4. Бойові дії на Балканах та на Кавказі

На Балканському фронті бойові дії відбувалися між Австро-Угорщиною та Сербією і Чорногорією. Спочатку тут було три австрійські армії — 2, 5, 6-та, але з початком воєнних дій між Росією та Австро-Угорщиною в Галичині остання змушена була терміново перекидати 2-у армію на Російський фронт. Сербія розгорнула свої збройні сили у складі чотирьох армій, на допомогу їй прийшла чорногор­ська армія. Мужні сербські та чорногорські народи, які прекрасно знали місцеві умови й поєднували боротьбу польових військ з партизанськими мето­дами, могли тривалий час вести війну, навіть не отримуючи допомоги союзників. Так і сталося.

Більше року, до осені 1915 р., невеликі сили Сербії та Чорногорії самостійно захищали свої території від австро-угорських військ, незважаючи на гостру нестачу озброєння та боєприпасів,

З грудня, отримавши від союзників боєприпаси та продовольство, сербські війська перейшли в наступ і вже 15 грудня звільнили Белград. Сербію було звільнено від ворожих військ. Протягом 1914 р. австро-угорська армія втратила на Сербсь­кому фронті 7600 офіцерів і 274 тис. солдатів.

Кавказький фронт виник після вступу у війну Туреччини на боці Німеччини. 2 серпня 1914 р. у глибокій таємниці було підписано німецько-турець­кий союзний договір. Після його підписання в Мармурове море ввійшли два німецьких крейсери "Гебен" і "Бреслау", які змінили співвідношення сил на Чорному морі на користь Туреччини. В жовтні турецько-німецька ескадра розпочала бойові дії, обстрілявши Севастополь, Феодосію, Одесу і Ново­російськ. У листопаді Росія, Велика Британія і Франція оголосили війну Туреччині. У грудні головні сили турецької армії атакували російські війська в Закавказзі, проте в Сарикамишській битві були розгромлені, втративши 78 тисяч із 90 тисяч чоловік.

5. Кампанії 1915 р.

У 1915 р. основними фронтами залишалися Західний і Східний.

22 квітня 1915 р. під бельгійським містом Іпр німецьке командування вперше використало проти англійців отруйні гази (хлор). Газова атака тривала 5 хвилин, але отруєння дістали 15 тис. солдатів і офіцерів, з яких 5 тис. загинуло.

У січні-березні російська армія, завдавши пораз­ки австро-угорським військам у Карпатах, здобула важливе місто-фортецю — Перемишль. Проте після цього становище змінилося: 2 травня німці прорва­ли позиції росіян у районі Горлиці.

Російські армії мали невеликий запас боєприпа­сів. Вони не змогли утримати позиції. Німці прорвали фронт на 50 км. П'ять місяців точилися жорстокі бої.

Одночасно з наступом під Горлицею німецькі війська розпочали наступ на північній ділянці фронту у напрямку Риги. В липні вони повели наступ на Варшаву, в серпні — на Ковно (Каунас), у вересні — на Вільнюс. На всіх ділянках німецькі війська мали значну перевагу в людях, техніці та боєприпасах.

Російська армія була змушена залишити Гали­чину, Буковину, частину Волині, Польщу, Литву й Курляндію. Наприкінці вересня наступ німецьких військ вдалося зупинити.

На Східному фронті — від Ризької затоки на півночі й до Дністра на півдні — теж розпочалася позиційна війна. Хоча Росія за цей час втратила З млн. чоловік, з них 300 тис. убитими, а також 15 відсотків своєї території, 10 відсотків залізниць, 30 відсотків промислових потужностей, Німеччині не вдалося змусити її капітулювати.

Проте царський режим зазнав такої поразки, від якої вже ніколи не зміг оговтатися.

Водночас союзники прагнули вивести з війни Туреччину — захопити протоки і відкрити морські шляхи до Росії. Для досягнення цієї мети чотир­надцять англійських і чотири французьких дредно­утів у супроводі великої кількості кораблів під­тримки увійшли 18 березня 1915 р. в протоки, обстрілюючи з гармат великого калібру берегові укріплення. Однак першого ж дня нападу три союзних кораблі було потоплено, а ще два зазнали великих ушкоджень. Цих жорстоких втрат експе­диційні сили зазнали переважно від морських мін. Британський адмірал, який командував експедицій­ними силами, з огляду на такі величезні втрати вирішив припинити наступ і відвів судна.

Після того як англійський флот відступив, союз­ники зробили спробу захопити протоки із суходолу. 25 квітня союзні війська висадилися в районі Галі-полі, але змушені були відступити, оскільки турки, діставши допомогу від Німеччини, займали доміну­ючі висоти над узбережжям. Тривалі бої на цьому театрі дій скінчилися відведенням з півострова союзницьких військ у січні 1916 р. Цим і завер­шилась Дарданелльська операція. Протоки так і не було захоплено.