Тема 2.Нервова регуляція

Дихання регулюється як нервовою так і гуморальною системами організму людини. У довгастому мозку існує безумовно-рефлекторний центр регуляції дихання — дихальний центр. Він забезпечує координовану ритмічну діяльність дихальних м'язів (скорочення і розслаблення), що викликає почергово вдих і видих, та пристосування дихання до змін умов зовнішнього і внутрішнього середовища організму.

Автоматизм дихального центру зумовлюється нервовими імпульсами, які поступають з нервових закінчень легень, судин, м'язів. Хоча робота дихального центру автоматична (вона не припиняється у сплячої чи непритомної людини) — проте вона залежить від волі людини. Людина може довільно загальмувати або прискорити дихання (умовно-рефлекторна регуляція дихання). Пояснюється це контролем дихального центру корою великих півкуль мозку. Крім ритмічної зміни вдиху видихом дихальний центр здійснює замикання дихальних рефлексів:

• затримка дихання під час занурення тіла у воду,

• захисні рефлекси кашлю й чхання,

• регуляція діяльності м'язів гортані, що узгоджують ковтання з диханням.

Причини порушення регуляції дихання

• Причинами порушення регуляції дихання найчастіше стають:

• Фізичне навантаження,

• нестача кисню у повітрі,

• Хвороби серця, легенів,

• підвищена температура довкілля,

• порушення функцій центру дихання (травма голови, дія отрут).

• втрата нервового зв'язку між дихальним центром і дихальними м'язами (пошкодження шийного відділу хребта і спинного мозку).

Регуляція дихання також сприяє пристосуванню організму до змін середовища, наприклад, затримуючи дихання, людина може самостійно змінити його ритм і глибину. У спортсменів саме вплив кори головного мозку пояснює передстартові зміни дихання, його почастішання і поглиблення перед початком змагань.

Тема 3.Процес дихання

Дихання включає слідуючи процеси:

Зовнішнє дихання (вентиляція легень) – надходження повітря в повітроносні шляхи і обмін повітря між зовнішнім середовищем та альвеолами легень.

2.Дифузія газів між альвеолами і кров’ю.

3.Перенос газів кров’ю.

4.Дифузія газів між кров’ю і тканинами в тканинних капілярах.

5.Внутрішнє (тканинне) – споживання кисню клітинами і виділення вуглекислого газу.

Легені не мають власних м’язів і тому самі не можуть скорочуватися чи розтягуватися. Свій об’єм вони змінюють пасивно, слідом за змінами об’єму грудної порожнини. Дихальні рухи – вдих і видих відбуваються внаслідок ритмічного скорочення та розслаблення дихальних м’язів – міжреберних, діафрагми і м’язів передньої черевної стінки.

Дихальні рухи регулюються дихальним центром, що розміщений в довгастому мозку. В ньому розрізняють дві частини – центр вдиху та центр видиху.

Приблизно кожні 4 сек в дихальному центрі виникають збудження, які у спинному мозку проводяться до міжреберних дихальних м’язів і діафрагми. Зовнішні міжреберні м’язи скорочуються і піднімають ребра. При скороченні діафрагми, її купол, випнутий у бік грудної порожнини, стає плоскішим і опускається донизу. Завдяки цьому об’єм грудної порожнини збільшується. В плевральній щілині тиск завжди трохи нижчий від атмосферного, тому при збільшенні об’єму грудної порожнини легені наче присмоктуються до стінок грудної клітки і розтягуються. Легені заповнюються повітрям – відбувається вдих. При цьому нервові імпульси від м’язів та легень ідуть до дихального центру і включають його видихову частину.

При збудженні центру видиху одночасно гальмується центр вдиху і дихальні м’язи (міжреберні і діафрагма) розслаблюються, ребра опускаються донизу, а органи черевної порожнини випинають діафрагму куполом догори. Внаслідок цього об’єм грудної порожнини зменшується і відбувається видих. Спокійний видих відбувається пасивно, без участі м’язів.

При глибокому вдиху відбувається одночасне скорочення міжреберних м’язів, діафрагми, а також деяких м’язів грудної клітки і плечового поясу, що піднімають ребра вище, ніж при спокійному вдихові. Глибокий видих зумовлюється, крім розслаблення зовнішніх міжреберних м’язів і діафрагми, скороченням внутрішніх міжреберних м’язів, а також м’язів черевної стінки, що призводить до сильнішого випинання діафрагми вбік грудної порожнини. Об’єм зменшується у вертикальному напрямі.

Залежно від того, які м’язи переважають в акті видиху (діафрагма чи міжреберні), розрізняють черевний і грудний типи дихання.

Ефективнішим вважають черевний тип, бо він забезпечує глибшу вентиляцію легень. Тип дихання залежить від статі (у чоловіків переважає черевний), професії, віку.

На частоту і глибину дихальних рухів впливають різні подразники зовнішнього середовища, що діють на рецептори шкіри, слуху, зору, нюху, смаку. Внаслідок цього відбуваються прискорення і посилення, або сповільнення й послаблення дихальних рухів: настає рефлекторна зміна дихання.

Психічні подразники (страх, радість) також впливають на дихальний центр.

Існують і захисні рефлекси (кашель, чхання). Це своєрідно змінені різкі видихи, за допомогою яких видаляються сторонні частинки, що потрапили в дихальні шляхи.

Діафрагмальне дихання. Освоюємо діафрагмальне дихання

Звичайно ж, кожен думає, що він дихає правильно. Однак дані говорять про те, що багато хто не вміють правильно дихати: дихання у них поверхневе, прискорене, при фізичному навантаженні легко з'являється задишка. Багато в чому це залежить від того, що в диханні не бере участі в повній мірі діафрагма. Тому необхідно робити вправи, що розвивають діафрагмальне дихання.

Якщо у вас під час вдиху діафрагма максимально опускається, найбільш повно розширюється грудна порожнина, створюється додатковий простір, який заповнюють, розширюючись, легені. У результаті в них потрапляє більше повітря, повніше здійснюється і видих, а значить, істотно поліпшується функція дихання. Маючи таке дихання, ви будете себе почувати бадьорим, життєрадісним, а організм - збагаченим киснем.

Вправи для діафрагмального дихання

Пропонуємо кілька вправ, виконуючи які можна домогтися посилення рухів ребер і діафрагми. Займатися слід систематично - 2-3 рази на день.

Вправи для посилення рухів ребер і діафрагми

Початкове положення: ноги на ширині плечей, руки в сторони, випинаючи живіт, - вдих; руки вперед, нахиляючись і втягуючи м'язи живота, - видих. Вийшло?

Чим довше, глибше й повільніше ви робите вдих, тим повніше подальший видих.

Початкове положення: лежачи на спині, руки покладіть на живіт - вдих; під час тривалого видиху через рот руками надавлювати на живіт.Відчуваєте, як сили прибувають?

Чим тривалішою видих, тим краще скорочується діафрагма і вище піднімається її купол, звільняючи легені від повітря.

Ці дві вправи сприяють збільшенню амплітуди рухів діафрагми. Не відкладайте на завтра те, що ви можете зробити сьогодні. Робіть ці вправи щодня, поки дихання не стане правильним.

Нарощувати м `язову силу діафрагми допомагають короткі, наступні один за одним неповні видихи (поштовхами). При їх виконанні напружуються м'язи живота і одночасно відбувається скорочення діафрагми.

Вироблення правильного ритму дихання сприяє розмірене ходьба: видих при цьому повинен бути тривалішою вдиху.