мови.

Функціональний мовний стиль — це різновид літе­ратурної мови, шо обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особли­вості добору й використання лексичних, граматичних, фразеологічних та інших мовних засобів.

Існують такі основні функціональні стилі: офіцій­но-діловий, науковий, публіцистичний, художній, роз­мовний.

8.Характеристика офіційно-ділового стилю.

Офіційно-діловий стиль - це мова ділових паперів, що використовуються в офіційному спілкуванні між державами, установами, приватною особою і установою і регулюють їх ділові взаємини.

Основне призначення стилю - регулювання офіційно-ділових стосунків.

Головні ознаки офіційно-ділового стилю: наявність реквізитів, що мають певну черговість, однозначність формулювань, точність, послідовність викладу фактів, гранична чіткість висловлювання, наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень документів, широке вживання конструкцій (у зв 'язку з, відповідно до, з метою, згідно з). Лексика стилю здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні. Залежно від того, яку саме галузь суспільного життя обслуговує офіційно-діловий стиль, він може містити суспільно-політичну, професійно-виробничу, науково-термінологічну лексику. Синтаксис стилю характеризується вживанням речень різної будови з прямим порядком слів; запроваджується поділ тексту на пункти, підпункти. Виокремлюють такі його функціональні підстилі:

o законодавчий (закони, укази, постанови, статути);

o дипломатичний (міжнародні угоди, конвенції, комюніке (повідомлення), звернення (ноти), протоколи, меморандуми, заяви, ультиматуми);

o адміністративно-канцелярський (накази, інструкції, розпорядження, заяви, характеристики, довідки, службові листи тощо).

Офіційно-діловий стиль реалізується в таких текстах: закон, кодекс, устав, наказ, оголошення, доручення, розписка, протокол, акт, інструкція, лист, список, перелік, накладна тощо, а також виступи на зборах, наради, прес-конференції, бесіди з діловими партнерами.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]