2. Послідовність розробки опису постановки задачі (опз) та використання типових проектних рішень (тпр) і пакетів прикладних програм (ппп)

ОПЗ розробляється в такій послідовності. Якщо техніко-економічна суть задачі є зрозумілою, то розробку починають із визначення вихідної інформації розв'язуваної задачі, опису змісту та форми вихідних повідомлень і способів їх подання, визначення реквізитів та носіїв вихідних даних.

Після встановлення вихідних даних визначають необхідні вхідні дані та розпочинають розробку алгоритму розв'язування задачі — послідовності правил отримання вихідних даних на підставі вхідних. На підставі розробленого алгоритму визначається також інформація для зберігання та нагромадження. На закінчення відпрацьовується система внесення змін до інформації задачі.

Щоб перевірити правильність алгоритму, розробляють контрольний приклад, використовуваний також для забезпечення від-лагодження програм і їх тестування під час експлуатації.

Практика показує, що найкращий контрольний приклад — це приклад, побудований на реальних даних. Проте скористатися таким прикладом можна не завжди через відсутність потрібних реальних даних або через те, що їх забагато (у такому разі відлагодження програми дуже ускладнюється й сповільнюється) чи наявні реальні дані не повністю відбивають усі можливі варіанти розв'язування.

ОПЗ істотно спрощується, коли для її розв'язування використовуються типові проектні рішення — ТПР та пакети прикладних програм — ППП. Тоді фактично розробляється лише розділ 1-й, а в 2-му та 3-му розділах ОПЗ відбувається просте «прив’язування» (добір) потрібних повідомлень ППП (ТПР) або зазначені розділи не розробляються зовсім.

Зауважимо, що специфічні особливості ОПЗ виявляються під час розв'язування задач у діалоговому режимі. Адже потрібно розробляти сценарій діалогу, враховуючи зручність роботи, типи діалогу, форми їх реалізації на ЕОМ і навіть притаманні користувачеві прийоми та звички.

3. Опис алгоритму розв'язування задачі

Алгоритм являє собою правило розв'язування задачі, сформульоване як послідовність обчислювальних, логічних та інших дій (кроків), виконуваних з метою отримання потрібного результату. Алгоритм може бути заданий словесно (засобами природної мови), математичним або графічним описом. Крім того, алгоритм може задаватися алгоритмічною мовою.

В АІС ФКУ алгоритми описуються, здебільшого, математичним або графічним способом, а також алгоритмічною мовою. Графічному опису передує, як правило, побудова математичної моделі — математичного опису алгоритму. Такий опис полягає у формалізованому (із застосуванням математичних символів) поданні всіх розглядуваних залежностей і методів відшукання значень вихідних даних на підставі вхідних.

Графічний опис алгоритму виконується у вигляді структурної схеми. Кожний її елемент являє собою фрагмент алгоритму, який описує певні (повністю визначені) дії з даними. Послідовність дій зображується за допомогою ЛІНІЙ ПОТОКУ ІНФОРМАЦІЇ. Напрям потоку інформації «згори — униз» і «зліва — направо» вважається основним і стрілками не позначається.

Будуючи схеми алгоритму, використовують геометричні фігури — умовні позначення, кожне з яких має стандартний і цілком визначений нормативними документами зміст та вигляд. Наприклад, овалом позначається початок або кінець алгоритму, прямокутником — арифметичні та інші операції з даними і т. ін.

Існують певні графічні позначення і для типів носіїв та форм передавання даних, тому за допомогою таких позначень можна подати не лише машинний алгоритм, а й усю технологію розв'я­зування задачі та обробки інформації. Це важливо, коли йдеться про складні інформаційні зв'язки між задачами або складні процеси обробки даних.

До ОПЗ включають здебільшого як математичний, так і графічний опис алгоритму. У разі, коли готують окремий документ «Опис алгоритму», поділяють його на розділи: призначення та характеристика комплексу задач, використовувана інформація, результати розв'язування задач комплексу, математичний опис алгоритму, графічний його опис.

Алгоритмічна мова — це спеціальна мова зі своїм алфавітом, словником, правилами побудови слів, словосполучень, речень, в якій кожне слово має одне і цілком певне значення. Коли таку

мову створено на основі якої-небудь природної мови, то відпові­дні алгоритми досить просто описуються й читаються.

Зауважимо, що загалом ступінь деталізації опису алгоритму залежить від ерудиції та знань його виконавця, причому опис графічний або алгоритмічною мовою є проміжним. Кінцевим є опис машинною мовою або мовою програмування (якщо алгоритм виконуватиме машина).

Розрізняють кілька рівнів деталізації (задання) алгоритму автоматизованого розв'язування задач АІС ФКУ.

Рівень «інформаційної моделі», або «нульовий», дає уявлення про використовувані вхідні і вихідні повідомлення та форми їх подання. Наводиться графічне (символьне) зображення всіх зазначених повідомлень: вхідних — з одного боку, а вихідних — із протилежного відносно зображення самої задачі. Водночас зазначають, де саме утворюються вхідні і де використовуються вихідні повідомлення. Якщо задача порівняно проста, то такої точності задання алгоритму достатньо для його реалізації.

Наступний (перший) рівень — це рівень, коли алгоритм задається з точністю до робіт з інформаційними масивами й загальних операцій із ними (сортування масиву, вибір, злиття тощо) та з точністю до блоків розрахунків показників за заданими формулами. Багато з таких блоків алгоритму (сортування, добір, обчислення середнього і т. ін.) уже можуть бути реалізовані відповідними командами (операторами) мов високого рівня. У разі одного масиву досить просто за допомогою відповідних команд типу КЕРОКТ реалізується блок видавання на друк повідомлення в табличній формі.

Коли у процесі видавання вихідних повідомлень беруть участь два масиви (найчастіше — масив числових значень і кодів реквізитів та масив довідкових даних, який містить розшифрування кодів), доводиться організовувати пошук даних за кодом. Тобто необхідна подальша деталізація алгоритму (хоча в сучасних мовах високого рівня існують відповідні типові засоби видавання повідомлень).

Ще вищим є другий рівень деталізації алгоритму, що означає його задання з точністю до робіт з окремими записами інформаційних масивів, до маніпулювання з полями записів (вибір записів за умовою, пошук за ключем, перехід за номером запису, добір полів, аналіз значень окремих полів і т. ін.).

Як правило, цим рівнем можна обмежитися, коли йдеться про автоматизоване розв'язування економічних задач у фінансово-кредитних установах та про автоматизацію операцій обробки документів. Проте щодо задач математичної логіки, контролю й захисту інформації такої деталізації недостатньо. Доводиться деталізувати алгоритм до рівня роботи зі складовими частинами полів (символами, байтами), а іноді навіть зі складовими елементами байтів — бітами, що є по суті граничним рівнем задання деталізації алгоритму.

Питання для перевірки знань студентів:

1. Який обсяг охоплює поняття „задача” в разі машинної та автоматизованої обробки даних?

2. З яких основних розділів складається ОПЗ?

3. Охарактеризуйте стисло кожний розділ ОПЗ.

4. В якій послідовності розробляється ОПЗ?

5. Що і чому істотно спрощує ОПЗ?

62