1.2 Інформаційний ресурс як основа іаз

Основною цінністю для суспільства та окремої людини поступово стають інформаційні ресурси (далі IP), адже реальна влада перерозподіляється від традиційних структур до центрів аналізу і управління інформаційними потоками.

Взагалі, проблема розробки високоефективної системи інформаційного забезпечення в умовах економічної реформи стає важливою складовою державної політики, провідним елементом в організації і проведенні наукових досліджень, впровадженні їх результатів. Повнота, форми, методи подання інформації, релевантність і швидкість її надходження є вирішальними факторами інформаційного забезпечення, головними показниками якості IP.

Ресурс - це запаси або джерела чого-небудь. В індустріальному суспільстві велика частина зусиль спрямована на матеріальне виробництво, де автор Рось А. [45, 25 с.] виділяє такі основні види ресурсів:

Ресурси

↓

матеріальні

→

природні

→

Трудові

→

фінансові

→

енергетичні

Рис.1.2 Основні види ресурсів

Для нормального функціонування організації будь-якого масштабу недостатньо мати матеріальні, фінансові та людські ресурси — необхідно знати, що з цим усім треба робити, знати про технології їх використання. Тому інформація, інформаційні ресурси нині розглядаються як окрема економічна категорія.

Інформаційні ресурси - це зібрані людьми знання, призначені для соціального використання і зафіксовані на матеріальному носії.

Ще одне визначення інформаційного ресурсу - ідеї людини і вказівки для їх реалізації, накопичені у вигляді, який дозволяє їх відтворювати (книги, статті, дисертації, документація і так далі).

Головна відмінність інформаційних ресурсів від усіх інших видів (трудових, енергетичних тощо) полягає у тому, що чим більше їх витрачають, тим швидше ці ресурси ростуть.Інформаційні ресурси - основа і фундамент для формування інформаційних продуктів.

ІР є складовою інформаційного продукту (далі - ІР). Кожен ІР представляє інформаційну модель його власного виробника, є результатом інтелектуальної діяльності людини і має бути зафіксований на матеріальному носії у вигляді книг, документів, статей, програм тощо.

Значить, інформаційний продукт - це сукупність певних даних, сформованих самим виробником для поширення у будь-якій формі.

Також з поняттям "інформаційний ресурс" тісно пов'язане поняття "інформаційна технологія" (технологія обробки інформації).

Інформаційна технологія — це система методів і способів збирання, передачі, накопичення, опрацювання, зберігання, подання й використання інформації .

Питання нормативного закріплення інформаційних ресурсів досліджував О. Соснін [30], а управління інформаційними ресурсами— О. В. Сировой [31]. Проблематику ж визначення організаційно-правових засад захисту інформаційних ресурсів України аналізував О. В. Олійник [35].

Проте сучасні роль і місце України в світовому інформаційному просторі не відповідають її геополітичному положенню, технічним можливостям і національним інтересам як незалежної держави. Але попри наявність в країні значного інтелектуального капіталу вітчизняні IP не відображають його належним чином і тому збіднюють уявлення про нашу країну як високорозвинену державу в очах потенційних інвесторів. Інформаційні ресурси не можуть стати реальним капіталом, оскільки не відповідають усталеним нормам міжнародної інтеграції такого типу ресурсів і доступу до них.

ІР є основою інформаційно - аналітичне забезпечення, тому що це множина даних різного спрямування. Програми, алгоритми, різні технічні і технологічні фонди і системи інформації можна розглядати як інформаційний ресурс. Закон України «Про національну програму інформатизації», ст. 1, визначає інформаційні ресурси як «сукупність документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних тощо)»[41,181]. Проте наведене поняття не враховує ознак, що перетворюють інформацію на ресурс, який включає такі складові характеристики: «інформація», «інформаційний ресурс» як предмет і результат діяльності людини, як об’єкт права власності фізичних, юридичних осіб та держави, як об’єкт товарних відносин, як державний і національний ресурс. Крім того, важливими ознаками інформаційного ресурсу є те, що він може бути системоутворювальним і керованим чинником діяльності людини, суспільства і держави, позитивно впливати на соціально-економічний розвиток суспільства і держави та забезпечення національної безпеки. У разі браку цього ресурсу, низької його якості або негативної інформаційної експансії з боку інших країн завдавати шкоди суспільному життю; бути об’єктом кримінальних зазіхань і спеціальних заходів і засобів захисту; мати якості та ознаки, притаманні іншим ресурсам.

Інформаційні ресурси є об'єктами відносин фізичних, юридичних осіб, держави. Вони складають інформаційні ресурси України і захищаються законом так само, як інші ресурси. Правовий режим інформаційних ресурсів визначається нормами, що встановлюють, яким має бути порядок документування інформації, визначають право власності на окремі документи і окремі масиви документів в інформаційних системах, обґрунтовують категорію інформації за рівнем доступу до неї та порядок правового захисту інформації.

ІР відіграють велику роль практично в усіх сферах життєдіяльності нашої держави і суспільства. Адже в процесі своєї діяльності різні організації, установи створюють і використовують ІР. На основі вчасно наданої, достовірної і повної інформації приймаються управлінські рішення, конкурентоспроможність будь-якої організаційної структури на ринку прямо залежить від кількості та якості інформації, якою вона володіє. Без інформаційних ресурсів неможливе існування не тільки науки але й функціонування системи освіти, котра повертає суттєві елементи наукового

знання, визнані науковим співтовариством достовірним, окремим індивідуумам. Оскільки певний рівень освіченості необхідний кожній людині, система освіти дає можливість кожній людині стати споживачем ІР, що постачаються цією системою. Тому, на даний момент перед нашою державою стоїть вкрай важливе завдання – удосконалення процесу використання наявних і виробництва нових ІР, розробка дієвих методик управління ІР і забезпечення інформаційної безпеки.

Виділяють сім основних особливостей ІР в інформаційно- аналітичному забезпеченні:

– на відміну від інших видів ресурсів (зокрема матеріальних) ІР практично невичерпний;

– з використанням ІР не зникає, а зберігається і навіть збільшується;

– ІР не є самостійним і сам по собі має лише потенційне значення. Тільки поєднуючись з іншими ресурсами – досвідом, працею, кваліфікацією, технікою, енергією, сировиною – він є рушійною силою;

– ефективність застосування ІР пов’язана з ефектом повторного виробництва знань. Інформаційна взаємодія дозволяє одержати нові знання ціною менших витрат, порівняно з витратами праці, енергії, часу на його пряме генерування;

– ІР є формою безпосереднього включення науки до складу виробничих сил. В індустріальному суспільстві наука виступає опосередкованою і безпосередньою продуктивною силою. Посередником при цьому виступають машини, нові матеріали і препарати. Радикально змінюється характер дії ІР: продуктивність праці підвищується не на проценти, а на порядки в 10-100 разів. Здійснюється перехід до тематичних виробничих систем, основою функціонування яких служать ІР та інформаційні зв’язки;

– ІР виникають в результаті не просто розумової праці, а її творчої частини;

– перетворення знань в ІР залежить від можливості їхнього кодування. Існують дві форми ІР як відчужуваних знань, що стають повідомленнями: пасивна і активна.

Нині в Україні створено чималу кількість різних інформаційних ресурсів: соціальної сфери, сфери фінансів та зовнішньоекономічної діяльності, бібліотечної мережі, мережі архівних установ, сфери науково-технічної інформації, галузі матеріального виробництва, сфери природних ресурсів, явищ та процесів, статистичної та правової інформації. Однак у структурі інформаційних ресурсів держави варто виокремити окрему групу інформаційних державно-управлінських ресурсів, що є підмножиною інформаційних ресурсів у цілому.

Інформаційні ресурси ІАЗ можна визначити як результат інтелектуальної діяльності людини, котрі можна безпосередньо реалізувати в суб'єкт-об'єктній взаємодії процесів державного управління. За їх допомогою забезпечуються збирання, обробка, накопичення, зберігання, оцінювання, актуалізація, розповсюдження, пошук та використання як документованої інформації, так і фахівців, призначених для виконання конкретних завдань управління в контексті діяльності конкретних органів державної влади. Створені за їхнім замовленням, профінансовані коштом державного чи місцевого бюджету, вони мають автора й власника, яким є – держава.

Найважливішими ознаками, за якими інформаційні ресурси вирізняються серед інших видів ресурсів, на мою думку, є такі:

– інформаційні ресурси створюються коштом державного чи місцевих бюджетів;

– вони призначені для реалізації функцій державного управління й створюються щодо об'єктів державного регулювання;

– регламент доступу до інформаційних ресурсів визначають органи державної влади, які є їх власниками;

– органи державної влади несуть відповідальність за адекватність та актуальність інформації, розміщеної в інформаційних ресурсах;

– вони виробляються в процесі трудової діяльності, а тому є відтворюваними i практично невичерпними;

– зі збільшенням споживання ресурсів їхні запаси не зменшуються, а зростають за рахунок продукування нової інформації;

– їм притаманна безальтернативність, адже дефіцит інформації можна заповнити лише шляхом його ліквідації;

– їх можна багаторазово використовувати відповідно до суспільної потреби через здатність до тиражування практично без додаткових витрат та ін..

Інформаційні ресурси є невід'ємною частиною інформаційно- аналітичного забезпечення діяльності будь-яких органів державної влади, державних організацій і підприємств. Переважна частина інформаційних ресурсів державних органів і організацій містить інформаційні масиви й продукти, що відображають результати діяльності цих організацій у тій чи іншій сфері. З огляду на це управління інформаційними ресурсами має здійснюватися безпосередньо в процесах державного управління.