Основна

дорошенко с.і., дудик п.с. вступ до мовознавства. – к.: вища школа, 1974. – с. 119–137.

карпенко ю.о. вступ до мовознавства. – к.-одеса: либідь, 1991. – с. 97–117.

кочерган м.п. вступ до мовознавства. – к.: академія, 2000. – с. 262–294.

кодухов в.и. введение в языкознание. – м.: высшая школа, 1987. – с. 205–227.

реформатский а.а. введение в языковедение. – м.: просвещение, 1967. – с. 243–263.

Додаткова

адмони в.г. статус обобщенного грамматического значения в системе языка // вопросы языкознания. – 1975. – № 1.

арутюнова н.д., булыгина т.в. способы выражения грамматических значений // общее языкознание. внутренняя структура языка. – м., 1972. – с. 210–232.

білецький а.о. про мову і мовознавство. – к.: актек, 1997. – с. 19–44, 103–109.

русанівський в.м. структура лексичної і граматичної семантики. – к., 1988.

Лекція 8 Граматичні категорії План

1. Поняття граматичної категорії.

2. Типи граматичних категорій. морфологічні й синтаксичні граматичні категорії.

3. Частини мови. принципи їх виділення.

4. Історична змінюваність частин мови.

Поняття граматичної категорії. окремі, конкретні граматичні значення утворюють граматичні категорії. так, граматичні значення множини та однини складають категорію числа. сукупність граматичних значень чоловічого, жіночого й середнього роду утворює граматичну категорію роду.

Граматична категорія – це сукупність взаємопов’язаних однорідних граматичних значень, виражених мовними засобами. виділяють загальні граматичні категорії (категорії частин мови, типів речення тощо) і конкретні (категорія роду, числа, відмінка, часу, особи, простого речення тощо). граматичний зміст загальних категорій розкривається через категорії конкретні. так, граматична категорія дієслова об’єднує слова з категоріальним значенням дії, процесу, стану і характеризується конкретними граматичними категоріями часу, особи, числа тощо. кожна граматична категорія завжди матеріально виражена, причому способи й засоби вираження можуть бути різними (категорія часу може виражатися синтетично (за допомогою афікса): напишу й аналітично (за допомогою службового слова): буду писати.

Типи граматичних категорій. морфологічні й синтаксичні граматичні категорії. існують різні класифікації граматичних категорій. передусім виділяють загальнограматичні категорії (частини мови, члени речення) і конкретні (число, відмінок, рід, особа, вид). деякі вчені, зокрема в.і. кодухов, усі граматичні категорії поділяє на:

• синтаксичні (предикативність, граматична категорія суб’єкта, об’єкта, предикативної ознаки, синтаксичного часу, синтаксичного способу, синтаксичної особи, модальності);

• морфологічні:

1. словозмінні (реляційні): рід, число, відмінок прикметника;

2. несловозмінні (дериваційні): рід іменників, вид дієслів.

граматичні категорії вступають у тісні зв’язки з лексичними класами, унаслідок чого утворюються лексико-граматичні категорії абстрактності, відносних і якісних прикметників тощо.

Різні мови відрізняються одна від одної кількісним та якісним складом граматичних категорій. наприклад, категорії роду немає в англійській, вірменській, грузинській, китайській та інших мовах; італійська й французька мови мають тільки чоловічий і жіночий рід, німецькій і слов’янським мовам притаманні всі три роди.

При вивченні граматичної будови мови неодмінно доводиться групувати слова за класами. проблема граматичної класифікації слів є однією з центральних проблем морфології. виділені розряди або класи слів називаються лексико-граматичними розрядами.

Частини мови – це такі лексико-граматичні розряди слів, які характеризуються спільними лексичними ознаками, основними синтаксичними функціями, специфічними засобами словотворення, притаманними тільки їм граматичними кагегоріями.

Частини мови. принципи їх виділення. проблема вивчення частин мови має тривалу історію. цю проблему вивчали ще стародавні греки. по-різному розв’язували її м.в. ломоносов, о.х. востоков, о.о. потебня, п. ф. фортунатов, о.о. шахматов та ін.

На сьогодні поширена класифікація частин мови за в.в. виноградовим. учений використовує такі критерії:

1. синтаксичні функції слів;

2. морфемна структура слова і його словотворення;

3. лексичне значення слова;

4. спосіб відображення дійсності;

5. наявність особливих граматичних категорій.

учений пропонує виділяти такі структурно-семантичні категорії:

• частини мови (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник, категорія стану);

• частки мови (частки, частки-зв’язки, прийменники, сполучники);

• модальні слова;

• вигуки.

у шкільному курсі прийнято виділяти:

1. самостійні (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник);

2. службові (прийменник, сполучник, частка) частини мови та вигук.

чіткої межі між частинами мови немає: якщо змінюється лексичне і граматичне значення, то відбувається перехід однієї частини мови в іншу. виокремлюють такі види переходу:

• субстантивація (перехід прикметників і дієприкметників в іменники), напр.:

учений, чайна, ванна;

• адвербіалізація (перехід іменників, прикметників, дієслів у прислівники), напр.:

навкруги, восени, весело;

• ад’єктивація (перехід дієприкметників у прикметники):

колючий дріт, смажена картопля;

• прономіналізація (перехід іменників, прикметників, прислівників у займенники), напр.:

дане доручення у значенні “це” доручення.

Історична змінюваність частин мови. кількісний та якісний склад частин мови в різних мовах неоднаковий. тому класифікацію частин мови не можна механічно переносити з однієї мови в іншу (в китайській мові дієслово і прикметник об’єднано в більш загальну категорію – предикатива, у слов’янських мовах прикметник разом з іменником утворює категорію імен). частини мови постійно змінюються, причому по-різному в різних мовах. так, суттєві зміни відбулися в більшості слов’янських мов у системі часів дієслова. у слов’янських мовах можна також звернути увагу на формування нових частин мови – категорії стану та категорії модальних слів.

Література