4. Зміст концепції «середньої Європи» у працях представників німецької геополітики

Поняття “середня Європа” як дослівний переклад німецького “Mitteleuropa” поступово увійшло до вжитку в другій половині ХІХ ст. для позначення перш за все німецьких планів економічного і політичного підпорядкування центральноєвропейського простору. Своїм походженням воно завдячує німецьким ученим і публіцистам, які називали Німеччину “середньою” державою, “серцем” Європи (географ Г.Даніель), проводили паралелі між “Великою Німеччиною” і середньою Європою” (лідер пан­германців Е.Хассе). Особливе поняття “Міттельєвропа”, яке не співпадало з географічним поняттям “ Центральна Європа”, сформулював у 1897 р. у роботі “Політична географія” німецький геополітик Ф.Ратцель. “Між Альпами, Північним і Балтійським морями, між Атлантичним океаном і Чорним морем, – писав учений, – лежить та частина Європи, де Альпи, Карпати і Балкани, широкі низини і такі ріки, як Рейн і Дунай, надають взаємну схожість основним формам поверхні; країна, клімат якої однорід­ний, рослинність якої майже від одного краю до іншого є одним і тим же килимом лісів, лук, боліт, галявин. Це – Середня Європа у найширшому значенні слова ”. Зауважимо, що таке широке тлумачення географічних меж Середньої Європи вело до неоднозначного трактування політичної суті даного поняття.¹⁰[10].

У цьому контексті мова йде не про один, а про різні німецькі й австрійські проекти створення “Міттельєвропи”, зокрема пангерманські та ліберально - імперіалістичні концептуальні задуми, плани великого німецько-австрійського капіталу, а також про австрійські серединно європейські ідеї та концепції, які належали, насамперед, представникам інтелігенції. Головна увага у пропонованій науковій розвідці приділяється висвітленню саме останнього аспекту проблеми.

Представники німецьких національних прагнень Рудольф фон Скала, Гарольд Штайнакер, Раймунд Фрідріх Кайндль і Ганс Юберсбергер відстоювали провідні вимоги австрійських німців у Дунайській монархії. Ще до Першої світової війни вони неодноразово як усно, так і письмово висловлювали думки, що німці є головним державним народом Австро-Угорської імперії. Тому в основі серединно європейських планів цих учених знаходилася ідея про захист інтересів німецького народу як основний пункт програми. Скала ще в 1903 р. сприяв заснуванню “ Національної ради ”, яка поставила за мету “ збереження національного становища ” і позицій німецтва в Австрії. Він вважав, що в “ історичній боротьбі ” між германським і слов’янським світами необхідне об’єднання “ всіх національних сил німецького народу ”. Це важлива передумова щасливого майбутнього австрійського німецтва , якому Скала пророкував здатність вирішувати завдання дійсно світового масштабу ¹¹[11].

Скалу підтримав Штайнакер, який у листі до відомого німецького пропагандиста серединно європейських планів Ф.Наумана писав: “ Все прийде, як тільки будуть вирішені внутрішні національно-політичні державні питання ”. До одного з таких важливих питань він відносив об’єднання німецького народу та зміцнення його позицій у всіх частинах Австро-Угорської монархії, особливо в Угорщині, де головного противника посилення німецтва і династії Габсбургів історик бачив в особі графа Ш.Тіси. Про угорського міністра закордонних справ професор з Інсбрука говорив так: “ Він боявся німецького панування більше, ніж Росії ” . Подібною інтонацією супрово­джувалася опублікована в жовтні 1914 р. стаття Скали, де він закликав покінчити з усіма панславістськими домаганнями, відповідного роду прагненнями і устремліннями в східних провінціях Австрійської імперії. Відповідно, на Сході мали значно посили­тися позиції німців .

Захист і відстоювання провідних вимог австрійських німців на території Дунайської монархії рельєфно простежуються у представника цього ж напрямку – професора Чернівецького і Грацького університетів Р.Ф.Кайндля. Концепція “Міттельєвропи” була викладена ним у численних роботах, присвячених німецьким поселенцям у Східній і Південно-Східній Європі, а також їхньому впливу на культурний розвиток цих земель.

Під час Першої світової війни Кайндль особливо активно займався питаннями долі німецьких поселенців у Карпатах і на Балканах. Він прагнув показати важливе зна­чення посилення німецтва на шляху до Адріатики і домогтися збільшення кількості поселенців на Сході, особливо в Галичині, шляхом прибуття колоністів з німецьких земель. Він бачив у цьому просуванні на Схід “захист для всього німецького народу ”, “ передове укріплення ”, яке здатне витримати осаду і штурм. Ці форпости зображувалися “ зонами боротьби ”, які завжди повинні мати підтримку для захисту власне німецьких володінь. Історик також пропонував конкретні заходи для надання допомоги колоністам з боку німецької батьківщини: німецький капітал і німецькі підприємці повинні вкладати інвестиції в країни Східної Європи, займати багаті сировинні ринки, а родючі східні землі мали гарантувати великі успіхи німецьким фермерам.

Крім того, потреби і становище німецької народної групи мали обговорюватися в газетах і на зборах. Кайндль у зв’язку з цим зауважував таке: “ Ми повинні засновувати газети на чужих мовах, які будуть німецькими за змістом... Ми повинні своїм близьким і далеким сусідам давати про нас пояснення, роз’яснювати суть нашої роботи і наших прагнень ”. Також німецькі католицькі церкви через пожертвування мають показати, що їм не байдужі потреби їхніх німецьких братів по вірі на сході Європи. Кайндль вважав, що “ сильне і всебічне сприяння німцям у прикордонних областях є справою всього німецького народу ” .¹² [12]