2. Поняття політики

Політика — це складне і багатогранне явище. Це система ідей, відношень, дій соціальних суб'єктів, які формують, формулюють, реалізують життєво важливі інтереси великих соціальних груп.

Перші політичні погляди, а невдовзі і теоретичні розробки про політику мали місце ще у Стародавній Греції. Нові підходи до політики, намагання виділити її загальні принципи і закономірності зустрічаються у Демокріта, софістів, Сократа та інших філософів. Платон розглядав політику як "царське мистецтво". Відома його праця "Політик," де він намагається з'ясувати характер ідеального державного мужа. За прагнення переконати владу Платон жорстоко переслідувався.

Політика як наука набуває розвитку у працях англійського теоретика Т.Гобса. Г.Гегель вбачав головне завдання політики у визначенні громадянського суспільства та усуненні протиріч між його окремими членами та їх організаціями. Н.Макіавеллі, розглядає внутрішні причини розвитку держави і влади, характеризує політику як науку, що пояснює минуле, керує сучасним і може прогнозувати майбутнє, історія, на думку Н.Макіавеллі, залежить від двох чинників; перший він називає "долею", під якою розуміє природний розвиток подій, їх взаємозв'язок, необхідну послідовність. Другий називається "волею", "енергією людини", тобто стосується осіб. Отже, Н.Макіавеллі намагається довести необхідність урахування у політиці як об'єктивних, так і суб'єктивних чинників. При цьому вчений будує свою теорію, виходячи з тези про "підлу природу" людини, головними складовими якої є егоїзм, жадоба влади, ненависть, злість.

Беручи до уваги теорію вченого, слід згадати про політичну психологію.

Під політичною психологією розуміють узагальнену систему почуттів, звичок, потреб, емоцій, настроїв та уявлень людей стосовно політичного життя суспільства.

Теорія права дає поняття політичної системи. Нагадаємо, що елементами політичної системи суспільства визнають:

а) суб'єктів (носіїв) політики;

б) політичні норми та принципи;

в) політичні відносини (стосунки);

г) політичні погляди; політичну свідомість та культуру;

д) зв'язки, що об'єднують названі компоненти.

Політична культура передбачає набуття і нагромадження суб'єктами політичної системи певних знань і досвіду у політичній сфері діяльності, сприйняття і засвоєння ними системи політичних цінностей, вироблення певного зразка поведінки.

На думку деяких дослідників, термін "політична культура» з'явився у 50-тих роках XX ст. Існують різні підходи щодо змісту поняття, що виявляється в численних дефініціях.

Одна з таких дефініцій: політична культура — це система знань про політику, вміння реалізувати ці знання, а також реальне втілення цих знань і вмінь у життя.

Багатовікова атмосфера закритості нашого суспільства позначилася на його політичній культурі. Має місце певна політична невпевненість, розгубленість юристів, дефіцит їх політичних переконань.

3.Ставлення юриста до політичних явищ

У своєму ставленні до політичних явищ і процесів юрист, насамперед, повинен керуватися правом і законом, а також вихідними світоглядними позиціями.

Отже, політична культура юриста виражається в:

а)політичній інформованості;

б)переконаності в необхідності політичних знань;

в)умінні користуватися всіма засобами політичної діяльності, виявляти політичну активність, не порушуючи законодавство.

Зміст політичної культури юриста :

Політична свідомість	Політичні відносини	Політична поведінка
Політичні ідеї, цінності,	Політична взаємодія	Політичний вчинок
установки, політична	(наприклад,	(участь у партійній
самоіндефікація	конфронтація,	ДІЯЛЬНОСТІ, ПОЛІТИЧНІ
	співробітництво,	наслідки, політичні
(«я -лівий»,	неспівробітництво з	санкції, політична
«я - центрист»,	державними	практика та ін.)
«я - ліберал»)	інститутами), політичний конфлікт, політичний авторитет, політична репутація та ін.