4.3. Виконання похилого перерізу профільно-проекціюючою площиною
На рис. 4.3 наведено приклад виконання похилого перерізу профільно-проекціюючою площиною.
Переріз на П3 проектується на слід площини Б–Б, а на П1. та П2 – перекручено зі збереженням натуральних розмірів тільки по осі х, Побудова натурального перерізу проводиться так: на сліді січної площини Б–Б відмічаємо опорні точки 13...73. На вільному полі креслення проводимо пряму M–N паралельну сліду площини Б–Б. Пряма М–N є віссю симетрії перерізу. На цій прямій відкладаємо відрізки 10–20, 20–30 та ін. Ширину перерізу визначаємо за видом зверху. Наприклад, у точці 10 відкладаємо відрізок 1'0–1'''0, що дорівнює 1'1–1'''1 що належить до виду зверху та ін.
5. Побудова ліній зрізу
Лінією зрізу називається лінія перетину поверхні площиною.
Для її побудови використовують допоміжні січні площини. На рис. 5.1 зображена деталь, яка поєднує поверхні обертання: циліндра, зрізаного конуса та півсфери. Деталь перетнута двома симетричними площинами Σ1 та Q1. Таким чином, одержуємо дві симетрично розташовані лінії зрізу. На горизонтальну та профільну площини проекцій лінії зрізу проектуються у прямі лінії. Фронтальна проекція лінії зрізу має замкнену криву лінію. На сферичній частині лінія зрізу є колом радіуса R (див. вид зверху).
25
Отже, на П1 розміри 11–1І; 21–21; 31–31; 41–41 та 51–51 – є натуральна величина. Відкладаємо їх у відповідних точках прямої 10...50 перпендикулярно цій прямій та, з’єднавши знайдені точки, одержуємо натуральну величину перерізу деталі площиною А–А. На кресленні перерізу штрихування наносять тільки в тій частині, де січна площина перетинає тіло деталі.
4.2. Виконання похилого перерізу горизонтально-проекціюючою площиною
На рис. 4.2 наведено приклад виконання похилого перерізу горизонтально-проекціюючою площиною.
Рис. 4.2
На горизонтальному сліді площини відмічаємо опорні точки (11...91). На вільному полі креслення проводимо лінію, паралельну заданому сліду площини А–А.
24
2. Проекціювання геометричних тіл
2.1. Загальні положення
Проекціювання полягає не тільки у побудові проекцій даних фігур (тіл), а і в умінні виконати повний аналіз креслення, тобто вказати ребра, вершини, грані, твірні, визначити взаємне розташування цих елементів, вказати видимі та невидимі частини фігури, визначити проекції точок, які лежать на поверхні фігури, нанести розміри та ін.
Щоб накреслити складну технічну деталь, треба навчитись креслити прості геометричні фігури (призми, піраміди, циліндри, сфери та ін.).
2.2. Призма
Призмою називається багатогранник, утворений перетином призматичної поверхні двома паралельними площинами (рис. 2.1, а, б).
Рис. 2.1
Лінії перетину граней призми називаються ребрами. Відрізняють бокові ребра призми та ребра основи. Основи призми являють собою рівні багатокутники з відповідно паралельними ребрами. Бокові грані призми в загальному випадку являють собою паралелограм. Призми бувають прямі (рис. 2.1, а) та похилі (рис. 2.1, б).
5
Проаналізуємо побудову тригранної прямої призми на комплексному кресленні. Основа призми вписана в коло діаметром 50 мм, висота призми дорівнює 60 мм (рис. 2.2).
Рис. 2.2
На площину проекцій П1 призма проектується рівнобедреним три-кутником, що дорівнює верхній та нижній основам. Сторони трикутника є проекціями бокових граней призми, а його вершини – проекціями його бокових ребер. На площину проекцій П2 призма проекціюється у вигляді двох прямокутників, а основи – у прямі горизонтальні лінії.
На площині П3 призма проекціюється також прямокутником.
Зробимо аналіз креслення призми. Вона має 5 граней, 9 ребер, 6 вершин. На горизонтальну площину проекцій П1 верхня та нижня основи проекціюються в натуральну величину. Бокова грань АЕДС паралельна фронтальній площині проекцій П2, та проектується на неї в натуральну величину.
6