1.1. Основні підходи до поняття “суб'єкти міжнародного права”

Поняття суб’єкта міжнародного права нерозривно пов’язано з характеристикою предмета міжнародно-правового регулювання. Традиційне уявлення про міжнародне право як регулятора міждержавних відносин зумовило таке розуміння поняття суб’єкта міжнародного публічного, яке істотно відрізняється від поняття суб’єкта національного (внутрішньодержавного) права.

В основі загальнотеоретичного визначення суб’єкта права лежить констатація факту його участі у правовідносинах певного виду та підпорядкованості відповідним нормам права. Тобто тут суб’єктами права визнаються усі носії прав і обов’язків, закріплених нормами права. У науці ж міжнародного права склалася концепція особливого правового статусу його суб’єктів. Ця концепція ґрунтується на тезі про те, що основною властивістю суб’єкта міжнародного права є не стільки його можливість виступати учасником міжнародних правовідносин, скільки юридична здатність до самостійних міжнародних дій та незалежної реалізації своїх прав і обов’язків, в т.ч. і здатність спільно з іншими суб’єктами створювати нові міжнародно-правові норми [15].

У доктрині міжнародного права існує декілька десятків підходи до того, кого потрібно вважати суб'єктом міжнародного права. Наведемо найбільш поширені концепції.

Перша "широка" концепція передбачає, що суб'єктами міжнародного права можуть бути всі суб'єкти міжнародних правовідносин, без будь-яких обмежень, тобто держава, юридична та фізична особа. Основним аргументом прихильників цієї концепції було те, що не можна бути учасником правовідносин без того, щоб бути їх суб'єктом. У літературі досить активно обговорюється проблема міжнародної правосуб'єктності фізичних та юридичних осіб. Д.Б.Левін писав: "За загальним принципом індивіди, не будучи суб'єктами міжнародного права, а будучи у випадках, коли міжнародне право захищає їх інтереси, зокрема у випадках відшкодування заподіяної ним шкоди, лише дестинаторам його норм, не можуть бути ні суб'єктами міжнародного делікту, ні суб'єктами претензій про відповідальність " [3].

Інша концепція наголошує, що суб'єктами міжнародного права лише ті суб'єкти міжнародних правовідносин, які здатні своїми діями створювати норми міжнародного права.

Третя "вузька" концепція передбачає, що суб'єктами міжнародного права є лише ті учасники міжнародних відносин, які відповідають певним ознакам. До таких відносили: здатність створювати нормі міжнародного права, володіти міжнародними правами та обов'язками нести міжнародно-правову відповідальність тощо. Цю теорію активно підтримували радянські вчені, вона все ще є домінуючою на пост радянському просторі, у тому числі в Україні.

Крім того, існують інші, не менш цікаві думки про коло суб'єктів міжнародного права. Так, Ж. Ссель вважав, що єдиним суб'єктом міжнародного права є індивід. У той час як Л. Моджорян та інші науковці наполягали, що єдиним суб'єктом міжнародного права є держава [1].

Кожна із позицій має свої "плюси" і "мінуси". Проте нині в українській науці міжнародного права домінує думка, що суб'єктами міжнародного права є: 1 ) держави; 2) народи (нації), що борються за незалежність; 3) міжнародні організації; 4) державоподібні утворення.

Таку позицію аргументують наявністю в цих суб'єктів усіх елементів міжнародної правосуб'єктності. Як справедливо зазначає О. Висоцький, термін "правосуб'єктність" належить переважно до наукової сфери. У міжнародно-правових документах (міжнародних договорах, деклараціях, резолюціях міжнародних організацій тощо) як його синонім застосовують термін "правоздатність", поняття якого у таких випадках включає право- і дієздатність суб'єкта.

Міжнародна правосуб'єктність є основною ознакою суб'єкта міжнародного публічного права, що виявляється, як правило, у наявності прав і обов'язків, установлюваних звичаєвими і договірними нормами міжнародного права.

Більшість учених виокремлює такі необхідні елементи міжнародної правосуб'єктності, а саме можливість:

- володіти міжнародними правами та обов'язками;

- брати участь у відносинах, урегульованих нормами міжнародного права;

-нести відповідальність за порушення норм міжнародного права [1].

Міжнародна правосуб'єктність включає в себе такі елементи:

1) міжнародна правоздатність;

2) міжнародна дієздатність;

3) міжнародна деліктоздатність;

4) участь у міжнародній нормотворчості.

Міжнародна правоздатність- це здатність суб'єкта міжнародного права мати суб'єктивні права і нести юридичні обов'язки. Такою здатністю володіють держави з моменту їх створення; нації, що борються за незалежність, - з моменту їх визнання; міжнародні міжурядові організації - з моменту вступу документів про їх заснування в силу; фізичні особи.

До поняття міжнародної дієздатності входить самостійне здійснення суб'єктами міжнародного права своїх прав і обов'язків. Міжнародна деліктоздатність суб'єктів міжнародного права означає їхню здатність нести юридичну відповідальність за скоєні правопорушення. Суб'єкти міжнародного права мають загальну, галузеву і спеціальну правосуб'єктність.

Право міжнародної правосуб'єктності охоплює також такі інститути як визнання та правонаступництво [2].

Отже, можна зробити висновок, що поняття міжнародна правосуб'єктність означає здатність бути суб'єктом міжнародного права. її обсяг у різних видів суб'єктів істотно відрізняється.

Виділимо деякі міжнародно-правові документи, що визначають правосуб'єктність. Наприклад Акт про визнання і гарантії постійного нейтралітету Швейцарії і недоторканності ЇЇ території 1815 р. У ньому, зокрема, зазначається, що держави, які його підписали (Австрія, Франція, Великобританія, Росія, Португалія, Прусія), "урочисто визнають постійний нейтралітет Швейцарії і ручаються за цілісність і недоторканність її володінь в нових межах, що зазначені актом Віденського конгресу".

Договір 1990 р. про остаточне врегулювання стосовно Німеччини, тобто про створення Об'єднаної Німеччини у межах ФРН, НДР і Західного Берліна. У ст. 1 цього договору зазначається, що "Об'єднана Німеччина набуває повного суверенітету над своїми внутрішніми і зовнішніми справами " [2].

Отже, щодо поняття “суб'єкти міжнародного права” то єдиної думки немає. Різні вчені та науковці дають своє визначення цього поняття.. Наприклад, Лукашук І.І вважає, що суб'єкти міжнародного права - самостійні освіти, здатні безпосередньо володіти правами і обов'язками з міжнародного права, брати участь у створенні та здійсненні його норм [3, стр. 32].

Бекяшев К.А дає таке визначення, суб'єкти міжнародного права - це актори, які в силу юридичних норм можуть виступати в якості носіїв суб'єктивних юридичних прав і обов'язків [4, стр. 120].

Каламкарян Р.А., Мигачев Ю.И., зазначают, що суб'єкти міжнародного права - це учасники міжнародних відносин, що володіють міжнародними правами і обов'язками,здійснюють їх на основі міжнародного права і несуть у необхідних випадках міжнародно-правову відповідальність [4, стр.115].