Тема 2 Суспільне виробництво та його результати. (лекція 2/заняття 2)

План лекції.

1. Фази та сфери суспільного виробництва.

2. Основні фактори суспільного виробництва і їхня взаємодія (самостійне опрацювання).

3. Суспільний продукт та його форми.

4. Ефективність суспільного виробництва.

1. Фази та сфери суспільного виробництва

Економіка виникає тоді й там, коли люди переходять від присвоєння життєвих благ, створених природою, до їхнього створення, до виготовлення необхідних речей.

Там, де люди виготовляють речовину, енергію, інформацію або перетворюють їх своєю працею, має місце виробництво.

Суспільне виробництво по своїй структурі складається з таких елементів або фаз:

• Власне виробництво;

• Розподіл;

• Обмін;

• Споживання.

Розрізняють такі види розподілу:

• розподіл засобів виробництва;

• розподіл трудових ресурсів;

• розподіл предметів споживання.

Обмін виступає в трьох видах:

• обмін діяльністю й здатностями;

• обмін засобами виробництва;

• обмін предметами споживання.

По характері економічної діяльності людей у суспільному виробництві розрізняють три великих сфери:

• основне виробництво – це галузі матеріального виробництва, де безпосередньо виготовляються предмети споживання й засобу виробництва. Включає сировинні, паливно-енергетичні, металургійні, агропромисловий, хімічно-лісовий комплекси, виробництво товарів народного споживання, капітальне будівництво.

• Виробнича інфраструктура – комплекс областей, які обслуговують основне виробництво й забезпечують ефективну економічну діяльність на кожному підприємстві й у народному господарстві в цілому. До них належать: транспорт, зв'язок, торгівля, кредитно-фінансові установи; спеціалізовані галузі ділових послуг (інформаційних, рекламних, лізингових, консультаційних, інженерно-будівельних);

• Соціальна інфраструктура – це нематеріальне виробництво, де створюються нематеріальні форми багатства, які відіграють вирішальну роль у всебічному розвитку трудящих, збільшенні їх розумових і фізичних здатностей, професійних знань, підвищенні освітнього й культурного рівня.

Основне виробництво й виробнича інфраструктура в сукупності становлять сферу матеріального виробництва.

Сфера соціальної інфраструктури включає такі області:

• охорону здоров'я й фізичну культуру;

• загальне середнє, спеціальне середнє, професійно-технічне й вище утворення, систему підвищення кваліфікації;

• житлово-комунальне господарство;

• пасажирський транспорт і зв'язок;

• побутове обслуговування;

• культуру й мистецтво.

2. Основні фактори суспільного виробництва і їхня взаємодія (самостійне опрацювання)

Суспільне виробництво завжди передбачає функціонування двох факторів: особистого й речовинного. Особистий фактор виробництва представляють трудові колективи, люди зайняті суспільно корисною працею в областях матеріального й нематеріального виробництва.

Робоча сила - це здатність людини до праці або сукупність його фізичних і розумових здатностей, які використаються в процесі створення матеріальних і духовних благ.

Другим фактором виробництва є засоби виробництва: предмети й засоби праці. Це речовинні елементи виробництва, за допомогою яких люди створюють матеріальні й духовні блага.

Виробництво не можна розглядати як механічне з'єднання його простих елементів: робочої сили, засобів і предметів праці. Вони утворять складну систему взаємодії. А всяка цілісна система якісно відрізняється від простої суми її елементів. Виникає ефект їхньої спряженості, що пов'язаний з технологією й організацією виробництва.

Технологія виражає взаємодію між основними факторами виробництва, а також відкриті наукою й практикою й засновані на механічних, фізичних і хімічних властивостях засобів виробництва способи впливу людини на предмети праці.

Організація виробництва - забезпечує єдність, злагодженість функціонування всіх його факторів, взаємодія людей, що беруть участь у ньому.

3. Суспільний продукт та його форми

Суспільний продукт є результатом продуктивного функціонування всієї економіки суспільства, всіх його ланок і сторін. У процесі виробництва суспільний продукт безперервно відтворюється. Для кращого розуміння сутності суспільного продукту необхідно вивчити його конкретні форми та методи обчислення.

Теорія і практика розробили два методи обчислення суспільного продукту — систему національних рахунків (СНР) і систему балансу народного господарства (БНГ). Зараз майже всі країни світу використовують систему національних рахунків.

Система національних рахунків — це адекватний ринковій економіці національний облік, побудований у вигляді набору рахунків і балансових таблиць, що розкривають результати економічної діяльності, структуру економіки, найважливіші взаємо­зв’язки в національному господарстві.

Баланс народного господарства являє собою систему взаємопов’язаних балансових таблиць, кожна з яких відображає окремі, найбільш принципові сторони економічного процесу. До них належить відтворення: матеріального продукту — сукупного суспільного продукту і чистого матеріального продукту; національного доходу; національного багатства.

Система балансів — це зведений матеріальний баланс, міжгалузевий баланс, зведений фінансовий баланс, баланс грошових доходів, баланс трудових ресурсів та ін.

БНГ обчислює результати тільки матеріального виробництва в економіці, при цьому розмежовується виробництво засобів виробництва і предметів споживання. Результати нематеріального виробництва не обчислюються. Концепція СНР, навпаки, розглядає економіку як єдине ціле без принципового розмежування матеріального і нематеріального виробництва.

За системою балансу народного господарства обчислюється валовий суспільний продукт (ВСП), який являє собою суму всіх благ, включаючи проміжні, створені в суспільному виробництві за певний період (зазвичай рік). Він також може бути визначений як сума продукції окремих виробників (підприємств, об’єднань) за цей самий проміжок часу. Валовий суспільний продукт включає повторний рахунок, тому він не є об’єктивним показником результатів суспільного виробництва; він перевищує їх, бо подвійний рахунок не виключається.

Головними і вихідними показниками системи національних рахунків є валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП). У статистиці України форма національного продукту (ВВП) була визнана не так давно — з 1987 р.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) являє собою сукупну вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених у поточному періоді на території країни, незалежно від національної належності підприємств. Валовий внутрішній продукт підраховується за так званим територіальним принципом.

Існує три методи обчислення валового внутрішнього продукту:

1. за виробленою продукцією (виробничий метод);

2. за витратами (метод кінцевого використання);

3. за доходами (розподільний метод).

Для визначення ВВП за видатками підсумовують усі види видатків на кінцеві товари і послуги – споживчі видатки населення, інвестиційні видатки фірм, державні закупівлі товарів і послуг та чистий експорт.

Особисті споживчі видатки охоплюють:

• видатки домашніх господарств на товари тривалого користування;

• видатки на предмети поточного вжитку;

• видатки споживачів на послуги.

Інвестиційні видатки ділових фірм країни – це видатки на:

• закупівлю машин, устаткування, верстатів підприємствами;

• усе будівництво (виробничі будівлі й житлове будівництво);

• зміни в запасах. Запаси – вироблені, але не продані у цьому році інвестиційні та споживчі товари.

Інвестиції поділяють на:

• валові – усі вироблені інвестиційні блага, призначені для заміщення машин, верстатів, устаткування, споруд, що спожиті у процесі виробництва у цьому році, плюс ті, що становлять приріст капіталу в національній економіці;

• чисті – додаткові інвестиції, тобто їхній приріст понад зношення капіталу в цьому році. Різниця між валовими і чистими інвестиціями становить амортизацію.

Державні закупівлі товарів і послуг охоплюють усі державні видатки (уряду, місцевих органів влади) на кінцеві продукти підприємств і на наймання в державний сектор робітників.

Чистий експорт – сума, на яку іноземні видатки на вітчизняні товари і послуги (експорт) перевищують вітчизняні видатки на іноземні товари і послуги (імпорт).

_(2.1)

С – особисті видатки на споживання;

І – інвестиційні видатки;

G – урядові закупівля товарів та послуг;

К – вартість експорту;

М – вартість імпорту.

Позначимо ВВП через Y, а чистий експорт через Х.

_(2.2)

Дане рівняння називають основною тотожністю національних рахунків.

При обчисленні ВВП за доходами враховується:

• ЗП найманих працівників, яку фірми й уряд виплачують тим, хто пропонує працю; враховують також доповнення до ЗП;

• Рента;

• Процент, що являє собою виплати грошового доходу постачальникам грошового капіталу (виплати процентів домогосподарствам за вклади, за облігації підприємств);

• Прибуток;

• Непрямі податки на бізнес (ПДВ, АЗ, мито ліцензійні платежі і т.д.)

• Амортизаційні відрахування (показують обсяг капіталу, спожитого у процесі виробництва впродовж року).

Обчислення ВВП ускладнюється інфляцією (зростання цін), яка властива всім країнам з ринковою економікою. У зв’язку з цим розрізняються поняття номінального і реального ВВП.

Номінальний ВВП — це обсяг виробництва, обчислений за діючими, фактичними цінами. В умовах інфляції він завищує результати економіки і потребує коригування. Реальний ВВП — це обсяг виробництва, вартість якого скоригована на величину річного зростання цін.

Близьким до ВВП за змістом є показник валового національного продукту (ВНП). Валовий національний продукт характеризує сукупну вартість кінцевих товарів і послуг, створених за певний період вітчизняними підприємствами в країні і за її межами. Валовий національний продукт підраховується за національним принципом. ВНП обчислюється як валовий внутрішній продукт і відрізняється від нього на величину, яка дорівнює сальдо розрахунків із зарубіжними країнами.

_(2.3)

У системі національних рахунків існує також низка інших взаємопов’язаних макроекономічних показників, які можуть бути розраховані на основі ВВП (а також ВНП).

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) — це ВВП, зменшений на величину амортизаційних відрахувань:

ЧВП = ВВП – Амортизаційні відрахування (2.4)

Національний дохід (НД) можна отримати, якщо ЧВП зменшити на величину непрямих податків на бізнес (податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі та ін.):

НД = ЧВП – Непрямі податки на бізнес, (2.5)

або

НД = ВВП – Амортизаційні відрахування – Непрямі податки на бізнес.

Приклад.

ВНП складає 5000 млрд. грн. Споживчі витрати – 3200 млрд. грн., державні витрати – 900 млрд. грн., чистий експорт – 80 млрд. грн.

Розрахуйте:

• величину інвестицій;

• обсяг імпорту при умові, що експорт дорівнює 350 млрд. грн.;

• ЧНП при умові, що сума амортизації складає 150 млрд. грн.

Вирішення.

ВНП розраховується за формулою:

_{Звідси величина інвестицій складе:}

І = 5000 – 3200 – 900 = 900млрд.грн.

Чистий експорт визначається як різниця між експортом та імпортом. Отже, обсяг імпорту складе:

М = 350 – 80 = 270млрд.грн.

Чистий національний продукт (ЧНП) – це ВВП, скоригований на суму амортизаційних відрахувань.

ЧНП = ВНП – Амортизація

ЧНП = 5000 – 150 = 4850млрд.грн.

4. Ефективність суспільного виробництва

Розрізняють соціальну й економічну ефективність.

Соціальна ефективність виражає ступінь задоволення особистих потреб суспільства. Вона показує, наскільки господарська діяльність, спрямована на саму людину, відповідає його потребам і інтересам.

Економічна ефективність виражає результативність суспільного виробництва шляхом зіставлення витрат і отриманого результату, неї визначають за такою формулою:

(2.6)

де П - вартість продукту, а В - матеріально-грошові витрати.

Для характеристики ефективності виробництва використається ціла система економічних показників, за допомогою яких визначається результативність використання окремих видів ресурсів.

Продуктивність праці (ПП) - виражає відношення величини продукту (П) до витрат живої праці (ВЖП):

(2.7)

Зворотний цьому показник виражає трудомісткість продукції.

Фондовіддача – відношення вартості продукту до основних виробничих фондів. Вона виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує скільки виробляється готової продукції на одиницю основних виробничих фондів.

ФО = ВП / ОФ (2.8)

Фондоємність показує яка вартість основних фондів доводиться на одну гривню випущеної продукції.

ФЕ = ОФ / ВП (2.9)

Матеріаловіддача – це відношення вартості продукту до матеріальних витрат. Вона показує скільки виробляється продукції на одиницю витрат праці, втіленої в предметах праці.

МВ = ВП / МЗ (2.10)

Матеріалоємність показує яка величина матеріальних витрат доводиться на одну гривню випущеної продукції.

МЄ = МЗ / ВП (2.11)

Приклад.

Визначити основні показники економічної ефективності суспільного виробництва, якщо відомо, що в 2011 році на підприємстві було реалізовано продукції на суму 890 тис. грн. Чисельність персоналу - 385 чел. Вартість основних виробничих фондів складає 675 тис. грн. Матеріальні витрати склали 465 тис. грн.

Вирішення.

Q=890тис.грн. Ч=385 люд. ОФ=675 тис.грн. МВит=465 тис.грн. В=? ФВ=? ФЄ=? МВ=? МЄ=?

В= Q/Ч ФВ= Q/ОФ ФЄ=ОФ/ Q МВ=Q/МВит МЄ=МВит/Q

В = 890000/385= 2311,68грн/люд. ФВ = 890000/675000 = 1,32грн/грн ФЄ = 675000/890000 = 0,76грн/грн МВ = 890000/465000 = 1,91грн/грн МЄ = 465000/890000 = 0,52грн/грн

Контрольні питання за темою:

1. Які фази включаються до суспільного виробництва?

2. Що входить до складу матеріальної сфери суспільного виробництва?

3. Що входить до складу нематеріальної сфери суспільного виробництва?

4. Назвіть основні фактори виробництва.

5. Через що відбувається взаємодія між факторами виробництва?

6. Назвіть основні форми суспільного продукту.

7. Які існують методи розрахунку ВВП?

8. Що показує соціальна ефективність суспільного виробництва?

9. Які показники характеризують економічну ефективність суспільного виробництва?

Тести для самоконтролю.

1. Продуктивність праці вимірюється співвідношенням:

а) витрат капіталу до витрат праці;

б) реального обсягу продукції до кількості населення;

в) витрат капіталу до обсягу продукції;

г) обсягу продукту до кількості годин робочого часу.

2. Основні фактори виробництва – це:

а) земля, капітал та підприємницька діяльність;

б) власність й праця;

в) гроші й труд;

г) труд, земля, капітал, підприємницька діяльність.

3. Яка стадія у суспільному виробництві є висхідною:

а) обмін;

б) виробництво;

в) споживання;

г) розподіл.

4. Ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, створених за певний період вітчизняними підприємствами в країні і за її межами – це…

а) ВВП;

б) ВНП;

в) ЧВП;

г) національний дохід

5. Ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених у поточному періоді на території країни, незалежно від національної належності підприємств – це...

а) ВВП;

б) ВНП;

в) ЧВП;

г) національний дохід

6. Кількість або вартість продукції, що виготовляється за одиницю часу, характеризує показник:

а) трудомісткість;

б) фондоємність;

в) виробітка;

г) матеріаловіддача.

7. Які елементи включаються до ВВП при обчисленні його за видатками:

а) амортизація;

б) чистий експорт;

в) державні видатки;

г) споживчі видатки.