Можливі варіанти успадкування груп крові дітьми від батьків

Генотип батька	Генотип матері
	1	11		111		1У
	00	АА	АО	ВВ	ВО	АВ
1 ОО	ОО-1	АО-11	АО-11 ОО-1	ВО-111	ВО-111 ОО-1	АО-11 ВО-111
11 АА	АО-11	АА-11	АА-11 АО-11	АВ-1У	АВ-1У АО-11	АА-11 АВ-1У
АО	АО-11 ОО-1	АА-11 АО-11	АА-11 АО-11 ОО-11	АВ-1У ВО-111	АВ-1У АО-11 ВО-111 ОО-1	АА-11 АВ-1У АО-11 ВО-11
111 ВВ	ВО-111 ОО-1	АВ-1У АО-11	АВ-1У АО-11 ВО-111 ОО-1	ВВ-111 ВО-111	ВВ-111 ВО-111 ОО-1	АВ-1У ВО-111 АО-11 ВВ-111
ВО	ВО-111 ОО-1	АВ-1У АО-11	АВ-1У АО-11 ВО-111 ОО-1	ВВ-111 ВО-111	ВВ-111 ВО-111 ОО-11	АВ-1У ВО-111 АО-11 ВВ-111
1У АВ	АО-11 ВО-111	АА-11 АВ-1У	АА-11 АВ-1У АО-11 ВО-111	АВ-1У ВВ-111	АВ-1У ВВ-111 АО-11 ВО-111	АА-11 ВВ-111 АВ-1У

Від групи крові в якійсь мірі залежить стан здоров'я і характер людини. Так, люди з першою групою крові рідше хворіють і довше живуть, ніж люди з другою групою крові. Існує певна залеж­ність між груповою приналежністю і темперамен­том людини, її психічним станом, розумовою і фі­зичною працездатністю.

У різних народностей процентне співвідношення людей з різними групами крові різне. Більш 40% людей, які проживають в Центральній Європі, мають першу групу крові, приблизно 40% -другу, 10% — третю і 6 % — четверту групу крові Серед українців, росіян і білорусів першу груп крові мають 33%, другу — 36%, третю — 23%, четверту — 8% людей. Біля 90% жителів Північно Америки мають 1 групу крові, 20% населення Центральної Азії мають II групу крові.

Однією з найскладніших систем груп кров людини є система резус. Вона включає в себе більше 20 ізоантигенів і наявна в еритроцитах 85% людей (резус-позитивні люди), 15% людей її не мають (резус-негативні люди).

На відміну від системи АБО, антитіла якої в крові людини з'являються вже після перших місяців її життя, резусні аглютиніни з'являються тільки при повторному переливанні резус-несумісної крові

Резус позитивний ген (Rh+) є домінантним, а тому не дає проявлятись резус негативному (Rh-) гену, який є рецесивним. Таким чином при ре­зус-негативній крові генотип може бути лише (Rh- Rh-). У осіб з резус-позитивною кров'ю може бути два сполучення генів — або обидва резус пози­тивні (Rh+Rh+), одержані від обох батьків, або ж позитивний і негативний (Rh+ Rh-). Проте негативний ген (Rh-), як рецесивний завжди пригнічується домінантним позитивним (Rh+), і не про­ являє себе, хоч і існує. За умови, коли батьки мають резус-негативну кров, то у дитини може бути лише Rh- кров, оскільки ні в батька, ні у матері немає жодного Rh+ гена. У людей з резус-позитивною кров'ю може існувати резус-негативний рецесивний ген, який в присутності резус-позитивного себе не проявляє. Якщо ж кожний з батьків передасть дитині по одному «резус-негативному» гену, то кров у дитини буде резус-негативна. Проте згідно з законами гене­тики, ймовірність такого варіанта дуже невелика. Резусну несумісність слід враховувати при ва­гітності, коли резус-позитивний плід розвивається в організмі резус-негативної матері. При пору­шенні цілісності генітальних бар'єрів еритроцити плода попадають в організм резус-негативної матері, де викликають утворення резусних антитіл. Імунізація проходить повільно, а тому перша ди­тина може народитися здоровою. При повторній вагітності концентрація (титр) антитіл може досягти високого рівня. Резус-негативні аглютиніни (неповні антитіла), на відміну від альфа- і бета-аглютинінів, дуже малі і здатні проходити через плацентарний бар'єр, призводячи до руйнування еритроцитів плода, тому дитина народжується хво­рою на гемолітичну жовтуху. Лише повним замін­ним переливанням крові можна врятувати таку дитину від смерті.

Для попередження резус-конфлікту жінка, яка має резус-негативну кров, за умови, що кров чо­ловіка резус-позитивна, повинна зберегти стільки вагітностей підряд, скільки заплановано мати ді­тей. Штучне припинення вагітності Збільшує ймо­вірність виникнення резус-конфлікту при наступ­ній вагітності.

Донорство. Донор — це людина, яка добровільно дає свою кров для приготування лікарських препаратів (альбумін, фібриноген, глобуліни направленої дії тощо).

Біля 50% заготовленої крові необхідно, хірургічним і акушерсько-гінекологічним клінікам і відділенням лікарень. Використання донорської кро­ві дозволяє значно продовжити життя важко хворим з апластичними анеміями (з неякісним малокрів'ям). Часто використовують гемотрансфузії при лікуванні виразок шлунка і кишок. Для забезпе­чення річної потреби лікарень необхідно мати біля 0,8 л донорської крові на 1 лікарняне ліжко. Одержання крові у донорів і її консервування проводять на станціях переливання крові. На основі попереднього медичного обстеження спеціалісти визначають придатність донорської крові для переливання (зокрема, відсутність заразних зах­ворювань); роблять висновок про дозу крові, яку можна взяти з даної людини. У донорів, які вперше здають кров, дозволяється, взяти не біль­ше 200-250 мл крові. У тих, хто здає кров вдруге (і більше разів) — до 450 мл. Такі крововтрати відновлюються організмом протягом місяця і не відбиваються на здоров'ї донора.

Донором в нашій країні даються певні пільги — додатковий день відпустки за кожну дачу крові, спеціальне харчування (обід) в день взяття крові і грошова компенсація. Активні донори нагороджу­ються нагрудним знаком «Почесний донор», ін­шими орденами і медалями.