4 Специфічна профілактика та заходи боротьби з ірт

Після перетворювання тварини набувають напруженого імунітету не менш, ніж на 6 міс. для активної імунізації застосовують суху вірусвакцину проти інфекційного ринотрахеїту, суху культуральну асоційовану вакцину проти інфекційного ринотрахеїту і парагрипу-3, а в племінних господарствах – інактивовану вакцину проти інфекційного ринотрахеїту.

Залежно від виробничої спрямованості господарства здійснюються заходи профілактики інфекційного ринотрахеїту, які включають в себе комплекс заходів (карантин, повноцінна годівля, оптимальний мікроклімат, специфічну і неспецифічну профілактику). При виникненні хвороби господарство карантинують і проводять заходи, передбачені діючою інструкцією. Обмеження знімають після одужання тварин та завершення ветеринарно-санітарних оздоровчих заходів, але не раніше, ніж через 30 діб після останньої вакцинації.

Лікування проводять гіперімунною сироваткою або сироваткою реконвалесцентів. Використовують відхаркувальні та загально зміцнювальні препарати.

Стрептококоз

1 Епізоотологічні особливості виникнення та розповсюдження стрептококозу у тварин

Частіше хворіють телята віком від 7-8 днів до 2-4 міс. Крім телят до хвороби сприйнятливі ягнята, поросята і лошата. Перебіг хвороби спорадичний, проте, в господарствах з порушеними умовами утримання і годівлі маточного поголів’я у новонародженого молодняку вона набуває форми ензоотії. Найбільш часто ензоотії стрептококової інфекції серед молодняку сільськогосподарських тварин спостерігається в період масових розтелів, окотів, опоросів. Особливо небезпечні тварини, які хворі маститом і ендометритом стрептококової етіології, котрих своєчасно не виділяють із родильного приміщення і не ізолюють. Часто такі тварини є джерелом інфекції для сприятливого молодняку.Після виявлення перших випадків захворювання в господарстві головним джерелом збудника інфекціїє хворий молодняк; збудник передається при контакті тварин. Крім хворих, здорові телята також можуть бути бактеріоносіями.Хвороба в більшості випадків проявляється в зонах із помірним кліматом в період зимово-весняних розтелів, окотів. Починаючи з окремих спорадичних випадків, вона поступово переростає в стійку стаціонарну ензоотію, якщо в господарстві своєчасно не проводять протиепізоотичних заходів.

2 Діагностика та диференціальна діагностика стрептококозу

Грунтується на епізоотологічних даних, клінічній картині хвороби, патологоанатомічних змінах та результатах бактеріологічних досліджень паренхіматозних органів, трубчастої кістки. Важливе значення в діагностиці має прижиттєве бактеріологічне дослідження крові. Диференціюють стрептококоз від сальмонельозу, колібактеріозу, пастерильозу, анаеробної дизентерії, інших моно-і змішаних віруснихі бактеріальних інфекцій, подібних за клінічними ознаками.

3 Перебіг та симптоми при стрептококозі

Патогенез

Попадаючи на слизову оболонку дихального і харчотравного каналу молодих тварин, стрептококи, в залежності від вірулентності збудника і стійкості організму, швидко проникають в кров і викликають явище септицемії. Його токсини пригнічують фагоцитоз, призводять до розвитку гарячки і геморагічного діатезу, викликають катаральне запалення слизових оболонок дихальних шляхів і кишечнику. Перебіг хвороби по типу гострих септичних процесів з розвитком інфекційного шоку.

Симптоми

Попадаючи на слизову оболонку дихального і харчотравного каналу молодих тварин, стрептококи, в залежності від вірулентності збудника і стійкості організму, швидко проникають в кров і викликають явище септицемії. Його токсини пригнічують фагоцитоз, призводять до розвитку гарячки і геморагічного діатезу, викликають катаральне запалення слизових оболонок дихальних шляхів і кишечнику. Перебіг хвороби по типу гострих септичних процесів з розвитком інфекційного шоку.