4. Оцінка як елемент облікової політики підприємства

За методами, що використовуються при оцінці, виділяють вісім груп.

1. Первісні оцінки – це сукупність витрат на придбання або виробництво активів, що обраховані за номінальними цінами, що діяли на момент оцінки. Оцінка за первісною вартістю ґрунтується на принципі історичної (фактичної) собівартості.

Серед переваг історичної (фактичної) собівартості Я.М. Соколов виділяє:

• оцінка за купівельною (історичною) ціною спирається на реальний документ і відображує ту вартість, яка реально має бути сплачена за певний об’єкт, тому вона має більшу доказову силу і юридично вважається обґрунтованою;

• оцінка, зазначена у документах, відрізняється відносною точністю і повністю позбавлена викривлень, що виникають у разі самостійного оцінювання об’єктів господарювання бухгалтером;

• це єдиний спосіб правильно відобразити інвестиції, вкладені у підприємство, тому що у разі застосування бухгалтерією будь-якої іншої оцінки, вона втрачає первісно вкладену величину і забуває обсяги інвестицій;

• лише у цьому разі створюється можливість правильно оцінити фінансовий результат;

• оцінка за купівельною вартістю створює логічно виправданий зв’язок: показники документа відразу ж кваліфікуються бухгалтером, завдяки чому вони органічно вписуються у регістри обліку;

• юридична обґрунтованість та економічна доказовість позбавляють бухгалтерів, контролерів та аудиторів від зайвої роботи та роблять систему бухгалтерського обліку значно більш економною [109, с. 215].

2. Незмінні або оцінки, які необхідно порівнювати – це обсяг витрат або доходу при придбанні або реалізації об’єктів, обрахований за цінами наперед визначеного періоду.

3. Відновлювальні оцінки дозволяють визначити теперішні або майбутні витрати на виробництво об’єкта, створеного у минулому. Виділяють дві форми таких оцінок: 1) за вартістю виробництва існуючих об’єктів; 2) за вартістю об’єктів, що є аналогом існуючих, але створених із урахуванням технічного прогресу.

4. Оцінки заміщення визначають вартість об’єктів як суму збережених або замінених на об’єкти, що є аналогами за функціями. Цей метод оцінки застосовують для оцінки природних ресурсів.

5. Реалізаційні оцінки є доходом, що передбачається отримати від продажу майна. До них належать ліквідаційна, роздрібна, оптова та інші види оцінок.

6. Капіталізовані або рентні оцінки застосовують для визначення цінності об’єкта розміром доходу або ренти від їх експлуатації. Методика розрахунку може бути різною, капіталізуватись можуть усі види доходів, як валовий, так і чистий, ставкою капіталізації може бути норма прибутку, позиковий відсоток та інші величини.

7. До експертних оцінок, крім оцінок за результатами експертиз, належать оцінки, методика побудови яких полягає у виборі однієї з попередньо обрахованих величин. До них належить консервативна (мінімальна або обережна), що дорівнює первісній або реалізаційній оцінці, залежно від того, яка з них буде найнижчою у момент оцінювання.

8. Умовні оцінки призначені не для характеристики цінності об’єктів, а для їх реєстрації з певною метою. До них належать облікові оцінки.

Облікова оцінка – це попередня оцінка, яка використовується підприємством з метою розподілу витрат і доходів між відповідними звітними періодами [86].

Облікова оцінка базується на інформації попередніх періодів. До процесу встановлення облікових оцінок також належить процедура визначення терміну корисного використання (експлуатації) необоротних активів, вартісної оцінки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів, методів формування первісної вартості запасів та методів оцінки їх вибуття; оцінки сумнівної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги шляхом вибору методу нарахування резерву сумнівних боргів.

Облікова оцінка може переглядатись у разі:

• зміни обставин, на яких вона базувалась;

• отриманні додаткової інформації.

Наслідки зміни в облікових оцінках слід включати до тієї ж самої статті звіту про фінансові результати, яка раніше застосовувалась для відображення доходів або витрат, пов’язаних з об’єктом такої оцінки. Наслідки зміни облікових оцінок слід включати до звіту про фінансові результати у тому періоді, у якому відбулася зміна, а також у наступних періодах, якщо зміна впливає на ці періоди.

Якщо неможливо розрізнити зміну облікової політики та зміну облікових оцінок, то це розглядається і відображається як зміна облікових оцінок.

Підприємству слід розкривати зміст і суми змін в облікових оцінках, які мають суттєвий вплив на поточний період або, як очікується суттєво будуть впливати на майбутні періоди.