- •Завдання о-о технології:
- •Вимоги особистісно-орієнтованої технології:
- •Принципи особистісно орієнтованого підходу
- •Активність дитини виявляється у двох різних напрямах:
- •Особистісно-орієнтована освіта базується на таких засадах:
- •Видатні педагоги про особистісно орієнтований підхід у навчанні.
- •Сучасні вчені
- •Методологічні особливості особистісно орієнтованого підходу у навчанні молодших школярів
- •Суть та зміст особистісно орієнтованого навчання Сутність особистісно зорієнтованого навчання полягає в тому, щоб:
- •Засоби особистісно орієнтованого навчання:
- •Основні вимоги до особистісно орієнтованого уроку
- •Прийоми навчання:
- •Методичні поради щодо впровадження на уроках елементів інтерактивних технологій навчання:
Методичні поради щодо впровадження на уроках елементів інтерактивних технологій навчання:
1.Визначення доцільності використання того чи іншого інтерактивного методу чи прийому на даному уроці.
2.Ретельний відбір та аналіз навчального матеріалу.
3.Визначення етапу уроку, на якому буде використаний інтерактивний метод чи прийом.
4.Забезпечення розуміння учнями змісту їхньої діяльності та формування очікуваних результатів роботи.
5.Надання учням необхідної інформації для виконання практичного завдання.
6.Повторення учнями правил проведення даної роботи (якщо це робота в групах –визначити ролі кожної дитини)
7.Обмеження в часі
8.Використання на уроці не більше 2-3 інтерактивних прийомів.
9.Підбиття підсумків(рефлексія)
Порівняльна таблиця особливостей традиційного навчання і особистісно орієнтованого красномовно про це свідчить:
Традиційний підхід |
Особистісно-орієнтований підхід |
|
|
Позиція учня: учень — підлеглий об'єкт навчальних впливів, учень "повинен", учень - ще не повнозначна особистість. Позиція вчителя: учитель наставник, єдина ініціативна особа, він завжди правий, іде "з предметом до дітей". Методи засвоєння знань базуються на повідомленні готових знань, навчанні за зразком, механічній пам'яті, вербальному викладенні матеріалу, репродуктивному відтворенні. Процес навчання характеризується низькою мотивацією навчальної діяльності, самостійне цілевизначення відсутнє, цілі навчання ставить учитель, план також нав'язується вчителем, учні ізолюються від спілкування один з одним, переважна пасивність класу, низька мовленнєва діяльність дітей, слабкий зворотній зв'язок, орієнтування на середнього учня, відсутність індивідуального навчання, підсумковий аналіз та оцінювання діяльності дитини виконуються вчителем. Результат: реалізація навчальних цілей перетворюється в роботу "з-під палки", звідси — небажання вчитися, виховання ліні, невміння дитини реалізувати себе в житті |
Позиція учня: учень – суб'єкт навчальної діяльності, рівний партнер спілкування, учень — повнозначна особистість, кожен має здібності, багато дітей обдарованих. Позиція вчителя: вчитель –помічник, котрий вчасно вміє почути, помітити, підправити, підтримати кожного, залучити до співпраці. Методи засвоєння знань спрямовані на створення можливостей самопізнання дитини ("Пізнай себе!"), її самовизначення ("Вибирай себе!"), самореалізації ("Виявляй себе!"), на спільний розвиток школярів ("Дій спільно!"), на розвиток прагнення змінити себе, вдосконалювати і саморозвивати ("Змінюй себе заради себе!"). Стиль ставлення вчителя до учнів: не забороняти, а направляти; не керувати, а спів керувати; не вимагати, а переконувати; не командувати, а організовувати ; не обмежувати, а надавати свободу вибору. Процес навчання характеризується високою мотивацією навчальної діяльності, цілі навчання визначають учні, вони безпосередньо залучені до проектування уроку, передбачено використання різноманітних форм організації навчальної діяльності (робота в парах, групова, індивідуальна робота) достатня мовленнєва діяльність дітей, постійний зворотний зв'язок, підсумковий аналіз та оцінювання учня ми своєї діяльності, своїх однокласників та вчителя. Результат: формування творчої, компетентної особистості
|
Висновок: сьогодні саме особистісно-орієнтований підхід до організації навчально-виховного процесу задовольняє потреби та інтереси учнів,батьків і суспільства в цілому; колосальна праця вчених і педагогів ХХ і ХХІ століття забезпечила можливість реалізації о-о навчання в сучасній школі, виявила результативність такого підходу, основні форми реалізації на уроках, розробили вимоги до о-о навчання. Вчителі-практики розробили методологічні поради до проведення таких уроків. Ми хочемо як висновок поділитися цим досвідом з вами:
Пам’ятай:
учень- носій суб’єктного досвіду, який вона здобуває з перших днів життя;
про унікальність молодшого шкільного віку, його виняткове значення для подальшого розвитку і становлення дитини як особистості;
негативна оцінка формує комплекс неповноцінності;
помилки, невдачі не лякають дитину, якщо вона завжди буде вами прийнята;
жести,погляди,міміка, торкання, які є вираженням любові, ласки вкрай необхідні дитини для емоційного благополуччя;
у дитини формуються комплекси, якщо її з кимось порівнюють;
несприйняття дитиною способів впливу на неї свідчить про те, що ці дії не відповідають її індивідуальним особливстям розвитку. Основні заповіді вчителя:
Знай дитину! Без знання дитини немає навчання, немає виховання, немає справжнього педагога. Якомога глибше знати духовний світ кожної дитини – перше і найважливіше завдання педагога.
Поважай дитину!Не вважай себе спроможним вирішувати ті питання.Які належить вирішити юній особистості.
Розумій дитину!Вмій поставити себе на її місце, побачити світ її очима, зрозуміти, чим дитина живе, до чого прагне.