5. Руховий аналізатор пов`язаний з діяльністю різних ланцюгів рухового апарату.

Руховий аналізатор здійснює зв`язки, інформуючи в кожний момент ЦНС про ступінь розслаблення чи скорочення м`язів, про натягнення сухожилків, зв`язок, про положення суглобів.

Але існують захворювання, при яких виключається доцентровий шлях від рецепторів м`язів, сухожилків і зв`язок. Такий хворий при заплющених очах зовсім не може ходити, стояти що-небудь взяти. Він не одержує сигналів від рецепторів м’язового чуття і не здатний без контролю зору координувати свої рухи. З розплющеними очима, при надходженні інформації через зоровий аналізатор, стояння і ходьба можливі, але в недосконалій формі.

М’язове чуття вперше відкрив Сєченов в 1863 році і надав йому величезного значення для координації рухів, просторового сприйняття зовнішнього світу, і для пізнання речей.

Рецептори рухового аналізатора (пропріорецептори) розташовані у м’язах, сухожилках, суглобах.

Вони поділяються на 2 основні типи: 1 тип пропріорецепторів (Гольджі) складають прості розгалуження закінчень еферентного нерву, що вільно лежать чи обплітають сухожилкові і частково м’язові волокна. 2 тип являє собою веретена, які характеризуються більшою поперековою смугастістю.

Рецептори 1 типу збуджуються при скороченнях м’язів і при їх розслабленні.

М’язові веретена є головним джерелом інформації про ступінь скорочення посмугованого скелетно - м’язового волокна.

Імпульси, що виникають в пропріорецепторах під час руху, по аферентним нервам надходять до задньої центральної закрутки кори великих півкуль головного мозку, де виникає відчуття зміни в положенні частин тіла. В результаті подразнення пропріорецепторів виникає також рефлекс скорочення тієї чи іншої групи м’язів або зміна його тонусу. Це сприяє підтриманню або зміні руху, а також зумовлює позу тіла, яка забезпечує його рівновагу.

6. В аналізі середовища організму велике значення мають аналізатори, рецептори яких знаходиться в шкірі.

У шкірі людини є дотикові (тактильні), температурні, больові рецептори (Мал.2).

Тактильні рецептори мають форму видовжених цибулин, до яких підходять нервові закінчення. Вони сприймають механічні подразнення шкіри (тиск, дотик з предметами).

Рецептори тиску – повільно адаптуються – тільця Пачині, вони сприймають і вібрацію.

Тактильні рецептори дотику – швидко адаптуються, являють собою епітеліальні клітини (диски Меркеля) і спеціалізовані утворення – тільця Мейснера і Гольджі – Мацоні. Крім того, біля основи волосяних цибулин є багаточисленні нервові сплетіння.

Збудження , яке при цьому виникає надходить до першого нейрона, що розташований у міжхребцевих спинальних гангліях, другого – в спинному мозку, третього – в зорових буграх, четвертого – мозкового кінця аналізатора (задньої центральної закрутки кори великих півкуль), де виникає відчуття дотику й тиску.

Рецептори нерівномірно розподілені по всьому тілу. Найбільше їх у шкірі долонь, на кінчиках пальців, на губах, кінчиках язика. Найменше на шкірі живота.

Терморецептори включають 2 види нервових закінчень. Одні з них сприймають теплові подразнення і підвищення t ( кл. Руффіні, глибоко розташовані рецептори тепла – Мацоні), інші - її зниження й холодові подразнення (холодові колби Краузе, розташовані в поверхневих шарах шкіри). Роль теплових рецепторів відіграють і деякі тактильні рецептори (Гольджі – Мацоні).

Терморецептори розташовані також у слизових оболонках носа, рота, гортані, стравоходу і у внутрішніх органах.

Це клубочки тонких нервових закінчень, що містяться у сполучнотканинних капсулах. Зміна зовнішньої t подразнює рецептори шкіри і викликає в мозковій частині аналізатора відчуття тепла чи холоду. Внаслідок цього рефлекторно змінюється просвіт кровоносних судин шкіри, завдяки цього змінюється її кровопостачання і температура.

Мал.2.