2.2. Загальна характеристика первісного (додержавного) суспільства

Якщо говорити про суспільство як систему людського спілкування, відрізняючи його від натовпу та стада, слід зазначити, що воно повинно бути певним чином структурно організоване. Історично першою формою організації додержавного суспільства була родова община, організаційною основою якої був родинний зв'язок, колективна праця, загальне виробництво, зрівняльний розподіл. Джерелом і носієм влади були рід або об'єднання родів, влада спрямовувала свій вплив на управління загальними справами роду, об'єктом влади були всі члени родової общини. Тобто суб'єкт і об'єкт влади поєднувалися в особі роду, тому влада за своєю природою була суспільною, невіддільною від суспільства. Основа влада була самоврядна, а не професійна, не існувало спеціальних органів управління та примусу, єдиним способом реалізації влади було суспільне самоврядування.

Всі питання життєдіяльності раду вирішувалися на загальному зібранні всіх дорослих членів суспільства - чоловіків і жінок (вища форма суспільної влади). На зборах обиралися старійшини і вожді - особи, які очолювали рід. Старійшини не були професійними управлінцями, їх обрання було зумовлене необхідністю використання життєвого досвіду наймудріших людей для ефективної організації життєдіяльності роду. Рішення зборів були обов'язковими для всіх. Дотримання рішень за відсутності спеціально створеного апарату примусу забезпечувалося всім родом, який карав за їх невиконання. Перед законом усі члени "роду були рівні, тешу покарання було невідворотним.

Відносини первісного роду регулювалися звичаями - історично сформованими правилами поведінки, що ввійшли у звичку в результаті виховання і багаторазового повторення тих дій і вчинків. Звичаї первісного суспільства носили характер мононорм, тобто містили в собі зародки інших регуляторів суспільних відносин: норм моралі, права, релігійних норм. Особливим засобом регуляції відносин було табу - заборона робити визначені дії (заборона інцесту). У первісному суспільстві звичаїв дотримувалися через авторитет, звичку, але в разі потреби примусу в ролі колективного носія сил" виступало суспільство.

Система владних відносин родового суспільства може бути охарактеризована як первісна демократія. За відсутності спеціально створеного апарату управління, відокремленого від суспільства, правил поведінки, виконання яких забезпечувалося силою, апарату примусу, суспільство на основі самоврядування забезпечувало організацію системи відносин управління - підпорядкування. Така ситуація була можливою лише за умов єдності потреб та інтересів членів суспільного спілкування, що ґрунтувалася на кровним зв'язках, спільній праці, загальному виробництві, зрівняльному розподілі.

2.3. Причини й умови виникнення держави

Проблема виникнення держави і права була і завжди буде пов'язаною з науковою дискусією, зумовленою різними ідейними та філософськими поглядами, що лежать в основі пояснення проблеми. Найменше складнощів у вирішенні згаданої проблеми у прибічників думки про те, що держава і право існували вічно.

Враховуючи все розмаїття поглядів на процеси виникнення держави і права, сучасна матеріалістична наука пов'язує процес виникнення держави і права з розвитком первісного (додержавного) суспільства.

Сучасна періодизація додержавного суспільства знає два способи його існування в залежності від організації економіки - це привласнення і виробництво.

Сутність переходу від привласнюючої до виробничої економіки полягає у тому, що в результаті еволюційного розвитку людина для задоволення своїх потреб поступово перейшла від привласнення природних компонентів до трудової діяльності, спрямованої на перетворення природи і виробництво знарядь праці,

одягу, їжі. Зміна первісних економічних систем супроводжувалася трьома великими розподілами праці:

1. Відділення землеробства від скотарства;

2. Відділення ремесел;

3. Відділення торгівлі.

В умовах розподілу праці, яка перестає бути колективною, починає зростати роль чоловічої сили і, відповідно, чоловічої праці. У процесі відтворення людського роду жінка, яка народжувала дітей, перестає вважатися головною. Головним стає чоловік, який забезпечує виживання роду, з'являється сім'я. Відбувається перехід від матріархату до патріархату. Єдина родова община поступово починає дробитися на патріархальні сім'ї, інтереси яких внаслідок заняття різними видами виробничої діяльності вже не повністю збігалися з інтересами роду. Паралельно з цим відбувається підвищення продуктивності праці. Розвиток економіки призводить до появи надлишкового продукту, а це, у свою чергу, спричинило активізацію товарообміну, привласнення результатів чужої праці, появу приватної власності, соціальне розшарування первісного суспільства, зародження держави і права.

Частина дослідників знаходить причини виникнення держави у відтворенні самої людини. Заборона інцесту призводить до необхідності розвитку відносин з іншими родами; Інші, говорять про зародження держави як процес розвитку "військової демократії". Безсумнівним є той. факт, що на вимкнення держави як суспільного, інституту впливали цілі групи передумов економічного, соціального, політичного, географічного характеру.

Навіть після з'ясування типових чинників, що у той чи інший спосіб вплинули на процес виникнення будь-якої держави, слід зазначити, що для різ них держав цей процес має суттєві відмінності. Особливо це стосується держав Давнього Сходу та Давнього Заходу, процес виникнення яких різниться настільки, що сучасна наука виділяє східний та західний шляхи виникнення держави.

Шляхи виникнення держави

Східний шлях виникнення держави пов'язаний з розвитком "азіатського способу виробництва" (спочатку - Давній Схід, Африка, Америка, Океанія). Розвивалася суспільна власність, управління нею здійснювала родова знать, яка поступово перетворювалася у відособлену соціальну групу, інтереси якої виокремлювалися від інтересів інших членів суспільства. Поступово родова знать, яка обіймала суспільні посади, трансформувалася у державні органи, а суспільна (колективна) власність поступово перетворювалася на державну.

Західний (Європейський) шлях пов'язаний з процесами розвитку приватної власності, особливо приватної власності на землю (Давні Афіни, Давній Рим). На основі майнової нерівності, боротьби за власність відбувається загострення суспільних (класових) суперечок. З'являється потреба в їх вирішенні. Організацією, яка бере на себе обов'язок подолання суспільних конфліктів, стає держава. Так, у Давньому Римі процес створення держави супроводжувався боротьбою патриціїв і плебеїв за приватну власність на римську землю.