2. Змінні та їх властивості. Правила запису математичних виразів у Delphi.

В останній розглянутій процедурі були використані три змінні: х, у, z. У мові програмування Delphi кожна змінна має ім’я, значення та тип.

Тип змінної визначає, які значення може набувати ця змінна, які операції над нею можна виконувати і ділянку пам’яті якого розміру програма виділить для зберігання значення цієї змінної.

Змінні х, у, z, які використали в останній процедурі, за умовою задачі можуть набувати довільні дійсні значення. Таким значенням відповідає тип Real (англ. real – дійсний). Змінні цього типу можуть набувати цілі й дробові значення від –5 * 10–324 до 1,7 * 10308, для кожного значення змінних цього типу виділяється 8 байт пам’яті.

Типи змінних, які використовуються в процедурі, вказуються після ключового слова var (англ. variable – змінна) у рядку, що знаходиться між рядком заголовка процедури і рядком зі словом begin. Цей рядок називається рядком оголошення змінних. Загальний вигляд рядка оголошення змінних такий:

var <список імен змінних одного типу, розділених комою>: <ім’я типу>;

<список імен змінних іншого типу, розділених комою>: <ім’я типу>; і т. д.

Якщо змінні набуватимуть тільки цілі значення, то для них доцільно використовувати тип Integer (англ. integer – цілий). Змінні цього типу можуть набувати цілі значення від –2 147 483 648 (–2³²) до 2 147 483 647 (2³² – 1), для кожного значення змінних цього типу виділяється 4 бай тип пам’яті.

Для перетворення текстового представлення цілого числа у саме ціле число використовується функція StrToInt (англ. string to integer – рядок у ціле число), а для зворотного перетворення – функція IntToStr.

Вище тексту складеної процедури знаходиться ще один рядок var.

На рисунку у цьому рядку вказано ім’я однієї змінної Form1 типу TForm. Ця змінна відповідає формі, що використовується у цьому проекті. У цьому рядку вказуються імена і типи тих змінних, які є доступними в будь-якій частині програми. Такі змінні називаються глобальними. На відміну від глобальних змінних, ті змінні, імена і типи яких описані в рядку заголовка процедури і в рядку var у тексті певної процедури, доступні тільки командам цієї процедури. Такі змінні називаються локальними. Про локальні та глобальні змінні поговоримо детальніше в наступних пунктах.

Об’єктам, які ми розташовуємо на формі, також відповідають змінні, імена яких збігаються з іменами відповідних об’єктів, наприклад Button1, Edit1. Кожна з цих змінних теж має свій тип, наприклад змінна Button1 має тип TButton, а змінна Edit1 – тип TEdit. Імена і типи цих змінних середовище розробки вносить до тексту проекту автоматично в розділ type (англ. type – тип).

Змінна може отримати значення в результаті виконання команди присвоювання. Загальний вигляд команди присвоювання в Delphi такий: <ім’я змінної> : <вираз>. Вираз може складатися із значення (константи: число, текст в одинарних лапках та ін.), з імені змінної або містити кілька значень та імен змінних, поєднаних знаками арифметичних операцій, функції, дужки.

Позначення арифметичних дій і правила запису виразів у Delphi схожі з аналогічними правилами, які ви розглядали під час вивчення табличного процесора Excel. Але є й певні особливості:

1) під час уведення в текст проекту десяткових дробів цілу та дробову частини потрібно розділяти крапкою;

2) під час уведення при виконанні проекту в поле десяткового дробу розділювач цілої та дробової частин залежить від налаштувань Windows (в українській версії Windows ХР за замовчуванням встановлена кома);

3) ні в тексті проекту, ні під час уведення в поле не можна використовувати звичайні дроби;

4) у Delphi немає операції піднесення до степеня; для піднесення до степеня використовується спеціальна функція, яку ми розглянемо пізніше, а поки що степінь з натуральним показником можна замінювати добутком;

5) пріоритет операцій в усіх випадках визначається правилами математики.