- •Відповіді на іспит з української мови.
- •Поняття “національна мова”, “літературна мова”, “офіційна мова”, їх співвідношення.
- •Норми Конституції України, що визначають особливості функціонування мов в Україні.
- •Характеристика основних положень Закону “Про мови в Українській рср”.
- •Про мови в Українській рср
- •6.Варіанти української національної мови, особливості їх функціонування.
- •9. Характеристика наукового стилю.
- •Написання складних і складноскорочених слів
- •16.Особливості вживання паронімів у текстах офіційно-ділового стилю.
- •Поняття про орфоепію. Основні норми орфоепії української мови.
- •28.Синтаксичні особливості текстів ділових паперів.
- •29.Поняття “документ”. Типи документів.
- •32.Класифікація документів за призначенням, походженням та за напрямком.
- •35.Класифікація документів за терміном виконання, юридичною силою та часом дії.
- •37.Порядок адресування документів.
- •Реквізити доповідної записки:
- •Приклад укладення службової записки:
- •Особова картка
Характеристика основних положень Закону “Про мови в Українській рср”.
Про мови в Українській рср
Українська РСР визнає життєдайність та суспільну цінність усіх національних мов і беззастережно гарантує своїм громадянам національно-культурні та мовні права, виходячи з того, що тільки вільний розвиток і рівноправність національних мов, висока мовна культура є основою духовного взаєморозуміння, культурного взаємозбагачення та зміцнення дружби народів.
Українська мова є одним з вирішальних чинників національної самобутності українського народу.
Українська РСР забезпечує українській мові статус державної з метою сприяння всебічному розвиткові духовних творчих сил українського народу, гарантування його суверенної національно-державної майбутності.
Виховувати у громадян, незалежно від їхньої національної належності, розуміння соціального призначення української мови як державної в Українській РСР, а російської мови як мови міжнаціонального спілкування народів Союзу РСР - обов'язок державних, партійних, громадських органів та засобів масової інформації республіки. Вибір мови міжособового спілкування громадян Української РСР є невід'ємним правом самих громадян.
Поняття державної мови, її функції.
Державна мова — закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої обов'язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, в сферах зв'язку та інформатики.
Державна мова у будь-якій країні виконує важливі суспільні й державні функції(інтег- рувальну — об’єднує людей в єдине суспільство, організаційну — • мобілізує духовні і фізичні ресурси суспільства, інформаційну — служить засобом передачі політичної, наукової, технічної, культурної інформації та ін.).
Поняття літературної мови та типи мовних норм.
Літерат́урна мóва — це оброблена, унормована форма національної мови, як в писемному так і в усному різновидах, що обслуговує культурне життя народу та всі сфери його суспільної діяльності: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей. Вона характеризується унормованістю, уніфікованістю, стандартністю, високою граматичною організацією, стилістичною диференціацією.
типи норм літературної мови:
— орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень, акцентологічні норми);
— графічні (передача звуків на письмі);
— орфографічні (написання слів);
— пунктуаційні (вживання розділових знаків);
— лексичні (слововживання);
— морфологічні (вживання морфем);
— синтаксичні (керування, узгодження, поєднання й розміщення слів, речень);
— стилістичні (відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування).
6.Варіанти української національної мови, особливості їх функціонування.
Сучасна українська літературна мова на українській етнічній території виступає в
єдиному національному варіанті. Нею користується також переважна більшість українців,
що живуть за межами України. . Правда, частина українців, які проживають у США і
належать до «Лемко-Союзу», користуються лемківським варіантом української літературної
мови, а в Югославії українці послуговуються так званою русинською літературною мовою,
яка базується на матірних південно-західних українських говорах. Ці різновиди можна теж
сприймати як варіанти української національної мови.
У XIX і на початку XX ст. існували східноукраїнський і західноукраїнський різновиди
нової літературної мови, які можна кваліфікувати як варіанти національної мови. У XX ст. після Першої світової війни західноукраїнські землі опинилися в складі
Польщі, Румунії і Чехословаччини, а це сприяло збереженню відмінностей між
східноукраїнським і західноукраїнським варіантами літературної мови. Між двома мовними
відмінами весь час відбувалася інтенсивна взаємодія. У 30-х роках різниця між ними вже
малопомітна. Зводилася вона переважно до правописних питань і деяких лексичних
елементів. Обидва варіанти остаточно злилися в єдину українську літературну мову після
об’єднання майже всіх українських етнічних земель в Українській Державі.
7.Загальна характеристика функціональних стилів української мови.
Функціональний мовний стиль — це різновид літературної мови, шо обслуговує певну сферу суспільної діяльності мовців і відповідно до цього має свої особливості добору й використання лексичних, граматичних, фразеологічних та інших мовних засобів.
Існують такі основні функціональні стилі: офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, художній, розмовний.
8.Характеристика офіційно-ділового стилю.
Офіційно-діловий стиль - це мова ділових паперів, що використовуються в офіційному спілкуванні між державами, установами, приватною особою і установою і регулюють їх ділові взаємини.
Основне призначення стилю - регулювання офіційно-ділових стосунків.
Головні ознаки офіційно-ділового стилю: наявність реквізитів, що мають певну черговість, однозначність формулювань, точність, послідовність викладу фактів, гранична чіткість висловлювання, наявність усталених мовних зворотів, певна стандартизація початків і закінчень документів, широке вживання конструкцій (у зв 'язку з, відповідно до, з метою, згідно з). Лексика стилю здебільшого нейтральна, вживається в прямому значенні. Залежно від того, яку саме галузь суспільного життя обслуговує офіційно-діловий стиль, він може містити суспільно-політичну, професійно-виробничу, науково-термінологічну лексику. Синтаксис стилю характеризується вживанням речень різної будови з прямим порядком слів; запроваджується поділ тексту на пункти, підпункти. Виокремлюють такі його функціональні підстилі:
o законодавчий (закони, укази, постанови, статути);
o дипломатичний (міжнародні угоди, конвенції, комюніке (повідомлення), звернення (ноти), протоколи, меморандуми, заяви, ультиматуми);
o адміністративно-канцелярський (накази, інструкції, розпорядження, заяви, характеристики, довідки, службові листи тощо).
Офіційно-діловий стиль реалізується в таких текстах: закон, кодекс, устав, наказ, оголошення, доручення, розписка, протокол, акт, інструкція, лист, список, перелік, накладна тощо, а також виступи на зборах, наради, прес-конференції, бесіди з діловими партнерами.
